Українське радіо. Історія буремного століття

«Сторіччя Українського радіо викликає у мене почуття гордості. Не лише тільки за минуле, але й за теперішнє. Під час Великої війни радіо залишилося незамінним «промінчиком» правди, який проводить крізь хаос і дезінформацію. Ми, як суспільство, змогли не  просто зберегти цей голос, а й надати йому нової сили. Суспільне мовлення та всі причетні зробили справді величезну справу», 
— із передмови Наталії Лигачової, голови ГО «Детектор медіа»

Від першого ефіру 1924 року до трансляцій із бомбосховищ під час повномасштабної війни. Від боротьби з радянською цензурою до відновлення мовлення в деокупованих містах. Від внеску українців у винайдення радіо до появи української естради. Радіо звучить там, де твориться історія, і стає опорою, навіть у найтемніші часи. 

Перед вами сто років історії Українського радіо — епохи, що визначила як звучить українська ідентичність, і розповідь про людей, які всупереч обставинам творили простір свободи — журналістів, дикторів, інженерів, митців і слухачів. «Українське радіо. Історія буремного століття» — це книжка про силу слова, що перемагає імперії, про голос, що залишається незмінним символом нашої єдності. І радіохвилю, що попри заборони й кордони завжди знаходить шлях до серця свого слухача.

Книга «Українське радіо. Історія буремного століття» — це нонфікшн про історію радіо від першого ефіру 16 листопада 1924 року до сьогодення, створений медіаменеджером і громадським діячем Вадимом Міським і журналісткою та продюсеркою Тамарою Гусейновою. Вони запрошують поглянути на українську історію крізь перспективу столітнього шляху радіомовлення, повного доленосних і визначальних подій.

Поширюючи унікальні факти про дикторів, ведучих, інженерів та інших людей, хто творив національне медіа, автори досліджують, як радіо слугує інструментом боротьби й збереження ідентичності у найпохмуріші часи. Книга доводить: радіо дає лунати голосам тих, хто відстоює українську державу, ризикуючи у кожному виході в етер.

• Видання містить унікальні архівні кадри, що дають шанс поглянути на історію радіомовлення зблизька.
• Автори присвячують розділ російсько-українській війні та вшановують історії людей, які забезпечували роботу радіо навіть в умовах окупації, що й сталося в Херсоні.

Огляд ключових історичних етапів розвитку радіо: стежками звершень

Ідею книжки «Українське радіо» Вадим Міський і Тамара Гусейнова втілювали разом із командою кваліфікованих спеціалістів. Колектив досліджував інформацію не лише з інших книжок про радіо, а й вивчали масиви фактів з архівних документів, преси, фотографій, аудіоматеріалів, оглядів радіопередач та репертуарів митців у цьому медіа. Така ретельність у підборі фактів не робить текст складним: нонфікшн поєднує наукову точність із простотою викладу, що робить його зрозумілим для читачів з будь-яким рівнем знань.

Кожна з десяти частин досліджує важливий етап розвитку радіомовлення. Відтак з книги можна довідатися, як це медіа постало, функціонувало у часи репресій, долало виклики Другої світової війни, йшло в ногу з часом і творило формати, що об’єднували сотні тисяч людей у написанні диктантів чи ж слуханні новин.

Вплив на суспільство та опір цензурі: про незамінний інструмент епохи

Нонфікшн фіксує те, яку важливу роль відіграє радіо у впливах на суспільство та піднятті бойового духу. Це червоною ниткою простежується у багатьох історіях: від продовження роботи радіостанції в окупованому Херсоні до етеру, в якому радійники відкинули радянську цензуру. Автори висвітлюють не лише факти, а глибокі історії людських доль, трагедій, переживань і звершень, що розгорталися в прямому етері або ж поза частотою радіохвилі. Завдяки такому підходу нонфікшн спонукає переживати драми тих журналістів і діячів, чиї слова на радіохвилях ставали інструментом опору й допомагали боротися у ті моменти, коли надії було замало.

Багатошаровість історії: цензура, боротьба та голоси епохи

Автори підсвічують маловідому інформацію з історії медіа. Наприклад, текст говорить про те, що радіо в Україні заснувала не радянська влада, а ентузіасти. Нонфікшн також надає унікальні факти про симфонічний оркестр Українського Радіо, який виступав з листопада 1927 року, — і вони відрізняються від розповсюджених відомостей про діяльність колективу.

Крізь наратив оповіді проглядається цікавий парадокс: радіомовлення ставало інструментом для знищення незалежності та її відновлення залежно від того, у чиїх руках опинялось. В епоху сталінських репресій етер повнився ідеологічними лозунгами, а в різні епізоди опору слугував зброєю супроти брехні, імперської облуди та остогидлої пропаганди.

Радимо купити «Українське радіо. Історія буремного століття» та пізнати, як радіоетер ставав місцем бою за незалежність.