Стилі українського мистецтва XX століття: ар-нуво, ар-деко, авангард

Книга «Стилі українського мистецтва XX століття: ар-нуво, ар-деко, авангард» — це нонфікшн із мистецтвознавства від авторів Ірини Магдиш, Андрія Тараненка й Дмитра Горбачова. Ілюстроване видання пропонує поглянути на становлення трьох художніх стилів через скульптуру, архітектуру, живопис і графіку. Текст, що супроводжує зображальний матеріал, дозволяє осягнути особливості кожної течії модернізму: автори зіставляють різні явища, які притаманні українському мистецтву першої половини XX століття.

Стиль — це ідеальне поєднання форми та «суті» творіння, цей феномен породжений колективним розумом і світовідчуттям. Надзвичайно рідко засновником нових художніх течій є одна людина або країна, а дізнатися, як формувалися тенденції візуальної виразності можна зі сторінок видання.

Народження «квіткового стилю»: легкість і повітряність Art Nouveau

Течія ар-нуво руйнує кордони між традиційним і прикладним мистецтвом. Уперше термін Art Nouveau використали в 1880-х роках у журналі L'Art Moderne для опису творчості Les XX — групи художників і скульпторів. Однак в Україні стиль почав набирати популярності лише через десятиліття: митці прозвали візуальний код віденською сецесією, адже унікальність художньої концепції полягає у висвітленні природних форм. Відтак характерною ознакою ар-нуво було зображення флори та фауни в мʼякій тональності через синусоїдальні, хвилясті лінії та округлі елементи.

Плавність і «ніжність» у деталях стали основними специфічними індикаторами художньої виразності поданого стилю. Однак комбінування Art Nouveau з альтернативними техніками витворює абсолютно новий напрям. У цій книзі авторський колектив детально проаналізував становлення ар-нуво в контексті української культури й надав чітку довідку щодо відмінностей цієї течії з іншими.

Естетика Art déco: нові тенденції у творчості

«Декоративне мистецтво» — суміш модерну й неокласицизму, Art déco вважали перлиною в архітектурі та стилізації інтерʼєру. Ідеальне поєднання сучасних матеріалів з етнічними геометричними візерунками створювали враження, що арт-обʼєкт напрочуд дорогий. У світі течія спричинила фурор: великі й малі компанії почали інтегрувати стиль у корпоративний дизайн, художники дивували поціновувачів живопису неперевершеними картинами, а скульптори — непересічними інсталяціями. Однак українські митці вбачали в ар-деко дещо більше: вітчизняні архітектори проєктували будівлі, що були незвичними для тогочасного споглядача.

Українське мистецтво напряму Avant-garde

Поєднання елементів традиційної народної творчості та європейського модернізму сприяло виникненню багатогранної течії — авангарду. Синтез форм, обʼємів і хаотичних ліній, спалах емоцій через насичення кольорів і фактур — «базове» тлумачення ідей Avant-garde. Ірина Магдиш, Андрій Тараненко й Дмитро Горбачов ґрунтовно досліджують стиль, оскільки подана концепція візуальної виразності потребує багатоетапного аналізу. Цей творчий рух можна класифікувати як великий потік естетики, що сегментується низкою інших течій. Відтак авангард — це гнучка субстанція, з якої формується неопримітивізм, експресіонізм, кубофутуризм і конструктивізм.

Пропонуємо купити «Стилі українського мистецтва XX століття: ар-нуво, ар-деко, авангард», щоб насолодитися розповіддю авторського колективу про розвиток українського модернізму.