Маус. Сповідь уцілілого

«Маус» - історія Владека Шпігельмана, польського єврея, який пережив Голокост, і його сина-художника, що намагається примиритися з родинною історією, створивши про неї комікс. Лауреат Пулітцерівської премії 1992 року.

«Нечасто трапляються книжки, котрі справді настільки відважні, як писалося в рецензіях. Але "Маус" Арта Шпігельмана саме з таких»,
— Esquire

«"Маус" - це створена з любов'ю документальна оповідь і нещадна притча, де співчуття змішується зі стоїцизмом. Я не назву жодного іншого твору, що описав би досвід Голокосту так сильно і так щиро»,
— The New Republic

Комікс «Маус. Сповідь уцілілого» — це культовий графічний роман американського автора Арта Шпіґельмана. Художник-інтелектуал обирає форму мальопису для автобіографічної сповіді про свого батька Владека, польського єврея, який пережив Голокост, і його сина-карикатуриста, що намагається жити з минулим своєї родини. 
 

У пронизливій історії, яка поєднує спогади про Другу світову війну, драму стосунків поколінь і яскраві образи, Шпіґельман рефлексує про пережитий досвід своєї сім’ї, зростання в тіні чужого болю й спроби знайти свій голос супроти традиції, привласнивши травму й зрозумівши її вплив на наступні покоління. 

Людські образи в цій мальованій історії автор заміняє на тварин, що перетворює сповідь на своєрідну, сповнену болю казку про нацистів-котів і євреїв-мишей. «Маус» Арта Шпіґельмана — це спроба зрозуміти, як приручити минуле й навчитись жити з ним далі. 

Стосунки батька і сина на тлі світової катастрофи

У біографії «Маус. Сповідь уцілілого» Арт Шпіґельман використовує образи тварин, де комусь вони можуть здаватися недоречними. Адже це — історія про расизм, масові вбивства й масштабний геноцид. Втім, Адольф Гітлер колись сказав: «Євреї, безсумнівно, раса, але вони не люди». Як зізнається сам художник, він обрав мишей і кішок для свого мальопису, щоб підірвати расові теорії нацистів. 
 

Непроста графічна новела розповідає читачам про досвід батьків автора під час Голокосту: від першого знайомства й до трагічного фіналу. Шпіґельман поєднує багато складових, щоб створити ці зворушливі мемуари про Другу світову війну, способи виживання й пристосування, існування наступних поколінь з пам’яттю про цю травму і почуттям провини. 
 

По-перше, художник обирає метафору з тваринами. Боротьбу за владу, страх, жахи концтаборів і трагічний досвід він втілює у талановитих малюнках, мистецтво яких захоплює і лякає водночас. У оповіді Шпіґельман майстерно маневрує між основною сюжетною лінією і другорядною, де минуле й реальність взаємодіють у цікавий спосіб. 
 

Те, що Шпіґельман пише про власного батька, не заважає йому бути чесним з читачем щодо того, якою людиною є його тато. Хоча у самій же історії художник у один момент покидає оповідь і ділиться з нами сумнівами про те, чи зобразив батька не надто скупим, невдячним і вибагливим. Та автор надто відчайдушно бажає показати реальність виживання й його наслідків, що слідує за цією місією. Купити комікс «Маус» варто всім, хто шукає відверту, талановиту й справжню історію про Голокост і його наслідки. 

Чесний мальопис про виживання в часи Голокосту

«Маус» став фурором після публікації і мистецькою сенсацією: біографія про Другу світову в малюнках була для публіки новинкою, а видання The New Yorker назвало її «першим шедевром у історії мальописів». У коміксі є талановитим усе: обраний спосіб нібито казки з тваринами, стиль оповіді, можливість спостерігати за Шпіґельманом у процесі створення книги й висловлення ним безмежної любові до своєї родини без потреби прикрашати історію. 

• Перший мальопис, що отримав Пулітцерівську премію. 
• Рейтинг 4.57 на Goodreads і понад 200 тисяч оцінок. 
• Мальопис перекладений понад 30 мовами світу. 

«Розповісти про Голокост у форматі коміксу — я не дуже розумів цього, поки не почав читати. (...) Задум художника застосований для того, щоб показати всю абсурдність сприйняття людей за якимись усталеними шаблонами. Думаю, це так просто і так геніально. "Маус" — це дуже особиста історія. Фактично, ми читаємо про те, як створюється комікс — Арт малює себе ж, зображуючи реальні розмови з батьком Владеком. Розмови про гоніння євреїв у Польщі, вбивства, гестапо, переховування, голод, Аушвіц, газові камери, спалення тіл в печі», 
— з відгуку автора інстаграм-сторінки thedudewhoreads