Прелюдії й ноктюрни (Пісочний чоловік #1)
Комікс «The Sandman. Пісочний чоловік. Том 1. Прелюдії й ноктюрни» — це перша частина культової мальованої історії про живе втілення Сну, у якій Ніл Ґейман органічно й талановито поєднує вигадку, історію, міфологію й літературу.
Створені у коміксній серії образи Безмежних братів та сестер мають величезний вплив на сучасне міське фентезі. Вони захоплюють, лякають, дивують та зачаровують й нині.
Фантастичний комікс від британського майстра історій
У 1988 році британський автор Ніл Ґейман створив вісім історій про Пісочного чоловіка в рамках співпраці з Vertigo, підрозділом DC Comics. До того Пісочний Чоловік вже з’являвся у їхніх коміксах 1930-1940-х років, й історія Ґеймана стала однією із низки «перезапусків», що разом із «Болотяною Істотою» Алана Мура й «Animal Man» Ґранта Моррісона створила ледь не з нуля нову містичну частину супергеройського світу.
Надалі нові випуски саги про Морфея з Безмежних виходили щомісяця. Не забарилось і видання зібрань у твердій оправі, що містили відразу цілі сюжетні арки із серії з 75 випусків.
Українське видання «Прелюдії й ноктюрни» — це перша книга повного десятитомного зібрання основної серії «The Sandman», і містить:
- адаптовані кириличні шрифти, що є унікальними для частини персонажів;
- відреставровані кольори й контури;
- розширені сюжетні й культурні примітки із видання «The Sandman Companion».
Талант Ніла Ґеймана й ілюстраторів Майка Дрінгенберга та Малкольма Джонса III зробили непересічним цей мальопис із магічною історією, розгалуженою світобудовою, незвичайними героями й сюжетом.
Міфологічне фентезі із глибоким підтекстом
«The Sandman. Том 1» — це вісім історій про Сна, одного з родини Безмежних, що складається з семи братів і сестер: могутніх сил буття у всесвіті DC. Кожен з них відповідальний за виконання своїх обов’язків: Смерть відводить душі померлих у їхнє царство, сестра-брат Снага сприяє виникненню прагнень та пристрастей…
А Сон керує жахами, мріями й історіями.
У 1916 році Родерік Берджесс разом з групою чорних магів намагається досягти безсмертя, захопивши втілення Смерті. Однак натомість чаклун полонить Морфея, її молодшого брата. Берджесс тримає Сон у клітці, та 1988 року (рік написання історії «Пісочний Чоловік. Том 1»!) Морфей здобуває свободу.
Відсутність Володаря Снів не минула безслідно, й знесилений Сон тепер має віднайти свої зниклі інструменти та повернути минулу могутність, необхідну для відновлення свого царства. Та чи вдасться йому це?
Зі слів Ніла Ґеймана, те, що комікси не вважали серйозною літературою і не зважали на них як медіум, у дечому допомогло йому в процесі створення серії. Автор ще наприкінці 1980-х міг додати до твору, наприклад, ґея чи трансгендерну персону, не отримавши потужної хвилі обурення. Зокрема це є однією з причин, чому «Пісочний чоловік» досі зберігає актуальність та відчувається сучасним, та чи не найважливішою причиною, з якої «Пісочний чоловік» все ж привернув до себе увагу читачів, які зазвичай і не придивлялись до мальописів.
Мені навіть подобається той факт, що на комікси все ще можуть дивитися зверхньо, і ми все ще залишаємося канавою. Подобається, бо в канаві завжди є життя. Для мене не має значення, чи люди вважають, що “Пісочний чоловік” — це література, чи ні. Мене хвилює те, щоб люди читали його, щоб цей комікс впливав на їхні життя, на спосіб їхнього мислення, щоб він мав для них значення. — Ніл Ґейман в інтерв’ю про силу цього мальопису для Time.
