Шпигун і зрадник. Найгучніша шпигунська історія часів Холодної війни
«Шпигун і зрадник» — документальний трилер про запекле протистояння радянських і західних розвідувальних служб у часи Холодної війни, а також захоплива історія шпигуна, який зрадив батьківщину і став легендою для демократичного світу.
У центрі сюжету реальна особа — Олег Гордієвський — офіцер КДБ, подвійний агент і найцінніший шпигун МІ6. Ризикуючи власним життям, він передавав британським кураторам цінну інформацію, яка змінила перебіг Холодної війни, допомогла розсекретити радянські агентурні мережі й уникнути ядерної ескалації. Гордієвський доклався до розвалу СРСР, був зраджений іншим шпигуном і втік з Радянського Союзу в багажнику автомобіля.
Ця книжка сподобається читачам, які цікавляться історією, політикою і «внутрішньою кухнею» розвідувальних служб, адже вона побудована на спогадах і свідченнях офіцерів КДБ, ЦРУ й МІ6, а сюжет розгортається на тлі важливих історичних подій — зведення Берлінського муру, Празької весни, операції РЯН. «Шпигун і зрадник» демонструє, як мислив, як функціонував і чого боявся Кремль у минулому столітті, а також проводить паралелі із сьогоденням.
У час ескалації напруженості між Росією та Заходом, особливо у сфері шпигунства, світ вступає в новий період непевності та взаємної недовіри, який деякі називають новою Холодною війною. Тому Росія й Захід по-різному сприймають Гордієвського й ніколи не дійдуть згоди: для Заходу він — безцінний шпигун, для Росії — зрадник. — Бен Макінтайр, автор
Історія наче із сьогодення, коли Кремль бреше, маніпулює, вбиває, піддає тортурам і топить у крові спроби демократичного розвитку країн-сусідів. Проте вона дає надію, що, як і тридцять років тому, зло програє. — Андрій Когут, директор Державного архіву СБУ
Основним джерелом інформації, що лягла в основу цієї книжки, були інтерв’ю з Олегом Гордієвським, його сім’єю, друзями та книжка його спогадів «Наступна станція “Страта”», опублікована в 1995 році та з колишніми офіцерами МІ6, КДБ та ЦРУ, більшість з яких не називають або під псевдонімами.
Цю книжку не було б написано без щиросердної підтримки та співпраці з її героєм. Понад три роки я записував інтерв’ю з Олегом Гордієвським, у конспіративному будинку ми зустрічалися понад двадцять разів, я записав понад сто годин розмов. Його гостинність була безкінечною, його терпіння — безмежним, а його пам’ять — відмінною. Він співпрацював без жодних умов і не намагався якимось чином вплинути на те, що буде в цій книжці, інтерпретація подій і помилки, які в ній є, — винятково мої. — зазначає Бен Макінтайр
