Привіт, печале
Передмова літературознавиці, поетки, перекладачки, кандидатки філологічних наук, доцентки кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Ірини Старовойт
Танцюй, навіть над вирвою, танцюй хай там що!
«Для Саґан кохання не бездумне, сліпуче, шляхетне й безкорисливе. Натомість воно продумане, розраховане, прозоре та макіавеллівське. Авторка не вірить у вічну пристрасть, вона віддає перевагу швидкоплинним зв’язкам. У неї нема обітниць, але є побачення без майбутнього, «поцілунки й утома»»,
— Філіпп Бессон, із передмови до «Привіт, печале»
Спекотне літо, Французька Рив’єра і сімнадцятирічна Сесіль — втілення безтурботної юності, нестерпної чарівності і пристрасті до життя. Вона відпочиває на віллі свого батька — диявольськи прекрасного серцеїда, і його нової коханки, насолоджуючись плаванням, мріями і романтичними пригодами зі студентом-юристом.
Але ідеальний світ опиняється під загрозою, коли на віллу приїздить найкраща подруга її покійної матері, і між дорослими зароджується кохання. Юна Сесіль вдається до підступного плану, щоб розлучити їх... Але чи впорається вона із трагічними наслідками власних темних бажань?
«Привіт, печале» — це позачасова провокативна історія, що розбиває вщент традиційне уявлення про шлюб, дорослішання, свободу і сексуальність. Франсуаза Саґан досліджує темінь людської душі і силу взаємозв'язків так, що ви не вийдете звідти неураженими.
Чому варто прочитати книжку «Привіт, печале» Франсуази Саґан?
- Передмова Філіппа Бессона — французького письменника, автора романів «Припини свої вигадки», «За відсутності чоловіків».
- На тлі краси літньої Франції розгортається сенсаційний французький роман, який став сучасною класикою.
- Історія сімнадцятирічної Сесіль на шляху дорослішання, чиє втручання в любовне життя батька призводить до трагічних наслідків.
- Для шанувальників роману «Великий Гетсбі» Френсіса Скотта Фіцджеральда та епохи «Золотої молоді».
- У 2024 році на Міжнародному кінофестивалі в Торонто відбулася прем'єра фільму за мотивами роману з Хлоєю Севіньї, Лілі Макінерні та Клаесом Бенгом у головних ролях. Адаптувала та зрежисувала фільм канадська кінорежисерка і письменниця Дурґа Чу-Боз.
Про авторку
Франсуаза Саґан (справжнє ім'я фр. Françoise Quoirez) — французька письменниця, кінорежисерка, сценаристка, авторка понад 40 романів і п'єс. Вона запозичила свій літературний псевдонім із роману Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу», а найвідоміший роман «Привіт, печале» написала у підлітковому віці.
Цитати
Я була не в тому віці, щоб спокушатися вірністю. Я мало знала про кохання: тільки побачення, поцілунки й розчарування.
Колись я палко когось покохаю і так само обережно, ніжно, тремтячою рукою шукатиму шлях до його серця…
Слова «займатися коханням» самі собою містять спокусу, дуже вербальну, яка відокремлює їх від їхнього значення. Слово «займатися», таке матеріальне й розсудливе, у поєднанні з поетичною абстракцією слова «кохання», зачаровувало мене, я говорила про це без найменшої скромності чи ніяковіння й не помічала жодного присмаку.
Відчуття було таке, як тоді, коли разом з хвилею з-під ніг утікає й пісок: мене охопило бажання поразки, ніжності, і жодне інше почуття, ні гнів, ні жадання, не мало наді мною такої влади, як воно. Я ще ніколи не відчувала такої непереборної та несамовитої кволості. Я заплющила очі. Здавалося, що серце перестало битися.
Я — все, що в тебе є, ти — все, що в мене є, ми самотні й нещасні.
Відгуки
«Цей майстерний роман можна сприймати як критику сімейного життя, ставлення до дітей і психічних наслідків різних форм виховання»,
— Рейчел Куск, The New Yorker
«Сексуальна, гостра, зворушлива і лаконічна книжка, яку обов'язково треба прочитати»,
— Гелена Фріт Пауелл, The Guardian
«Ідеальна пляжна книжка»,
— Слоан Крослі, NPR
«Іскристе море і безлюдні ліси, тваринна швидкість, грамотний сюжет, герої та героїні, яким безневинна віра молодої авторки у гламур надають досконалості рис героїв Расіна»,
— Джон Апдайк, The New Yorker
