Матінка
Анотація книги «Матінка»
Марі де Франс було лише сімнадцять, коли її вигнали з королівського двору. Дебелій байстрючці годилося бути не придворною леді, а пріоресою в бідному англійському абатстві. Так волелюбна Марі опинилася у світі, де панують послух, обов’язок та молитва. «Матінка» — це захоплива історія про амбітну та чуттєву пріоресу, геніальну стратегиню, дипломатку, поетку, захисницю жінок, у душі якої проросла віра. Насамперед — віра в себе.
Детальніше про книгу
Книга «Матінка» — це історична белетристика американської письменниці Лорен Ґрофф, яка знайомить ближче із Марі де Франс, поеткою й пріоресою, очільницею королівського абатства у XII столітті. Проза авторки — це концентрована енергія фемінізму та жіночої сили. Саме ця сила дозволила головній героїні пройти шлях від безправної вигнанки до потужної лідерки, коли доля, гадалося б, вперто штовхає на загибель в убогості. Жінка у цьому романі не просто пливе проти течії — вона повертає її у потрібному напрямку, змушуючи рухати жорна млинів власного добробуту. За спиною Матінки сотні довірених їй жіночих життів. Це книга про амбіції, особистісне становлення й творчість, про інтриги й проблеми церкви, ЛГБТ і жіночого лідерства в суворих умовах тогочасного патріархату.
Бур’ян у королівському саду
На дві голови вище за середній зріст придворних дам, з грубим кістлявим тілом, Марі виділялася з-поміж усіх дівчат, тому її не брали заміж. Ба більше, вона народилася від зґвалтування монархом її матері. На думку королеви Елеонори Аквітанської, така квітка не годилася для ідеального саду, яким вона бачила свій двір. Тож її Величність вирішила відправити незручну Марі в монастир. Для 17-річної дівчини це був жах — вона не вірила в Бога, зневажала норми та канони, а ще любила жінок. Зокрема, її нерозділеним коханням була сама Елеонора.
Видання The New York Times відзначає, як чуттєво та витончено вдалося Лорен Ґрофф «виштовхнути за сцену чоловіків» у декораціях, де жінка зовсім не має права голосу.
«У новому романі Лорен Ґрофф нічого — і все святе водночас»,
— The New York Times
Від вигнанки до великої Матінки
На початку сюжету читач бачить насуплену, дебелу підлітку Марі, яка виїжджає з лісу на коні в похмурий березневий день. Монастир, до якого прибуває майбутня Матінка, занепадає. Навколо панує бруд, холод і сморід, сестри голодні, вбого вдягнені та не мають нічого, крім молитов. Марі, протягом наступних п’яти десятиліть, бувши настоятелькою, а потім ігуменею, втілюватиме в життя свій дедалі екстравагантніший план жіночої утопії, перетворивши невелику спільноту хворих і голодних жінок на власний міні-Ватикан.
У книзі «Матінка» Лорен Ґрофф зображає життя Марії, як художник пише геніальну картину — із пристрастю й розмахом: від містичних видінь Богородиці, до цілком земних справ з абатськими свинями, хворобами та бухгалтерськими сувоями. Робота письменниці — це вільне, художнє трактування життя Марі де Франс, де авторка узяла на себе сміливість самотужки заповнити прогалини в історичних відомостях про пріоресу. Вона зробила це настільки чуттєво й захопливо, що читач не зможе відірватися від історичної прози, доки не буде перегорнута остання сторінка.
