Тато й пес

Пес — єдиний, з ким Маґда нічого не вдає. Собаці вона не бреше, бо той усе розуміє. Маґда поливає свої помідори й полуницю. Поливає огірки й висмикує кілька бур'янин, що допитливо висунули голови із землі. Огірки витягнули- ся такі довгі, що повились аж до томатів. Полуниця цього року не зацвіла, але це нічого. Виросла велика й густа зацвіте наступного року. Кропу ще не видно. А помідори... помідори великі й міцні. Готуються зацвісти, Маґда таке відчуває. Вона, як завжди, вкладається біля городу і спосте- рігає. Обоє із псом стежать, як ростуть рослини. Тепер у неї є друг, який її розуміє і не турбує. Вони спостерігають за городом, а тоді Маґда перевертається на спину, щоби тріш- ки полюбуватися хмарами. Там птахи й усілякі жучки. У цій літній красі Маґда лежить разом із псом і думає, що вона справді одна щаслива Маґда.