Самостійна дитина. Як навчити дітей упорядковувати власне життя

Надто любите свою дитину й тому не сварите її через домашку? Ваша дитина має проблеми з навчанням, синдром дефіциту уваги, страждає на гіперактивність або розлади аутистичного спектру? Намагаєтеся навчити чадо самоконтролю, але марно? Добре, що є ця книжка, бо ви мали б багато клопоту та дитячих сліз! Автори розповідають, як батьки можуть допомогти своїм дітям уникнути стресу й не опустити руки. Їхні поради допоможуть дитині стати самостійною та підійти до межі дорослого життя (перед вступом до коледжу чи університету) з багажем необхідних знань та навичок. Усі історії, наведені в цій книжці, цілком реальні. Це історії дітей, батьків і педагогів, з якими авторам доводилося працювати протягом минулих років. Застосування наведених у книжці методик допоможе вашій дитині навчитися самостійності без істерик, ультиматумів та батьківського пресингу.

«Замість довірити дітям право вибору, багато батьків наполягають на контролі в усьому, від виконання домашніх завдань до дружби. Для таких батьків Стіксрад і Джонсон мають просту пораду: припиніть»,
— NPR

Книга «Самостійна дитина. Як навчити дітей упорядковувати власне життя» — це нонфікшн із педагогіки, що містить практичні поради для батьків щодо розвитку дитячої автономії. Автори книги — клінічний нейропсихолог, викладач Джорджтаунського медичного університету Вільям Стіксрад, а також засновник PrepMatters, мотиваційний коуч і лектор Нед Джонсон. Читачі дізнаються, як виростити відповідальну й незалежну особистість і як вибудовувати міцний та екологічний зв'язок батьків і дітей, заснований на довірі й підтримці.

• Рейтинги 4,7 на Amazon та 4,3 на Goodreads.
• Уроки усвідомленого батьківства та опіки без контролю.
• Поради щодо виховання самостійної дитини з погляду нейропсихології.

Поширені помилки й вплив надмірного контролю

Для написання нонфікшну «Самостійна дитина» Вільям Стіксрад та Нед Джонсон спиралися на власний багаторічний досвід роботи з дітьми зі СДУГ, аутизмом і проблемами з навчанням. На прикладах автори демонструють, як надлишковий контроль породжує токсичний стрес, що знижує мотивацію. Відтак читачі дізнаються, як пов'язані резилієнтність і помірний стрес, а також з'ясують, коли легка тривога приносить користь.
 

У книзі  Вільям Стіксрад і Нед Джонсон вдаються до ґрунтовного аналізу помилкових припущень батьків. Автори пояснюють, чому гіперопіка та надмірний контроль шкідливі, як ультиматуми викликають протест, а постійні підказки, виправлення призводять до страху і знецінення потенціалу в дітей. Психологи говорять, як сформувати здорове середовище, в якому дитина почуватиметься безпечно та радо виявлятиме ініціативу щодо самостійності.

Історії з практики й корисні вправи з педагогіки

Зі сторінок книги можна дізнатися, як стати для дитини спокійним консультантом, а не контролером. Батькам запропоновано давати дітям можливість ухвалювати власні рішення й долучатися до вибору. Автори вважають, що це підтримує мотивацію, дозволяє усвідомити відчуття контролю над власним життям, сприяє зміцненню емоційного інтелекту й творчому розвитку.
 

Окрім теоретичної частини, зокрема цінних відомостей з вікової психології та нейробіології, буде цікаво переглянути кейси із роботи авторів, сценарії, за якими вони пропонують вибудовувати взаємодію з дитиною, вправи на самостійність, порозуміння й навички прийняття рішень. Адже в нонфікшні наведено реальні історії з нейропсихологічної, психологічної, психіатричної та педагогічної практики із роз'ясненнями.
 

Купити «Самостійна дитина. Як навчити дітей упорядковувати власне життя» — це навчитися говорити з дитиною на рівних і розвивати толерантність до стресових обставин. Запропонований авторами підхід допомагає дітям підготуватися до самостійного життя, покращує адаптивні здібності, збільшує впевненість у собі й навчає бути щасливішими.

«"Самостійна дитина" — це книга, покликана допомогти батькам пройти через бурхливе море виховання дітей, але вона також призначена для самих батьків, допомагаючи їм регулювати та зменшувати стрес і тривоги, а також пробудити у дітях відчуття ідентичності й контролю»,
— із відгуку Джессі, співавторки блоґу «Speculition»