Скарби України. Культурна спадщина нації

Ця книжка — максимально сконцентрована презентація найяскравіших витворів українського мистецтва в контексті історії, що створювалася насамперед для читача, який має мінімум знань про Україну й українців. Повномасштабне вторгнення РФ в Україну, задекларованою метою якого було зникнення нашої держави й нас як нації, і потужний, несподіваний для багатьох друзів, а тим паче ворогів, спротив українського війська та громадян спонукали іноземців, і дослідників, і звичайних людей, дізнаватися більше про українську культуру.

Оригінальне видання цієї книжки англійською мовою в лондонському видавництві Thames & Hudson уже відіграло свою важливу роль, задовольняючи цю раптово зрослу цікавість. Але в сучасному світі міжособистісна комунікація, практично нічим не обмежена, набула надзвичайної значущості. Українці, що вимушено покинули свої домівки, рятуючись від смертельної загрози, стали амбасадорами України в місцях, де знайшли притулок. Чимало українців, які залишилися вдома, постійно спілкуються з друзями і знайомими з інших країн.

Українське видання «Скарбів України», окрім того, що подарує естетичну насолоду від споглядання шедеврів і читання текстів провідних українських інтелектуалів, саме завдяки стислому формату й чіткості викладу може стати своєрідною «шпаргалкою» в такому важливому для нас нині спілкуванні, допомагаючи впевнено говорити про самих себе.

Про авторів книги

Андрій Курков — найвідоміший сучасний український письменник, автор роману «Смерть і пінгвін». Журналіст, публічний інтелектуал, чинний президент громадської організації «Український ПЕН». Народився в Санкт-Петербурзі 1961 року; його сім’я переїхала до Києва, коли йому було два. Закінчивши Київський інститут іноземних мов (нині Київський національний лінгвістичний університет), Андрій звернувся до журналістики, а під час військової служби працював охоронцем в’язниці в Одесі. Згодом здобув визнання як автор сценаріїв і романів; лише в Україні було продано понад 150 000 примірників «Смерті та пінгвіна», твори Андрія перекладено сорока однією мовою світу.

Андрій Пучков — народився в Києві, він архітектор, культуролог, мистецтвознавець і дослідник художньої культури. Сфера його наукових інтересів охоплює поетику античної архітектури, політичну історію Візантійської імперії, історію класичної філології в Україні у ХІХ–ХХ століттях, теорію та історію друкарства, поезію, українську драматургію та радянську архітектуру ХХ століття. Автор понад двадцять книжок і 750 публікацій на ці теми. Він також є академіком Української академії архітектури, лауреатом Державної премії України в галузі архітектури та професором кафедри теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Крістіан Раффенспергер — завідувач кафедри гуманітарних наук імені Кеннета Е. Рея у Віттенберзькому університеті, професор і завідувач кафедри історії. Його наукова робота зосереджена на інтеграції Київської Русі зокрема та Східної Європи загалом у ширший середньовічний європейський світ. Результатом цієї роботи стали такі книжки, як Reimagining Europe: Kievan Rus’ in the Medieval World and Conflict, Bargaining («Переосмислюючи Європу: Київська Русь у середньовічному світі») та Kinship Networks in Medieval Eastern Europe («Конфлікти, торгівля та родинні зв’язки у середньовічній Східній Європі»), а також багато інших книжок і статей.

Діана Клочко — видатна мистецтвознавиця, авторка книжки «65 українських шедеврів. Визнані й неявні». Народилася в селі Козин Рівненської області, навчалася в Національній академії образотворчого мистецтва й архітектури (НАОМА) в Києві. Працювала на різних викладацьких посадах, а також кореспонденткою і редакторкою, входила до складу журі низки конкурсів; разом із колегою заснувала у 2011 році перекладацьку премію Metaphora. Надає фахові консультації мистецьким видавництвам і читає публічні лекції з історії мистецтва з 2011 року, а також є кураторкою виставок і співзасновницею платформи Української візуальної книги. Членкиня Української секції Міжнародної асоціації арт-критиків AICA (ЮНЕСКО) та громадської організації «Український ПЕН».

Максим Яременко — професор кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія». Головний редактор журналу «Київська академія» та старший науковий співробітник Національного музею історії України. Його сфера наукових інтересів — ранньомодерна та модерна історія церкви, а також історія релігійної культури, грамотності та освіти. Його нещодавню книжку — «Перед викликами уніфікації та дисциплінування: Київська православна митрополія у XVIII столітті» — опубліковано українською мовою в 2017 році.

Аліса Ложкіна — незалежна арт-критикиня та кураторка з Києва, наразі мешкає у США. З 2013 по 2017 рік працювала заступницею директора та головною кураторкою Мистецького арсеналу, найбільшого музейно-виставкового комплексу України. З 2010 по 2016 рік працювала головною редакторкою провідного українського журналу про мистецтво ART UKRAINE. Була кураторкою численних мистецьких проєктів в Україні та за кордоном, а також написала кілька книжок, зокрема «Перманентна революція: Мистецтво України ХХ – поч. ХХІ ст.», яку було опубліковано українською мовою в 2019 році та перекладено англійською і французькою мовами.

Мирослава Марія Мудрак — почесна професорка історії мистецтв Університету штату Огайо та членкиня Національної академії мистецтв України, спеціалізується на східноєвропейському, українському та російському модерністському мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ століть. Каталог її виставки «Інсценізація українського авангарду 1910–1920-х років» було відзначено премією Альфреда Г. Барра-молодшого 2016 року, а нещодавню публікацію Мудрак про провідного українського графічного дизайнера-модерніста «Образний світ Георгія Нарбута і творення українського бренду» (2020) було перекладено багатьма мовами світу.

Олександр Соловйов — відомий мистецтвознавець і куратор. Закінчив Київський державний художній інститут, а потім аспірантуру Інституту мистецтвознавства Національної академії наук України. Був куратором і керівником низки відомих проєктів та виставок, зорема в PinchukArtCentre. У 2015 році був куратором і членом журі виставки-конкурсу молодих українських і британських художників UK/RAINE, яка проходила в лондонській галереї Saatchi; у 2003, 2007 та 2013 роках був куратором українського павільйону на Венеціанській бієнале. Пише статті для низки мистецьких видань, переважно на теми, пов’язані з сучасним українським мистецтвом.

Вікторія Бурлака — мистецтвознавиця та кураторка, що спеціалізується на сучасному мистецтві в Україні. Живе і працює в Києві, з 2002 року — наукова співробітниця Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України. У 2007–2012 рр. була кураторкою Малої галереї Мистецького арсеналу, у 2009–2013 рр. працювала кураторкою і власницею «Галереї на Інститутській» у Києві, а з 2014 року курує експериментальний освітній проєкт «Школа сучасного мистецтва». Авторка кількох книжок і статей, зокрема «Історія образу: Мистецтво 2000-х» (2011) та «Постмедійна оптика: Українська версія» (2019).