Штучний стан (Щоденники вбивцебота #2)

Книга «Штучний стан» Марти Веллс — це друга частина захопливої серії космофантастики про пригоди Вбивцебота світу майбутнього. 

Андроїд, що намагається згадати минуле

Вбивцебот — це ім’я андроїда. Він дав собі таке ім’я після того, як взяв участь у масовому вбивстві людей, що їх мав охроняти в мандрівці на Місяць з видобутку корисних копалин. Він зламав свій модуль управління та думає сам за себе й має повну свободу дій, втім більшу частину часу досі виконує команди людей. Після того, як його останній контракт з компанією, яка організовує подорожі по Всесвіту, пішов не так, Вбивцебота купив один із людей. Компанія більше не контролює його. Інші люди були б налякані, коли б дізнались, що розбійник-андроїд більше не керований ніким. Він має лише уривки спогадів про своє темне минуле, але він хоче знати більше. Для цього він повинен повернутися на Місяць і шукати відповіді. 

Його перший транзит відбувся з транспортним ботом в обмін на доступ до годин медіа Під час цієї подорожі Вбивцебот багато думав і мав план щодо того, що він хоче зробити. Втім, друга подорож змінює все. Цього разу він застряг у ДАТ на Місяці. Це не просто безглузда система, що керує транспортом, а розумна й високоінтелектуальна система зі здатністю контролювати своє оточення. У гострих розмовах і переглядах серіалів разом вони потоваришують. Та чи допоможе ця дружба згадати минуле Вбивцеботу? 

«Сіро-чорна робітнича форма — лонгслів, куртка, штани та черевики — приховувала всі мої неорганічні частини. Також на спині висів рюкзак. Серед одягу, волосся, шкіри та інтерфейсів найрізноманітніших фасонів і кольорів я не виділявся. Порт введення даних лишався на видноті, але з вигляду він майже не відрізнявся від імплантованих інтерфейсів аугментованих людей, тому підозр не викликав. Та й нікому на думку не спаде, що вбивцебот може гуляти по торговельному центру транзитної зони як проста людина. І ось, проглядаючи новинний ефір, я виловив зображення. Себе».

Сучасна наукова фантастика, яка пропонує нове

Авторка Марта Веллс володіє справді непересічним літературним талантом  — це не опускати планку серію, навіть якщо вона триває 7 книг. «Щоденники вбивцебота. Книга 2. Штучний стан» тримає заданий першою книгою рівень: дотепний і цинічний оповідач, глибокі розмови й сюжетні повороти, яких не вгадати — все це ви знайдете і в другій книзі серії щоденників. 

• 4.27 на Goodreads, понад 120 тисяч оцінок!
• Книга отримала нагороду у двох найважливіших преміях з фантастики — Г’юго і Локус!
• В третій найпрестижнішій премії, Локус, книга була номінована в категорії найкращий роман.

Запитання для обговорення книги «Штучний стан»

⚠️ Обережно, спойлери ⚠️

1. Що з минулого потрібно знати, а що краще забути? У книзі Вбивцебот шукає правду про інцидент у шахті. Як ви вважаєте, чи завжди варто шукати правду про минуле, навіть якщо це болісно? Чи бувають ситуації, коли ігнорування минулого — це захист і шанс на нове життя?
2. Самоіронія, гумор та відчуженння — чи можуть вони врятувати? Вбивцебот часто поводиться саркастично, іронізує, ховається за гумором, щоб не зіштовхнутися з емоціями. Чи вважаєте ви, що такий захист є здоровим, чи лише тимчасовим? Чи допомагає відстороненість справді впоратися із травмою та страхом?
3. Що таке «нормальність» в чужому середовищі? Вбивцебот прагне «влитися» в людське середовище, змінити зовнішність, поводитися так, ніби він — людина. Але чи можна справді бути «нормальним», якщо твоє походження, досвід і природа зовсім інші? Як далеко можна зайти в змінах, щоб «пасувати» суспільству, і чи варто це робити?
4. У книзі є тема корпорацій, контрактів, помилок минулого, щодо яких Вбивцебот вирішує дізнатися правду. Як ви ставитеся до ідеї, що іноді саме чужа помилка може зруйнувати життя, і чи має винуватець можливість виправитися, чи справедливість означає покарання?
5. Чи може залежність від медіа, розваг виконувати ролі психологічного захисту, чи це лише відкладання проблем на потім? Як ви ставитеся до того, що ми самі часто «відключаємося» через соцмережі, фільми, серіали, коли не хочемо або не можемо впоратися із реальністю?
6. Чи потрібен індивідуальний «кодекс честі» для істоти поза межами людської моралі? Вбивцебот — робот з програмованими параметрами безпеки, але сам обирає діяти за принципами індивідуальної честі і відповідальності. Чи можна застосувати таке поняття до людей або суспільства? Чи потрібні універсальні моральні стандарти, чи кожен має створити власні?
7. Уявіть, що завтра зʼявиться істота не з людським тілом, але з розумом та свідомістю. Чи має вона повні права, які маємо ми? Які критерії мають бути для визнання «істоти» як «особистості»?
8. Як змінюється поняття «домівки» та «незалежності» для тих, хто постійно в дорозі або змінює маски? Вбивцебот — мандрівник, найманець, чужинець. Чи можна мати свій простір, якщо весь час виконувати контракт і бути серед чужих? Що означає «відчувати себе вдома»?
9. Чи варто боротися за правду, якщо це може коштувати безпеки та спокою? Вбивцебот ризикує, щоб дізнатися правду про своє минуле. Чи справедливо, коли прагнення до істини може зруйнувати те, що вже влаштовано? Як би ви вчинили: вибрали б незнання заради спокою чи правду, яка може змінити усе?
10.  Чи змушує нас страх перед відмінністю ставати жорстокішими? Чи є у вашому світі приклади, коли страх перед тим, хто «не такий» призводить до дискримінації або насильства?