Усі мої тривожні дзвіночки
Вісімнадцятирічна Христина, як і мріяла, вступила до київського вишу. Нарешті вона опинилася у новому місті, де може розправити крила та подорослішати, зануритися у студентське життя, навчитися по-справжньому дружити й знайти кохання. Перші дорослі виклики, досягнення, розчарування, спроби балансувати між роботою та навчанням. Проте… звичайні для інших речі даються Христині непросто. Є в її житті те, про що вона мовчить, про що нікому не скаже, бо, здається, про це краще мовчати довіку. Чи зможе вона вибратися із клітки, яку вибудував її розум, і відкритися світу?
Перед вами прониклива історія дорослішання дівчини, яка попри травму спромоглася жити далі. І дозволила майже безтурботному, іншому літу статися.
Книга «Усі мої тривожні дзвіночки» — це роман про дорослішання й внутрішні переживання від сучасної української письменниці Євгенії Бабенко. Христина закінчує перший курс філології в університеті Шевченка, вона мріє, що колись стане перекладачем. Її дідусь вважає, що вивчення мов — заняття, яке не вимагає серйозного занурення в навчання, та вже ж він підтримує героїню, як ніхто інший. Гадалося б, банальна історія звичайної студентки: існують незначні проблеми у стосунках із хлопцем і періодично складно поєднувати роботу з навчанням. Та Христина приховує від усіх, а першою чергою від самої себе, страшну таємницю, яка з'їдає дівчину зсередини. Подія десятирічної давнини залишила по собі психологічну травму, а думки про себе восьмирічну зводять героїню з розуму.
Безперервний пошук себе у світі, сповненому жорстокості
Раннє дитинство Христини було щасливим. Її оточували найближчі люди: дідусь із бабусею створювали кумедний і теплий дует, а мати просто обожнювала свою дівчинку. Батька героїня не знала, вона сприймала його як дивака. Матір не хотіла про нього розповідати, а якщо і говорила — то в кінці різних історій чоловік завжди помирав.
Одного дня восьмирічна Христина перестала відчувати радість, вона була налякана, що змусило збрехати матері про те, що з нею відбулося. Дівчинку травмували, і зробили це вкрай жорстоким способом. Героїня почала шкодити собі: відмовлялася від їжі, постійно спала та виявляла байдужість до оточення. Христина шукала можливості позбутися моторошних спогадів, хотіла почати все із самого початку, тому поїхала з рідного містечка.
Українська підліткова література від якої болить серце
У романі «Усі мої тривожні дзвіночки» Євгенія Бабенко починає історію вже дорослої дівчини, яка переїхала до столиці. Христина відчула, як життя в Києві наповнюється новими барвами: вона знайшла друзів, почала зустрічатись із хлопцем і влаштувалася на роботу. Попри самостійність у фінансовому плані, її мати продовжувала піклуватися про донечку, надсилаючи героїні її улюблені смаколики з дитинства. Буденність стала відрадою, та мати разом із солодощами надіслала звістку, від якої стиснулися нутрощі й відродилися спогади про те, що відбулося десять років тому...
Купити «Усі мої тривожні дзвіночки» — це бути готовим до складних тем, які порушила письменниця.
«Дуже коротка, але водночас дуже щемка історія. Це книжка про подолання травми, в якій ніколи не винна жертва, лише нападник. Це книжка, в якій головна героїня віднаходить сили розповісти, відкритися близьким і друзям, психотерапевту. Вона налагоджує життя, якби важко це не було!»,
— із відгуку авторки інстаграм-сторінки khrystyna_lonchyna
«Читати про внутрішні переживання головної героїні часом було важко. Все, що стосується дітей, я сприймаю вкрай емоційно, бо кожну дитину мені хочеться захистити від небезпеки»,
— із відгуку авторки інстаграм-сторінки marina_kurkach
Замовляйте мерч за мотивами книги «Усі мої тривожні дзвіночки» тут.
