Усе, що я знаю про кохання

Дотепні, часом трошки божевільні мемуари, що стали міжнародним бестселером

«Щоденник Бріджит Джонс» у світі нон-фікшн

Як багато ми знаємо про любов, стосунки, дружбу? Топова британська журналістка та продюсерка Доллі Олдертон шукає свої відповіді на ці непрості й дуже особисті запитання.

Крізь призму власних історій авторка ділиться універсальними сердечними порадами про те, як переживати життєві кризи. Тут є все: списки покупок, що рятують від поганого настрою, рецепти на всі випадки життя, інсайти від знаменитостей, поради щодо того, як виходити сухим з води та приймати наслідки будь-яких ситуацій з усмішкою на вустах.

Ця книжка - наче щира розмова з близькою подругою, якій захочеться розповісти все та отримати у відповідь неоціненні, вдумливі та зрілі поради.

Про автора

Доллі Олдертон - письменниця та журналістка, праці якої відзначені багатьма нагородами. Колумністка The Sunday Times Style, писала для GQ, Red, Marie Claire та Grazia. Її книжка «Усе, що я знаю про кохання» увійшла до п’ятірки найкращих бестселерів Sunday Times й отримала Національну британську книжкову премію у номінації «Автобіографія року».

Книга «Усе, що я знаю про кохання» — це мемуари Доллі Олдертон, британської письменниці, журналістки й сценаристки. Авторка детально описує власний життєвий шлях, на якому вона здобула неоціненні знання про істину дружби й кохання. Олдертон інтегрувала набутий досвід у поради щодо прийняття себе й побудови здорових міжособистісних стосунків, і вона готова поділитися ними з читачами.

• Рейтинг 3,97 на Goodreads із понад 419,2 тис. оцінок.
• Рейтинг 4,2 на Amazon із понад 30,3 тис. оцінок.
• Компанія Waterstones додала напрацювання Доллі Олдертон у перелік номінантів на «Книгу року» 2018.
• Письменниця здобула Національну британську книжкову премію в категорії «Автобіографія року» 2018.
• Бестселер за версією The Sunday Times.

Дорослішання письменниці крізь самоаналіз

У книзі «Усе, що я знаю про кохання» Доллі Олдертон розповідає про своє життя у 2000-ні роки, коли їй серце прагнуло нескінченних нічних прогулянок, чарівних побачень і бурхливих емоцій. Утім, історія авторки — це не тільки висвітлення романтичних перипетій, які дарували їй відчуття окрилення й завдавали невимовного болю. Ці мемуари є великою подорожжю внутрішньою еволюцією, становлення характеру й формування особистості письменниці.

Авторка розкриває читачам сутність дружби, жіночої солідарності, стосунків і любові через призму власного досвіду. Інколи звʼязки між людьми раптово обриваються — і це зумовлює емоційну порожнечу й страх перед новими взаєминами. Однак медійниця переконана: можна подолати будь-які труднощі, якщо підходити до розвʼязання питання з гумором та іронією. Вона доводить позицію крізь аналіз життєвих уроків, що стали частиною її адаптації в «дорослому світі».

Автобіографія представниці покоління Y

Міленіали стали першими, кому складно уявити існування без інтернету та соцмереж. У своїй книзі Доллі Олдертон говорить, що вона не була винятком. Цифрові спільноти відкрили простір для самовираження, дозволили обмінюватися думками й знайомитись із людьми з різних куточків планети. Однак великі можливості зруйнували романтику: вони створили ілюзію «близькості», але водночас породжували почуття ізольованості й віддаленості. Авторка описує цей парадокс і почасти з ностальгією розповідає про власну практику віртуальних стосунків.

Поради із саморозвитку, що допоможуть у буденності

Пропонуємо купити «Усе, що я знаю про кохання», щоб ознайомитися з настановами й поглядами Доллі Олдертон, які вона сформувала протягом свого життєвого шляху. Крім щирої та відкритої розповіді про особисті труднощі, авторка пропонує читачам низку універсальних інсайтів і порад. Вони полегшать вихід з екзистенційної кризи, стимулюватимуть до нових звершень і покращать настрій у будь-якій ситуації.

«Книга не схожа на звичайну автобіографію: вона складається із секцій, присвячених одній конкретній темі, електронних листів, рецептів та уроків, засвоєних у різному віці. Замість суто хронологічних мемуарів у вигляді розділів, я знайшла такий підхід набагато приємнішим і цікавішим»,
— із рецензії Клаудії Мартілло на сайті «The Montclarion»