Наші змучені душі

Інколи я запитувала себе: «Чому я не написала інший роман, сповнений яскравих кольорів і солодкого життя?». Відповідь дуже проста: бо це і є життя. Воно темне, потворне, сумне. І якщо ми обираємо нехтувати такими реаліями, то потрібно пам’ятати, що від цього проблеми аж ніяк не зникнуть.- Морґан Монкомбль, авторка

Що, як це кохання стане моєю загибеллю?

Азалія могла б бути однією з тих щасливих дівчаток, яким усі заздрять, але життя підготувало для неї зовсім іншу роль і змусило сховати справжні почуття за маскою холодної та неприступної жінки, яка завжди все контролює. Вона пообіцяла собі, що ніколи не повернеться додому, однак новина про автотрощу, у якій загинула її матір, перевертає все.

Азалія повертається, а все навколо нагадує їй про сповнене болю і страху минуле. І лиш новий загадковий сусід Іден, який здається таким же загубленим у цьому світі, як і вона сама, вперше повертає усмішку на її обличчя. І хоча вона заприсяглася ніколи не мати почуттів до чоловіка, він перевертає її світ. Але чи готова вона поділитися таємницями власної змученої душі?

До уваги: твір містить сцени, які можуть завдати дискомфорту чутливим читачам.

Книга «Наші змучені душі» — це психологічна драма від французької письменниці Морґан Монкомбль про травми минулого, що не дають кохати без шкоди для себе та інших. Азалія — авторка подкасту «Шановна Патріархія» й неприступна жінка — пообіцяла більше ніколи не повертатися до рідного міста Чарлстон. Адже там героїня пережила занадто багато болю. Коли її матір гине в автокатастрофі, вона вимушена знову опинитися в Чарлстоні, де зазнала так багато травм…
 

Раптово її увагу приваблює новий сусід Іден. Чоловік миттєво захоплюється Азалією, та чи готова жінка відкрити своє серце й оголити шрами минулого?

• Рейтинги 4,44 на Goodreads і 4,6 на Amazon.
• Авторка вдається до висвітлення важких тем зґвалтування, самогубства, депресії, проституції та кібербулінгу.

Романтична проза з феміністичними акцентами

Здавалось, Азалія вже звикла жити, ховаючи справжні почуття за маскою. Тому повернення до міста, в якому її морально знищили й спопелили вщент, не мало бути болісним. Жінка роками стримувала свої емоції, однак навіть для неприступної Азалії перебування у рідному Чарлстоні стає нездоланним викликом. Болісні спогади пробуджуються й переливаються через край, нагадуючи про часи, коли героїня страждала від насильства. Її боротьба за власну безпеку тривала в абсолютній самотності, адже ніхто не вірив дівчині. Благаючи про підтримку, Азалія чула тільки осуд…
 

В емоційно-щемкому тоні роману «Наші змучені душі» Морґан Монкомбль втілює всі ті складні почуття, які переживає жінка, що стикається з насильством. Без належної поваги й турботи у процесі зцілення жертва може застрягти в замкненому колі страхів, сорому й розпачу. Крізь феміністичну призму письменниця осмислює такий складний досвід, вплітаючи історію любові у життя Азалії. Іден, новий знайомий героїні, також має травми минулого й веде складну внутрішню боротьбу… Це не лише історія двох закоханих — це сюжет про цілющу силу почуттів і глибинної довіри.

Вирватися з полону стигм та самоосуду заради самої себе

Азалія обіцяла ніколи не підпускати до себе чоловіків. Однак Іден збурює у героїні ті почуття, яких вона повсякчас уникала. Жінка роками зводила навколо себе нездоланну стіну упереджень і гніву, захищаючись від болю. Гадалося б, це розумна стратегія, адже ніхто не зможе ранити Азалію. Утім, ніхто й не здатний зігріти її теплом справжньої людської близькості. Героїня мусить дати відповідь на питання: чи готова вона ризикнути заради щастя, пожертвувавши безпекою зведеного муру? Радимо купити «Наші змучені душі» та споглядати за Азалією у процесі зцілення.

«Вау. Ця книга була чудова; я була спустошена, коли закінчила її читати. (...) Ця книга сповнена чудовими пасажами, неймовірно чуттєвими, і, звичайно, є неочікувані повороти сюжету. Мені сподобалося, що це не "просто" любовна історія; вона заходить набагато глибше! Стиль письма авторки чудовий. Тисячу разів дякую авторці за цю перлину, яка точно є однією з моїх улюблених книг»,
— з відгуку користувачки 14h562 на Goodreads