Загадка 622 номера
Книга «Загадка 622 номера» — це метафіктивна історія-розслідування швейцарського автора Жоеля Діккера. Одного ранку на підлозі в номері 622 готелю в Альпах знаходять труп. Поліція так і не розкрила справу. Минув час, сам Жоель Діккер приїжджає до цього готелю, щоб оговтатись після завершення стосунків. Настрій у нього не детективний: розслідувати вбивство не планувалось. Втім, плани змінюються, і в ділі йому допомагатиме гостя й юна письменниця Скарлетт. Що ж сталося тоді?
Детектив, саспенс якого зачаровує
Майже в усіх художніх романах існує чітка стіна між історією та письменником — останній залишається добре прихованим і віддаленим від книги. Однак у книзі «Загадка кімнати 622» Жоель Діккер розбиває цю концепцію і стає одним з головних героїв. Завдяки сміливому й чудовому написанню письменник руйнує четверту стіну й звертається до читача сам, водночас стаючи одним із ключових персонажів.
Відомий письменник, який нещодавно розлучився зі своєю дівчиною, їде відпочивати в готель у Швейцарії. Він опиняється в кімнаті 621-а. Що сталося з кімнатою 622? З’ясовується, там мало місце таємниче нерозкрите вбивство. Нова подруга й письменниця Скарлетт закликає товариша розслідувати історію. Вона вірить, що це може допомогти йому оговтатися від розставання й горювання за наставником після смерті того. Дівчина (та й сам Жоель теж) сподівається: розгадка таємниці допоможе написати бестселер.
Незвичайний детектив для всіх поціновувачів
Цей роман має усе, що зробить його улюбленим: швидкий темп, злагодженість роботи сюжету (зовсім як швейцарський годинник), шпигунство, заплутаний любовний трикутник і таємниця вбивства, звісно ж. Дорога до фіналу буде довгою подорожжю й призначена для того типу читачів, які можуть озброїтися терпінням, щоб відчути глибоке занурення в дуже багатошарову історію. Ми постійно дізнаємося про кімнату, отримуючи деякі відповіді, але водночас автор завжди ставить нові та цікаві запитання, що продовжують життя таємниці. Українським читачам Жоель Діккер сподобався ще з першої книги серії про письменника Маркуса Ґольдмана, «Правда про справу Гаррі Квеберта», й повірте, з того часу швейцарський автор аж ніяк не втратив хисту до написання сентиментальних детективів.
«Про Діккера можна казати все що завгодно, але зробити бомбу з нічого і тримати напругу, по крупинці кидаючи читачам дещицю інформації — це талант. Чи читали ви детектив, де більшу половину книги не відомо ні хто вбивця (ну це ще ок), ні хто жертва? (...) Те, що Діккер тут описує сам себе мене спочатку насторожило, а потім навпаки потішило. Багато фактів з його біографії, як на долоні. Особливо розчулили подробиці стосунків з видавцем, згадки про першу книгу і серіал знятий за її мотивами. (...) Акцент здебільшого зроблений на детективну складову, ніж драму, проте це абсолютно не применшує "смачної сюжетної подачі"»,
— з відгуку авторки інстаграм-блогу afynychka
