Записки українського самашедшого
Книга «Записки українського самашедшого» — це перший роман у прозі відомої поетеси Ліни Костенко. Читач занурюється у хаотичні записи програміста нульових: у них чоловік рефлексує про життя й фіксує важливі події, що відбуваються. На дворі — президентство Кучми. Мине пару років — і почнеться Помаранчева революція.
Інтелектуальний і саркастичний відбиток епохи
Знайомтесь з головним героєм книги і людиною, з чиїми іронічними й скептичними записами ви пройдете бурхливу епоху української історії. Він — тридцятип’ятирічний програміст. Син шістдесятника й відомого перекладача, стурбований долею України. З дружиною-філологинею познайомився ще на Революції на граніті: кохання, що зародилось тоді, вже втихає у вирі родинного життя й безвиходді. Є в подружжя син, якого з негараздів і гніву жінка лупцює. Має програміст і тещу — вдову з переселенської зони Чорнобиля. Ніби й заробляє чоловік нормально, й таки розкішна жінка поруч, й лікарі кажуть, що психічно здоровий. Але болить йому Україна.
Новини — один з головних героїв роману. Програміст з 2000-х не знає, що таке інформаційний детокс, а тому щоденно тоне в болоті поганих звісток. Йому хочеться дізнатись і впорядкувати все, що відбувається не лише в Україні, а й на цілій планеті кожного дня. Чоловік звідусіль визбирує факти, новини й невтішні прогнози. У нових війнах, катастрофах, заворушеннях і політичних інтригах намагається знайти хоч дещицю логіку й натяку на покращення. Вдається знайти лиш збільшення трагедій під кінець кожного місяця. Через його тривожні й дещо сатиричні записки читач отримує панораму новин доби: тут і влучання ракети в броварський будинок у 2000 році, і можливе закриття Чорнобильської атомної електростанції, і теракт у токійському метро.
Турботлива дружина просить його читати газети хоча б по-діагоналі, але для програміста це немов калейдоскоп: з дедалі страшнішими картинками щоразу. Головний герой не знає, як дати раду нескінченним поганим новинам і постійно тривожиться: його гострі рефлексії сповнені інтелектуальних алюзій і посилань на авторів, яких ви точно не очікуєте побачити у книжці Ліни Костенко. Витворений письменницею зажурений дядько роздумує над глобальними проблемами людства, щоденними трагедіями, майже провалом себе як чоловіка, громадянина й коханця; та купою тенденцій соціуму.
Купити «Записки українського самашедшого» й занурити себе в це глибоке свідчення доби варто тим, хто так само як програміст шукає відповідей на питання про долю України й людства.
«Записки українського самашедшого» — це хроніка душі інтелігента у світі абсурдів — українського і планетарного. Планетарний абсурд досягає його інформаційними штормами, а український наступає з житейським побутом і суспільними проблемами. Стаючи індивідуально пережитою, ця хроніка створює високий емоційний та інтелектуальний градус. Абсурд, нищівний для національного буття України і для статусу людини взагалі, викликає спротив. Ареною і символом цього спротиву стає Майдан. Висока етика Майдану протистоїть забуттю, відступництву. Насичений глибокими і часто гіркими роздумами про приниження людського в сучасному світі та про історичну долю України, роман допоможе українцям зрозуміти самих себе,
— літературознавець, шістдесятник Іван Дзюба, читач першої верстки книги
Сенсація сучасної української літератури
«Записки українського самашедшого» Ліна Костенко писала цілих 10 років — і світ побачила несхожа ні на що історія від авторки, від якої такого тексту не очікував ніхто. 17 грудня 2010 року десяти тисячний наклад почав розповсюджуватися книгарнями України. Вже до кінця року він закінчився, а 18 січня 2011 світ побачив другий наклад на десять тисяч примірників. Всього ж було продано понад 80 тисяч примірників — це й зараз фантастичне число для українського книжкового ринку; ви лишень уявіть символом якого ажіотажу така кількість накладів була тоді.
