Так програють війну часів

Дві ворожі організації — тоталітарне Управління під керівництвом Комендантки й Едем — одночасно світ і його верховна істота-праматір — розв’язали Часову війну. Їхні агенти, Червоні й Блакитні, мають рухатись часовими нитками і змінювати хід історії так, щоб створити ідеальну для себе версію майбутнього.

Та серед попелу світу, що гине, Червона агентка Управління знаходить лист від Блакитної — найкращої агентки Едем. Червона вирішує не знищити лист, а прочитати його і навіть відповісти. Таємне спілкування між ворогами спочатку сповнене вихваляння та насмішок, але з часом воно перетворюється на щось більше. Щось важливе. Таке, що може змінити минуле й майбутнє.

Виявлення зв’язку Червоної і Блакитної означало б смерть для кожної з них. Адже війна триває — і хтось повинен перемогти в ній.

«Вишукано створена казка… Частково епістолярний роман, частково карколомна фантастична пригода у часі, ця приголомшлива історія шар за шаром розкриває складні сенси та заплутані причинно-наслідкові звʼязки»,
— Publishers Weekly

Книга «Так програють війну часів» — це епістолярна повість авторів Амаля Ель-Мохтара й Макса Гледстоуна. Поки світ гине, ворожі організації — тоталітарне Управління й Едем — змагаються за право володіти минулим, а отже й майбутнім. Червоні й Блакитні агенти мандрують нитками часу й корегують історію так, як вигідно саме їм. 
 

Здається, планета, а з ними й організації, приречені на смерть. Та все може змінити один лист: від Блакитної — найкращої агентки Едем — до Червоної. Спілкування насмішок поступово перетвориться на заборонений зв’язок, що може врятувати людство від зникнення. Та яким чином? Коли б хто дізнався про секрет двох дівчат ворожих коаліцій, то вбив би їх обох. 

Наукова фантастика з мандрами в часі й сапфічним коханням 

«Так програють війну часів» Амаля Ель-Мохтара й Макса Гледстоуна — це ідеальне читання для всіх поціновувачів хронофантастики, динамічних сюжетів і непростих історій кохання, за які варто боротись героїням. 
 

Історія складається з обміну листами між двома секретними агентками, які подорожують у часі, по різні боки міжвимірного — і абсолютно невирішуваного — конфлікту, щоб гарантувати бажане майбутнє кожній організації. Є Червона, агентка із технологічно просунутої кібернетичної антиутопії, і Блакитна — її суперниця з майбутнього, що спирається на природу, повниться польовими квітами, меду й радше нагадує казковий світ ельфів. Дівчата, як і їхні організації, застрягли в нескінченній грі в кішки-мишкимишки. Спілкування, що починається з грубощів і жартів, поступово перероджується в світле кохання, що спонукає обох подивитись на майбутнє, за яке триває боротьба, в іншому світлі.
 

Впевнені, ця книжка сподобається вам з багатьох причин. Історія розгортається в епістолярній формі й охоплює всеможливий час і простір. Коли ви вмієте переміщуватись у минуле, то листи будуть надходити з найбільш непередбачуваних локацій: одна пише з ранньої Монгольської імперії, а інша відповідатиме з Атлантиди, що повільно руйнується. 

Троп «від ворогів до коханців» грає новими барвами 

Мова листів дівчат — витончена, лірична, сповнена алюзій і розмов по душах: від роздумів про те, як кожна бачить майбутнє, до уривків про улюблені справи. З анотації може здаватися, ніби ви знаєте, якою стежкою простуватиме «This Is How You Lose the Time War», однак текст приховує значно більше особистого, відвертого, поетичного й драматичного, ніж ви думаєте. 

• Рейтинг 3.89 на Goodreads і понад 200 тисяч оцінок. 
• Номінація премії Goodreads Choice Award за найкращу наукову фантастику у 2019 році. 
• Книжка отримала три головних премії, якими відзначають за здобутки в фантастичній літературі — Г’юго, Неб’юла й Локус.

«Ця книга для мене — відкриття, несподіванка і моя червнева любов. Важко навіть описати, про що вона. Тоненька, 200 сторінок, на яких зароджується, стигне і розквітає прекрасна історія кохання. Ще більшої чарівності та інтимності додає те, що це епістолярний твір — роман у листах. (...)  Чому ця книга моя червнева любов? Вона так гарно написана, поєднання слів, вибір епітетів, поетичність — це просто магія, яка чарує більше, ніж фантастичність оповіді. Ну, і це ж історія кохання. Дуже чуттєва, ніжна, щемлива книга, написана так красиво і медитативно, що хочеться, щоб читання тривало якомога довше», 
— з відгуку авторки книжкового телеграм-каналу «Overbooked»

Запитання для обговорення книги «Так програють війну часів»

⚠️ Обережно, спойлери ⚠️

1. Чи можна вважати Управління і Едем двома крайніми моделями одного й того ж тоталітаризму? Яка з них здається небезпечнішою — і чому?
2. Як змінюється мотивація Червоної і Блакитної від початку роману до фіналу?
3. Наскільки переконливою для вас є ідея стирання поняття «я» заради колективу?
4. Як у романі осмислюється роль слова — як зброї, як мистецтва і як порятунку?
5. Чи справді ця історія більше про кохання, ніж про війну?
6. Як рекурсивність часу впливає на ваше сприйняття сенсу війни між Управлінням і Едемом?
7. Чому образ Атлантиди як повторюваної цивілізації є таким важливим для теми нескінченного циклу?
8. Чи згодні ви з ідеєю, що більшість героїчних смертей у романі наративно «знецінюється» через множинність часових ліній?
9. Чи можна вважати, що Червона і Блакитна перемагають саме тому, що відмовляються від участі у великому історичному сценарії?
10. Як метафори ниток, шкіри, зоряних форм змінюють наше розуміння часу як фізичного явища?
11. Чи є любов Червоній і Блакитної відповіддю на безсенсовність часу — чи лише приватною втечею від нього?
12. Як роман критикує чорно-біле мислення через протиставлення Управління і Едему?
13. Чому для керівників обох сторін людяність у «ворогові» є більшою загрозою, ніж зброя?
14. Як роман показує небезпеку крайнощів — як технологічного абсолютизму Управління, так і природного фундаменталізму Едему?
15. Чи справді баланс між природою й технологіями можливий у реальному світі, чи це лише літературна утопія?
16. Чому саме тілесне взаємопроникнення Червоної і Блакитної стає ключовою метафорою гармонії? Чи можна вважати їхні зміни формою примирення природи й технології на фізичному рівні?