Мої жінки / My women
«Мої жінки говорять буденно і страшно. Мої жінки діляться болем і відчаєм. Мої жінки вірять і чекають. Мої жінки тримаються, хоч і не вигрібають. Мої жінки знають про ціну кожного дня. Мої жінки хочуть, щоб їх вислухав і почув увесь світ. Мої жінки попри все намагаються жити далі. Мої жінки… Тепер вони й ваші»,
— Юлія Ілюха, передмова до збірки.
Збірка короткої прози «Мої жінки» — це голоси жінок. Голоси, які часто не чують або не хочуть чути. Голоси тих, кого брутально позбавили голосу, тих, у кого відібрали найдорожче, тих, хто витримав і боровся, і тих, хто не витримав і здався.
Це короткі, емоційно напружені, брутальні й інколи нестерпно важкі історії про такий різний і однаково гострий досвід життя в часі війни.
Книжка ілюстрована роботами, які художниці створили після повномасштабного вторгнення росії в лютому 2022 року. Вони доповнили написані авторкою короткі новели власними історіями в ілюстраціях, перетворивши «Моїх жінок» на наших спільних жінок.
Кожна із жінок, які дотичні до цієї книжки — і перекладачка, і художниці, і редакторки, і верстальниця, і видавчиня, — відчули у безіменних героїнях видання щось своє, те, що відгукнулося їм. Сподіваємося, що й ви, читачі, матимете схожі відчуття. Адже, працюючи над цією книжкою, ми хотіли підтримати й обійняти кожну українську жінку, сказати їй: «Ми поруч, сестро…».
Бо «Мої жінки»—це про кожну з нас і для кожної з нас.
