Сонячна машина
З появою Сонячної машини ніхто більше не мусить працювати, щоб за робити на прожиття. Це порятунок для цивілізації і водночас передвісник її кінця — адже винахід змінює світ. А втім, не все так погано...
«Сонячна машина» — перший український фантастичний роман. Як і тогочасна дійсність, він відображає різні, навіть протилежні тенденції. Любовні лінії у сюжеті переплітаються з міркуваннями про справедливість і загальнолюдське добро, а яскраві описи природи чергуються із вчинками, до яких героїв спонукає обов’язок.
Попри художню неоднорідність і наївність фантастичного компоненту, «Сонячна машина» здобула вагоме місце в українській класиці й досі заслуговує на увагу.
Книга «Сонячна машина» — це перлина української наукової фантастики, що належить перу класика Володимира Винниченка. У масштабній поліфонічній історії письменник міркує про руйнівний вплив технологічного прогресу й класової нерівності, спонукаючи до рефлексії на тему необхідності етики наукових відкриттів. Винахідник і геній Рудольф Штор представляє світові розробку, що змінить буття цивілізації. Його унікальний сонячний хліб продукується з енергії Сонця, надає силу й божевільну ейфорію.
Роман пропонує поглянути на деградацію суспільства, яке отримало, гадалося б, благословенний шанс ніколи не працювати й сповна насолоджуватися життям.
Класика української НФ: пригоди багатіїв і геніального вченого
Романом «Сонячна машина» Володимир Винниченко подарував українській літературі унікальну сатиру на соціальні ідеали. Річ у тім, що критики досі вагаються, чим є книга — утопією чи дистопією. Текст майстерно поєднує ознаки різних жанрів, поповнюючи спадщину модерністської прози винятковим твором про енергетичну незалежність, тоталітарну систему та індивідуалізм.
Початок пантопії переносить читачів у далеке майбутнє, де заможний і невблаганний чоловік Фрідріх Мертенс став неофіційним володарем Німеччини, привласнивши всі державні інституції. Своїм багатством він нівелював велич постаті справжнього короля Альбрехта. Знедоленому правителю доводиться благати багатія про відстрочку кредиту. Цього разу ціна визначається коханням: монарх має віддати заміж дочку Елізу за мерзенного Фрідріха.
Стурбований батько не витримує тягаря відповідальності за честь свого дитяти й розбивається на аероплані. Еліза залишається самотньою у похмурому світі. Її єдине прагнення — помста. Роман «Сонячна машина» Винниченка переплітає особисті конфлікти з масштабною драмою людства, захоплюючи публіку своїми глибокими роздумами.
Моральна відповідальність за відкриття
Неспішний розвиток сюжету супроводжується детальними описами, крізь які читачі поринають у буття Елізи та її заможного оточення. Один за одним Винниченко витворює виразних героїв, які разом складають шалений ансамбль персонажів. Панянка Труда з прізвиськом «Страховище», що прагне гуманності та соціальної справедливості попри безпринципність свого сімейства. Брати Макс і Рудольф Штори: один із них — невгамовний винахідник, а інший є членом таємної терористичної організації, що постає проти ладу майбутнього, захищаючи колективізм. Мертенс, який купує будь-яку свою забаганку та не бачить етичних меж.
Постаті у центрі сюжету обурюють, бентежать і спонукають продовжувати читання. Крізь суперечливі образи автор кидає виклик цінностям і моралі, міркуючи про відповідальність у науці.
Романтична лінія в драмі буття майбутнього
У хаосі технологічного буття Винниченко розгортає емоційну історію кохання. Серце Луїзи горить помстою, однак неочікувана любов збиває її з ніг. Випадкове рандеву в саду миттєво запалює у серці дівчини іскру почуттів. Та поки місія помсти не буде втілена, для героїні існуватиме лишень одна мрія. Радимо купити «Сонячна машина» та споглядати за героями у їхніх пориваннях.
«Щиро вважаю, що це по цій книзі можна зняти крутий фільм; під час прочитання думки про це вигулькували тут і там. Локації, персонажі, їх манера поведінки мені були дуже живими і гарно прописаними. (...) Дуже сподобалося, як Винниченко подає ідею того, що більшість персонажів служить вищій меті, яка мала б зробити світ кращим. Але через те, що кожен трактує її дуже по-своєму, мета кожного є ледь не протилежною одна одній»,
— із відгуку користувачки Julia Tsvihun на Goodreads
