Острів напередодні
L'isola del giorno prima by Umberto Eco
Умберто Еко (1932—2016) — італійський філософ, визнаний фахівець в області семіотики і середньовічної культури, але найбільш відомий як автор романів, у яких об'єдналися історична достовірність, фантазія письменника і численні загадки для ерудованих читачів. У видавництві «Фоліо» також вийшли друком такі бестселери Еко, як «Ім’я рози», «Бавдоліно», «Маятник Фуко» та інші.
ХVII століття, час Великих географічних відкриттів. Роберто де ла Грів вирушає на кораблі у навколосвітню подорож. Однак шторм руйнує його плани, і після кораблетрощі він потрапляє не на безлюдний острів, як Робінзон Крузо, а на «Дафну» — корабель, що застряг на мілині в лагуні невідомого острова у Тихому океані, де, на перший погляд, нікого немає. Там він згадує своє минуле, сповнене дивовижних пригод: участь у Тридцятилітній війні, сидіння в облозі у місті, яке намагалися захопити іспанці, дружбу з дворянином-атеїстом, життя у Парижі, де на нього чекали і кохання, і алхімія, і Рішельє з Мазаріні...
Книга «Острів напередодні» — це історична проза про таємниці світу й пошук істини від італійського філософа Умберто Еко. Європа XVII століття, відчайдух Роберто де ла Грів готується вирушити в морську експедицію, щоб знайти сто вісімдесятий меридіан. Існує легенда, що ця лінія, де зустрічається небо та земля, є краєм світу й дозволить опинитися в «дні напередодні». Чоловік підіймається на борт корабля і мандрує Тихим океаном, але згодом судно поглинає стихія. Іронічно, що головний герой очікував іншого результату від подорожі: він прагнув пірнути у вимір пригод, а не в морські глибини…
Чоловік вижив і потрапив на безлюдний острів, попід берегами якого хвилі огортали забутий вітрильник «Дафну». На цьому кораблі Роберто поринув у спогади — так почалася історія, сповнена філософських роздумів і психологічних рефлексій.
Великі географічні відкриття: медитація «Робінзона Крузо»
У романі «Острів напередодні» Умберто Еко розповідає про Роберто де ла Гріва, амбіційного чоловіка, що бажає пізнати всі загадки світу, а натомість занурюється в простір власної свідомості й живе у повній ізоляції. Тепер відкриття нових територій та дослідження незвіданих земель — це мрія, якій не судилося здійснитися?
Після кораблетрощі чоловік уцілів і опинився поблизу судна «Дафна», ступивши на палубу якого герой почав розмірковувати про плинність часу. Роберто де ла Грів почав згадувати минулі дні: колись він брав участь у Тридцятилітній війні, товаришував із дворянином, якого не приймав набожний соціум, а також жив у Парижі з коханою людиною. Перебування в цілковитій самотності має свої переваги: герой часто розмірковував про сенс існування, а у глибинах роздумів він збирав уламки власного «Я».
Радимо купити «Острів напередодні», щоб дізнатися, чим закінчиться «невдала» навколосвітня подорож Роберто де ла Гріва.
Постмодерна література про субʼєктивну природу реальності
Умберто Еко витворює багатошаровий текст у центр якого поміщає постать Роберто де ла Гріва. Однак письменник не фокусується лише на історії відчайдуха-мореплавця: автор переплітає між собою низку оповідей, що пронизані символізмом, алюзіями та метафорами. Відтак наратив твору нелінійний, він створює інтертекстуальний парадоксальний купол, що формується з пластин «нової» реальності.
Письменник наповнює роман філософськими концепціями щодо питання існування на самоті: його погляди на відчуження та спустошення неабияк відрізняються від сталого уявлення про ці феномени. Умберто Еко визначає власну парадигму природи «нормальності», що яскраво прослідковується в монологах Роберто де ла Гріва.
«Це енциклопедичний роман, який пишно висвітлює епоху бароко, яка так глибоко вкоренилася в нашій власній. Він досліджує один із найзахопливіших періодів інтелектуальної історії: середину 17 століття, коли алхімія та хімія все ще пов’язані між собою, коли Декарт все ще повільно формулює свій світогляд, коли Галілей, попри всю свою розсудливість, може дозволити собі побачити супутники Юпітера»,
— із рецензії Роберта Келлі для The New York Times
Запитання для обговорення книги «Острів напередодні»
⚠️ Обережно, спойлери ⚠️
- Роберто де ла Грів опиняється на закинутому кораблі поруч із загадковим островом, який, як йому здається, знаходиться по той бік лінії зміни дати. Як ця межа між «сьогодні» і «вчора» символізує внутрішній стан Роберто чи його пошук істини? Що для вас означає неможливість фізично досягти острова, хоча він знаходиться так близько?
- Велика частина роману — це листи, спогади й роздуми Роберто про минуле: його участь у Тридцятирічній війні, кохання, дружбу, політичні інтриги та філософські дискусії. Яким чином ізоляція на кораблі посилює ці роздуми і чи робить їх глибшими? Чи вважаєте ви, що Роберто стає ближчим до себе самого у самотності?
- У романі переплітаються події між «тут і тепер» із минулим Роберто. Як ви ставитеся до такого способу розповіді? Чи допомагають ці ретроспекції краще зрозуміти героя й його мотивацію?
- У XVII ст. проблема визначення довготи у морі була однією з головним наукових згадок. Це фігурує і в романі як частина експедиції. Як ви розумієте цю тему в контексті історії Роберто? Чи це лише історичний анахронізм, чи метафора на глибше питання, наприклад, пошук власної орієнтації в житті?
- Під час перебування на кораблі Роберто змушений розмірковувати не лише про фізичні перешкоди, а й про природу часу, буття, любов і смерть. Чи ви вважаєте, що час у романі — це обʼєктивна величина чи швидше субʼєктивне переживання? Як ці роздуми вплинули на ваше розуміння власного часу чи моментів життя, які здаються «недосяжними»?
- Минуле для Роберто є джерелом сили чи якорем, що не дозволяє рухатися вперед (до острова чи до життя)? Як ви самі уявляєте межу між цінним спогадом і тягарем минулого?
- Роман Еко — це не лише історія виживання, але й багатошаровий текст про Бароко як епоху, з її філософією, наукою і космологією. Як ви думаєте, чому Еко обирає саме таку епоху і чому сюжет відбувається на межі між землею й морем? Які історичні чи символічні алюзії ви помітили?
- В оповіді є деталі, що нагадують класичні «робінзонади», але з перегуками філософських і наукових питань. Як ви сприймаєте поєднання пригодницького сюжету з інтелектуальними роздумами? Чи це робить історію глибшою, чи, можливо, відволікає?
- Частина роману присвячена листам Роберто коханій Лілії та його спогадами про Париж. Як, на вашу думку, тема любові співвідноситься з темою недосяжності острова або «вчорашнього дня»? Чи закоханість так само неможлива, як і перехід через лінію зміни дати?
- Фінал роману має кілька можливих трактувань — від метафізичних до історичних. Як ви сприйняли заключну частину? Чи Роберто здобуває свободу в пізнанні себе, навіть якщо фізично не дістанеться острова? Чи це історія про нескінченний пошук?
