Мої спомини. Сповідь інтерсекс-людини

У Парижі 1868 р. чоловік заподіяв собі смерть, лишивши по собі автобіографічний рукопис. Це «Історія Алексіни Б.», яку 1874 р. опублікує судовий медик Амбруаз Тардьє. На його думку, йдеться про «спогади та враження особи, стать якої визначено помилково», словом, про «псевдогермафродита». Трохи старшою за двадцять один рік Еркюлін Аделаїда Барбен, прозвана Алексіною, стала Абелем, змінивши стать в акті про цивільний стан. Із-під пристрасного пера цієї людини виринає розповідь про муки та хвилювання дівчини, а закінчується оповідь гірким розчаруванням чоловіка.

М. Фуко 1978 р. публікує цей документ та історичну довідку до нього. На медичний припис «справжньої статі» він відповідає у передмові до американського видання 1980 р., розповідаючи про «насолоди» життя «без визначеної статі». 

Українське видання містить також повість «Скандальний випадок» німецького лікаря О. Паніцци і післямову Е. Фассена, який підкреслює, як сильно розвиток гендерних студій і руху інтерсекс-людей нині впливають на прочитання цієї оповіді, де Еркюлін / Абель Барбен винаходить собі «справжню стать».