Рядові Фортуни

«Рядові Фортуни» (1930) — найвідоміший роман австралійського письменника та поета Фредеріка Меннінга.

До початку Першої світової Меннінг жив у Британії, а в 1914-му році записався добровольцем до лав британської армії, згодом взявши участь у Битві на Соммі.

Його автобіографічний роман оповідає про кількох товаришів, які разом беруть участь у позиційних боях, відпочивають у прифронтових селах, закохуються у дівчат і намагаються приховати юнацькі пригоди від офіцерів. Меннінг показує війну не лише як низку боїв, а також звертає увагу на її побут, рутину й людські стосунки.

Гемінгвей називав цей роман «найбільш чесним із того, що було написано про Першу світову». Серед інших шанувальників книжки були Лоуренс Аравійський, Езра Паунд, В.Б. Єйтс та ще багато письменників того часу.

Книга «Рядові Фортуни» — це історико-автобіографічний роман австралійського письменника й поета Фредеріка Меннінга, що засуджує абсурдність війни, безглуздість жертв, осмислює смерть і вразливість людського життя. Головним героєм є капрал Борн — британський піхотинець, який проходить через усі суперечності фронтового життя, від оглушливого жаху до дрібних радощів і курйозів.
 

Цей твір — чесна й болюча оповідь, заснована на власному досвіді автора, зокрема на особистих записах. Меннінг вів щоденник під час служби у сьомому батальйоні піхоти графства Шропшир, був у складі Британської експедиційної армії на Західному фронті. Книга охоплює період 1916–1917 років, коли точилися одні з наймасштабніших в історії боїв на Соммі, які включали й Битву за висоти Анкре.

• Воєнна історична проза, що стала класикою XX століття.
• Документальна репрезентація людських доль на тлі Першої світової війни.

Побут і психологія солдатів під час Першої світової

У романі «Рядові Фортуни» Фредерік Меннінг не акцентує на політиці чи стратегії. Натомість автор змальовує багатогранні портрети солдатів — молодих і старших, освічених і неграмотних, зухвалих, наляканих, байдужих і людяних, об’єднаних небезпекою, колективною відповідальністю й спільною монотонністю буденності. Жива солдатська мова із жаргоном, експресією, а подекуди — лайкою, додає натуралізму та ефекту присутності.
 

У книзі описані численні правдиві деталі солдатського побуту та психології під час траншейної війни. Мокрий одяг, бруд, багнюка окопів, важке спорядження, миті жаху, нічні чергування. А також постійний холод, нестача сну, напруження перед наступом, переходи між позиціями під невпинною загрозою артилерійського обстрілу. Читачі дізнаються, як солдати намагалися зберегти людяність і не збитися зі своїх моральних орієнтирів, як їх рятувало почуття гумору, поки механізми жорстокої машини війни нищили людську індивідуальність.

Військова ієрархія й взаємодія з мирним населенням

Меннінга говорить й про складні стосунки між рядовими та офіцерами, часто зумовлені різницею у соціальному статусі: в тогочасній британській армії офіцери часто походили з вищих класів, коли рядові — з робітничих.
 

Із щемким реалізмом письменник розповідає про фронтове братерство, дружбу та біль втрати побратимів. А також як відбувалася взаємодія з цивільним населенням: життя прифронтових поселень, моменти взаємної недовіри й співчуття та взаємодопомоги, вплив війни на мирних людей.
 

Варто купити «Рядові Фортуни», щоб здійснити захопливий історично-літературний екскурс у минуле століття та поповнити особисту бібліотеку однією з найправдивіших книжок про війну.

«Меннінг досліджував моральні двозначності війни мовою тих людей, з якими він служив. Він висловив страждання й товариство людей, які, можливо, не мали б іншого літературного свідчення»,
— The Guardian