Не вбивай. Батурин (Мазепа #2-3)

Богдан Лепкий (1872–1941) належить до визначних діячів української культури першої половини XX століття, який проявив свій талант у багатьох видах творчої діяльності. Значна його літературна спадщина — за її обсягом письменник поступається хіба що своєму вчителеві Іванові Франку. Окреме місце в ній посідає історична епопея «Мазепа», яку дослідники називають найкращим художнім твором про визначного українського гетьмана. У ній письменник ламає неправдиві стереотипи, які склалися у світі про цю особистість, показує Мазепу високоосвіченим і мудрим державним діячем, тонким дипломатом і політиком, який прагне вирвати свою країну з імперських лещат, і водночас  живою, емоційною людиною, не позбавленою слабкостей, сумнівів, помилок.

«Не вбивай» і «Батурин» — другий і третійромани історичної епопеї Богдана Лепкого«Мазепа». У них йдеться про титанічні зусилля, які докладав гетьман,  щоб не зрадити справі свого життя. Адже його доля була цілковито в руках біснуватого Петра I. До того ж критися доводилося не тільки від московського ока, а й від власних юд. Страшна трагедія гетьманської столиці Батурина лягла тавром не лише на царські війська, а й на совість зрадників.