Моє життя. Ґолда Меїр
«Моє життя» — автобіографія першої жінки - прем’єр-міністра Ізраїлю Ґолди Меїр. Це відверта книга, яка розкриває особистість та цілі авторки. Практичний ідеалізм Меїр можна побачити в таких проявах її політичних зусиль, як рішуча пропаганда допомоги по безробіттю. Робота, яка мене "найбільше хвилювала і цікавила", — пише вона, — це "проекція основних соціальних принципів у приземлену повсякденність життя".
ДЛЯ КОГО КНИЖКА МОЄ ЖИТТЯ
Для широкого кола читачів, всіх, хто хоче подивитись на історію Держави Ізраїль крізь призму погляду однієї з найвизначніших жінок цієї країни.
ЧИ ВАРТО КУПУВАТИ ЦЮ КНИГУ?
Хоч основні політичні події та світові гравці, з якими працювала Меїр, добре відомі, в книзі вони розкриваються по-новому — реалістично та емоційно.
ПРО АВТОРКУ
Ґолда Меїр— ізраїльська державна діячка, одна з засновників держави Ізраїль, 4-й прем'єр-міністр Ізраїлю з 17 березня 1969 року до 1974 року.
НАЙКРАЩІ ЦИТАТИ КНИЖКИ
Про вибір професії
Коли ви геть юні, не так важливо вирішити, ким саме ви хочете стати, — пояснювала я. — Значно важливіше вирішити, як ви хочете жити. Головне, щоб ви були чесні з собою і своїми друзями, і робили корисне не тільки для себе, а й для загалу, а ким саме ви станете, визначить випадковість.
Про покоління, що поклало початок Державі Ізраїль
Багато років по тому молодь завела моду висміювати моє покоління за негнучкість, правильність і вірність «істеблішменту», але для мене взірцем слугували саме інтелектуали-бунтарі штибу А. Д. Ґордона й Рахелі. На мою думку, жоден сучасний гіпі не бунтував проти «істеблішменту» так ефективно, як ті першопоселенці початку століття. Багато з них походило з родин купців і вчених, ба навіть із заможних асимільованих родів. Якби їх надихав тільки сіонізм, вони могли би приїхати в Палестину, купити собі помаранчевий гай і найняти арабів, щоби робили за них усю роботу. Так було би легше. Але в душі вони були радикалами і щиро вірили, що тільки робота справді вивільнить євреїв із ярма ґето й відповідної ментальності, дасть змогу повернути свою землю й отримати на неї не лише історичне, а й моральне право. Я певна, що засновані ними спільноти (кібуци) вистояли і тримаються донині саме завдяки щирій вірі в революційний соціальний ідеал.
