Мистецтво жити під час хіміотерапії
Анотація книги «Мистецтво жити під час хіміотерапії»
«Мистецтво жити під час хіміотерапії» — історія боротьби з хворобою й водночас історія пошуку нової радості й глибоких сенсів, що охопила понад піврічний період життя культурної діячки, арт-директора культурного центру «ART AREA ДК» Альони Воробйової. У артбуку зафіксовані її роздуми, щоденникові записи, нотатки й щемкі й відверті розмови з друзями з артсередовища, а також коментарі психотерапевта. Візуальну частину артбуку становлять фотографії, які розповідають про внутрішні й зовнішні зміни, які сталися з авторкою.
«Мені здається, ця книга саме про любов. Мені здається, її цілком можна було б назвати не «мистецтво жити», а «мистецтво любити під час хіміотерапії»... Саме тому ця книга, на мою думку, є особливо важливою. Вона, за великим рахунком, не лише про Альону та її історію — вона про всіх нас. Про нашу готовність говорити й не здаватися, про нашу здатність допомогти, про наші можливості, про нашу силу. Ця історія може багато чого навчити. Головне — не боятися вчитися. І не боятись любити»,
— Сергій Жадан у передмові до книжки
Детальніше про книгу
Книга «Мистецтво жити під час хіміотерапії» — це автобіографічний нонфікшн про особистий досвід боротьби з раком та переосмислення цінностей на шляху лікування. Українська авторка Альона Воробйова пропонує читачам споглядати за випробуваннями хвороби та етапами ремісії.
Поєднуючи щоденникові записи, кореспонденцію, пости із соціальних мереж і світлини від десяти фотографів, Воробйова не боїться бути відвертою у своїй історії раку молочної залози. Вона витворює особливу розповідь, пронизану творчістю, любов’ю й світлом надії у найгірші часи.
Щоденниковий формат для чесної сповіді
Свою книгу «Мистецтво жити під час хіміотерапії» Альона Воробйова присвячує не тільки протистоянню онкології, а й усім, хто проходить крізь надзвичайно складну кризу. Текст і фотомистецтво видання зосереджуються на жіночому вимірі досвіду авторки, адже вона переживала рак молочної залози, тягар якого нагадав Воробйовій про болісне минуле.
Коли авторка ще була підліткою, в її сім’ї сталося горе: матір Альони відмовилася від лікування раку грудей, а тому дитині залишалося тільки спостерігати за тим, як найдорожча людина поступово згасає від хвороби. Опинившись у схожій ситуації, жінка обирала стати на шлях боротьби заради своїх доньок. У артбуку з талановитим художнім оформленням читачі пізнають внутрішні переживання Воробйової та пройдуть разом із нею звивистим шляхом духовного розвитку, випробувань і прийняття себе в складних для тіла й розуму обставинах.
Текстом письменниця кидає виклик самій собі — бути відвертою й чесною тоді, коли йдеться про «табуйовану» тему досвіду раку. З силою мистецтва авторка відшукує радість життя та способи говорити про все, що гнітить, випробовує і болить.
З підтримкою й витривалістю — до зцілення та пошуків себе
У розповіді Воробйова оголює душу й ділиться особистим, щоб підтримати інших у боротьбі із життєвими випробуваннями, які здаються нищівними. Текст веде стежками перевтілення, до якого авторку приводить хвороба. Рак спонукає її відкритися друзям у своїх переживаннях, відшукуючи в знедоленому серці місце для вдячності та любові. Одкровення Воробйової набувають форми мистецького артефакту завдяки сміливості рішень в оформленні й душевним, відвертим світлинам від абсолютно різних фотографів.
Купити «Мистецтво жити під час хіміотерапії» й прочитати — це пройти разом з відважною та чесною жінкою крізь досвід боротьби з раком попри всі складнощі на шляху.
«Фотографії, примітки, рисунки на полях та навіть повідомлення близьким — це все стає своєрідним витвором мистецтва нової повсякденності людини, яка переживає хворобу. Ця книжка наштовхує на роздуми, що ти не самотній у біді — завжди є ті, хто подібний шлях проходить, та завжди у тебе є сам Ти; показує, що хвороба не може нас визначати. Потужна книжка не лише для людини, яка опинилася в такій ситуації, а й для рідних цієї людини, бо дає зрозуміти тих, хто часом не може нам пояснити, чому інколи не хочеться відповідати на питання»,
— із відгуку користувачки Yulia на Goodreads
