Над прірвою в іржі

Анотація книги «Над прірвою в іржі»

Якою можна побачити Україну з вікна приміської електрички? Павло Стех здійснив мандрівку по периметру країни, задокументувавши реальність, у якій переплелись анекдоти про радянщину, контрабанда, горілка з томатним соком, галасливі діти, таксисти, панки, популярні пісні з 1990-х і, звісно, іржа як складник ландшафту приміських станцій, що тонкими нитками зшивають країну вздовж і впоперек. Останній розділ він дописав уже 2024 року в складі Сил оборони: як стрибок в останній вагон, повернення в Авдіївку, крайню точку безтурботної мандрівки п’ятирічної давнини. 

Занурення в галасливе неспокійне життя електричок, цих гетто на колесах, та приміських вокзалів, де немає цензури й умовностей, — це спосіб зрозуміти й прийняти внутрішні ритми країни.

«Насправді люблять Україну не люди з вишиванками та булавами, а такі, як Стех, який в іржавих електричках знаходить аргументи, “чому я звідси не поїду”. Перечитую і щоразу помічаю нове. Улюблена українська книжка нонфікшн. Про справжнє, без показухи»,  
— Артем Чапай, письменник, військовослужбовець

• Художній репортаж «Над прірвою в іржі» вперше було видано як переможця п'ятого конкурсу імені Майка Йогансена «Самовидець» із темою «Чому я ніколи звідси не поїду?» у 2017 році видавництвом Tempora.
• Пізніше репортаж про подорож через усю Україну електричками за три дні та 190 гривень було доповнено репортажами про нову мандрівку Павла Стеха ширшими маршрутами й зібрано в окремому виданні від 2018 року.
• Оновлене видання від Vivat містить новий розділ про Авдіївку часів широкої війни, а також чорно-білі ілюстрації Діни Чмуж.

Детальніше про книгу

Книга «Над прірвою в іржі» — це збірка художніх репортажів від сучасного українського журналіста й письменника Павла Стеха. Доробок автора без цензури та перебільшень висвітлює події з бурхливого життя, що витає в електричках. Стех руйнує ілюзії та стереотипи щодо спокійних поїздок: кожна подорож насичена емоційними епізодами, тільки необхідно їх помітити. Письменник обрав чи не найкращий спосіб зрозуміти свій народ, коли вирішив стати одним із пасажирів приміських електричок і занотувати розмови подорожніх.

Видання формують чотири розділи — географічні напрямки, що визначили маршрути репортажиста. Письменник доповнив своє ґрунтовне напрацювання новим текстом, коли життя привело його до Авдіївки. 

Символізм «іржі» у літературній журналістиці

В українському нонфікшні «Над прірвою в іржі» Павло Стех вирушив у мандрівку країною на повільних, старих та іржавих електричках. Він став свідком багатьох розмов пасажирів транспортних засобів. Їхні слова були адресовані співрозмовникам, а періодично линули в тишу: люди ділилися думками, що не вимагали слухача, однак він був. Стех занотував розповіді пасажирів, які їхали до рідних, поверталися з роботи чи мали інші справи. Ці люди мимоволі повідали автору про їхню реальність, а згодом ситуації з вагонів відбилися у книзі.

Електрички пересувалися, мов поранені істоти, яким потрібно відпочити від довгого шляху. Тридцять вісім пересадок на потяги: від Харкова до Люботина, від Житомира до Коростеня, де остання зупинка — Авдіївка. Околиці кожного населеного пункту зіткані з ниток іржі. Простір навколо вкритий слідами забуття: дахи багатоповерхівок, водонапірні вежі, старі ліхтарі. Куди не глянути — все роз'їдене часом, як і життя місцевих, що виходять із вагонів…

«Власне в моєму тексті йдеться про людей, які не мають можливості поїхати, попри бажання чи небажання залишити країну. А найбільшу кількість таких людей, як на мене, можна знайти в електричках. Може контекст і справді вийшов депресивним, але наша реальність дуже часто є саме такою і про це теж варто говорити»,
— з інтерв'ю Павла Стеха на сайті «Дивись.info»

Художня документалістика: авторські спостереження у монологах

Автор слухав історії сполоханих пасажирів: їхні скарги, сварки й нездійснені плани. Він відчував глибокі переживання людей й розгорнув їх на сторінках книги. У своєму доробку репортажист приділив значну увагу страхам і відчаю втомлених подорожніх. Однак у вагонах є місце не тільки для меланхолії: хтось розважає себе кумедними байками, насолоджується смачним напоєм і чекає на радісну зустріч із близькими. 

Після кожного діалогу між фактурними героями Павло Стех додає власні роздуми на обговорену тему. Журналіст фокусується не лише на самотніх людях і бадьорих компаніях, а й на місцевості, у якій опиняється, коли чекає наступного потяга. Він аналізує тамтешніх жителів, а потім заходить до іржавої електрички. 

Купити «Над прірвою в іржі» Павла Стеха варто всім, хто хоче зануритися в непересічну подорож периметром України та пізнати її людей зсередини.