Острів напередодні
Книга «Острів напередодні» — це історична проза про таємниці світу й пошук істини від італійського філософа Умберто Еко. Європа XVII століття, відчайдух Роберто де ла Грів готується вирушити в морську експедицію, щоб знайти сто вісімдесятий меридіан. Існує легенда, що ця лінія, де зустрічається небо та земля, є краєм світу й дозволить опинитися в «дні напередодні». Чоловік підіймається на борт корабля і мандрує Тихим океаном, але згодом судно поглинає стихія. Іронічно, що головний герой очікував іншого результату від подорожі: він прагнув пірнути у вимір пригод, а не в морські глибини…
Чоловік вижив і потрапив на безлюдний острів, попід берегами якого хвилі огортали забутий вітрильник «Дафну». На цьому кораблі Роберто поринув у спогади — так почалася історія, сповнена філософських роздумів і психологічних рефлексій.
Великі географічні відкриття: медитація «Робінзона Крузо»
У романі «Острів напередодні» Умберто Еко розповідає про Роберто де ла Гріва, амбіційного чоловіка, що бажає пізнати всі загадки світу, а натомість занурюється в простір власної свідомості й живе у повній ізоляції. Тепер відкриття нових територій та дослідження незвіданих земель — це мрія, якій не судилося здійснитися?
Після кораблетрощі чоловік уцілів і опинився поблизу судна «Дафна», ступивши на палубу якого герой почав розмірковувати про плинність часу. Роберто де ла Грів почав згадувати минулі дні: колись він брав участь у Тридцятилітній війні, товаришував із дворянином, якого не приймав набожний соціум, а також жив у Парижі з коханою людиною. Перебування в цілковитій самотності має свої переваги: герой часто розмірковував про сенс існування, а у глибинах роздумів він збирав уламки власного «Я».
Радимо купити «Острів напередодні», щоб дізнатися, чим закінчиться «невдала» навколосвітня подорож Роберто де ла Гріва.
Постмодерна література про субʼєктивну природу реальності
Умберто Еко витворює багатошаровий текст у центр якого поміщає постать Роберто де ла Гріва. Однак письменник не фокусується лише на історії відчайдуха-мореплавця: автор переплітає між собою низку оповідей, що пронизані символізмом, алюзіями та метафорами. Відтак наратив твору нелінійний, він створює інтертекстуальний парадоксальний купол, що формується з пластин «нової» реальності.
Письменник наповнює роман філософськими концепціями щодо питання існування на самоті: його погляди на відчуження та спустошення неабияк відрізняються від сталого уявлення про ці феномени. Умберто Еко визначає власну парадигму природи «нормальності», що яскраво прослідковується в монологах Роберто де ла Гріва.
«Це енциклопедичний роман, який пишно висвітлює епоху бароко, яка так глибоко вкоренилася в нашій власній. Він досліджує один із найзахопливіших періодів інтелектуальної історії: середину 17 століття, коли алхімія та хімія все ще пов’язані між собою, коли Декарт все ще повільно формулює свій світогляд, коли Галілей, попри всю свою розсудливість, може дозволити собі побачити супутники Юпітера»,
— із рецензії Роберта Келлі для The New York Times
