Величний задум. Еволюційні джерела цивілізованого суспільства

Занадто довго наукова спільнота була надмірно зосереджена на темній стороні нашої біологічної спадщини: здатності до насильства, жорстокості, упереджень та егоїзму. А у світі наростальної політичної та економічної поляризації дуже спокусливо ігнорувати позитивну роль еволюційного минулого. Але природний добір наділив нас набором корисних соціальних рис, включно зі здатністю до любові, дружби, співпраці та навчання. Усі досягнення еволюції (інструменти, розвинене сільське господарство, формування міст і націй) пов'язані із нашою вродженою схильністю до створення цивілізованих суспільств.

У цій книзі автор представляє водночас переконливу і суперечливу ідею про те, що наші гени впливають не лише на наше тіло і поведінку, але й на те, як люди в усьому світі створюють подібні суспільства. На багатьох яскравих прикладах - від різноманітних історичних та сучасних культур до суспільств, сформованих після корабельних аварій, спільнот онлайн­ігор, створених навмисно, мешканців комун, які прагнуть утопії, та груп людей, які взаємодіють зі штучно створеними ботами, - Ніколас А. Крістакіс показує, що ми ніколи не зможемо повністю уникнути соціального плану. Спираючись на останні досягнення в соціальних науках, еволюційній біології, генетиці, нейробіології та мережевій науці, автор показує, як і чому еволюція вивела нас на гуманний шлях і чому спільна людяність об'єднує набагато більше, ніж роз'єднує.

Книга «Величний задум. Еволюційні джерела цивілізованого суспільства» — це антропологічний нонфікшн від Ніколаса Крістакіса, психолога соціальної природи, доктора медицини та біології Єльського університету. Його праця присвячена глибинним основам людської доброти, еволюційним механізмам співпраці та тому, як з інстинктів виживання народжується культура взаємності й суспільна гармонія.
 

Автор пояснює, чому спільноти, в яких відносна рівність поєднується із лідерством, мають міцне підґрунтя стосунків і показує на прикладах, як механізми взаємодії, санкцій, «дармоїдства» й відповідальності, навчання та викладання формують соціальний порядок.

Народжені триматися разом: еволюційна основа добра в популярному викладі

У книзі «Величний задум» Ніколас Крістакіс простежує еволюцію людської суспільної поведінки й досліджує глибинний «соціальний набір», вбудований у нашу природу. Йдеться про вісім універсальних структур: ідентичність, любов до партнера та дітей, дружбу, кооперацію, внутрішньогрупову прихильність (ін-ґруп), помірну ієрархію, соціальні мережі й комунікативне навчання. Ключове послання книги: еволюція не лише зробила людей індивідуумами, а й запрограмувала на спільність — уміння ладнати, виявляти емпатію та доброту, піклуватися одне про одного всупереч складнощам і конфліктам.
 

Автор розпочинає книгу з осмислення питання індивідуальної ідентичності й приналежності. Він стверджує, що «я» не може існувати без «ми», а членство в групі дає людині опору й сенс. Особи інтуїтивно шукають спільноти, ділять світ на «своїх» і «чужих», і навіть ця преференція власної групи має еволюційне пояснення. Ніколас Крістакіс розповідає, що любов до партнерів і дітей продиктована не тільки біологічним інстинктом. Вона належить до універсальних рис психології, що тримають разом малі групи, які згодом стають частинами більшої кооперації.

Про генно-культурну коеволюцію та її роботу 

Автор детально окреслює глибину складного поняття взаємовпливу генів і культури у контексті соціології, антропології та філософії. Наші біологічні схильності не протистоять системі цінностей, а розкриваються через неї. Завдяки цій взаємодії повторюються паралелі людської поведінки в різних епохах: де б ми не опинилися — в колонії, на кораблі чи в експериментальному поселенні — ми знову створюємо малі спільноти де панують моральні засади та соціальні інстинкти, спільні для суспільств. Цю тезу ілюструють дослідження виживання малих груп людей в експериментальних умовах.
 

Автор наводить порівняння із соціальними тваринами, пояснюючи, що ми успадкували їхню здатність до кооперації, але розвинули її через культуру, мову й мислення. Так народилася наша природна схильність до співпраці, альтруїзму, бажання допомагати й бути потрібними.

Науково-популярна література про формування сучасних спільнот

Наприкінці книги Крістакіс досліджує роль технологій у формуванні нових типів зв’язків і запитує, чи не втратимо ми свою еволюційну основу добра у світі, де алгоритми часто замінюють спілкування з іншими. Його перспективи оптимістичні — автор бачить шанс для людства навчитися по-новому подивитися створення зв’язків у цифрову добу.
 

Варто купити «Величний задум. Еволюційні джерела цивілізованого суспільства» й відкрити для себе доказ того, що добро має еволюційне коріння. Це книжка про те, чому саме співпраця, а не суперництво, дала нам майбутнє.

«Синтез історії, філософії, антропології, генетики, соціології, економіки, епідеміології, статистики та багатьох інших наук, що сяє ерудицією»,
— Френк Бруні, журналіст The New York Times