Мене не зламати. Гартуй дух і кидай собі виклики
Дитинство Девіда Ґоґґінса було справжнім пеклом: ледь рухався після батькового паска, заїкався, учителі вважали його розумово відсталим, а однолітки цькували за колір шкіри. Та депресивний юнак із надмірною вагою і без майбутнього все-таки знайшов свій шлях. У цій книжці автор відверто розповідає про його торування: як видобував внутрішню стійкість, розвивав дисципліну й занурювався в біль, а потім виходив за його межі.
Боротьба Ґоґґінса з власними фізичними та психологічними обмеженнями — його унікальний шлях із максимально практичним підходом до трансформації мислення завдяки таким нетиповим технікам, як «Дзеркало відповідальності», «Банка для печива» і «Правило 40 відсотків». Ці потужні інструменти допоможуть читачеві побороти свої страхи, краще використовувати внутрішні резерви і перетворити біль у паливо для постійного руху вперед.
Про автора
Девід Ґоґґінс — американський військовий у відставці. Учасник бойових дій в Іраку й Афганістані. Ультрамарафонець, тріатлоніст, член Міжнародної зали спортивної слави за досягнення у спорті. Встановив світовий рекорд Гіннеса, підтягнувшись 4030 разів за 17 годин.
Автор двох книжок, загальний наклад яких становить близько 7 мільйонів примірників.
Відгуки
«Сучасна нейронаука вчить нас, що шлях до мужності й успіху лежить через прийняття болю і страху, а не через їх уникнення. У невпинному прагненні перемагати себе Девід Ґоґґінс навчився перепрограмовувати власний мозок так, щоб ставати кращим, незалежно від відчуттів, зовнішніх умов чи мотивації. «Мене не зламати» — чудовий опис цієї подорожі та здатності вдосконалювати свій розум»,
— Ендрю Д. Губермен, доктор філософії, професор нейробіології Школи медицини Стенфордського університету, автор книжки «Протоколи»
«Девід Ґоґґінс доводить, що ваше тіло може впоратися з будь-чим, якщо ви дасте розуму змогу не відставати. Неможливо зупинити того, хто не розуміє, що таке «бути переможеним»»,
— Маркус Латтрелл, «морський котик» у відставці, автор бестселера «Вцілілий»
Цитати
Усе в житті — випробування на міцність духу! Коли великі й малі життєві драми вибивають у нас землю з-під ніг, ми забуваємо: хоч би як сильно боліло й завдавало тортур, усе погане закінчується. А забуваємо ми про це в ту мить, коли віддаємо контроль над нашими емоціями й учинками іншим. Це легко, коли тобі нестерпно болить. Курсантам, які здалися на «пекельному тижні», здавалося, що вони ганяють на викрученій на максимальні налаштування біговій доріжці, а до кнопок не дотягнутися. Та вони стали жертвою ілюзії — знали про це чи ні.
Наша культура підсіла на швидкі рішення, лайфхаки, ефективність. Усі постійно шукають простий алгоритм, який дасть максимум результату за мінімуму вкладених зусиль. Не сперечатимуся, певного успіху можна досягти й так — якщо пощастить. Але загартованого духу чи панування над собою в такий спосіб не здобути. Якщо ви хочете стати хазяїном свого мислення і прибрати обмежувач — доведеться підсісти на важку працю. Бо любов до свого діла, одержимість ним, навіть талант — усі вони корисні, лише якщо підкріплені працьовитістю.
Більшість із нас має з біса мотивації піти за мрією, аж допоки оточення не нагадає про небезпеки, мінуси, обмеження та всіх людей до нас, яким не вдалося. Інколи кажуть це з найкращими намірами. Справді вірять, що вчиняють так заради вашого ж добра. Але якщо ви їм дозволите — ці люди відмовлять вас від мрії, а обмежувач допоможе.
