Добірка рецензій на постапокаліптичну фантастику «Сузір’я Пса» Пітера Геллера
Цього разу одним з найяскравіших романів на передзамовленні у Vivat стає постапокаліптика Пітера Геллера — «Сузір’я Пса». Книга була опублікована 2012 року, вже через рік номінувалася на премії Артура Кларка та Ендрю Карнегі. А у 2024 році зʼявилися новини щодо планів іменитого режисера Рідлі Скотта: він вирішив перенести історію Геллера на екран. Вже влітку цього року очікуємо стрічку з Джейкобом Елорді у головній ролі.
Пітер Геллер описує світ після пандемії грипу, серед вцілілих — колишній пілот літака Біґ Гіґ, що намагається вижити в покинутому аеропорту разом з улюбленим псом Джаспером та озброєним до зубів сусідом Бенлі. Рутинне буття героя змінюється, коли він ухвалює рішення вийти за межі звичної території. Раніше чоловік впіймав сигнал від іншого пілота, відтоді у його серці жевріє надія на краще майбутнє.
Для читачів, які захоплюються фантастичним жанром і зацікавляться новинкою, ми зібрали кілька оглядів від зарубіжних рецензентів. Сподіваємося, вони допоможуть скласти загальне враження про роман.
Огляд роману «Сузір’я Пса» на сайті Fantasy Book Review
Я приходжу до розуміння, що маю певну схильність до читання постапокаліптичної літератури. Намагаюся не витрачати забагато часу на роздуми про те, чи є це ознакою здорового психічного стану, і просто приймаю те, що читаю, що приносить мені задоволення і викликає в мене емоції. «Темні» теми, які досліджуються в цьому жанрі, мене дійсно лякають. І тому я так захоплено спостерігаю, як вцілілі герої впораються з ситуацією, в яку потрапили. Цивілізація є дуже крихким конструктом, який може розсипатися через кілька ключових подій. Я завжди розмірковую про те, що сталося б в такому разі. У Великобританії протягом останніх кількох років (рецензія написана 2013 року — прим.ред.) спостерігався незначний дефіцит бензину та хліба, а поведінка населення (накопичення запасів) показала, наскільки тривожно тонкою є межа між хаосом і порядком.
Гіґ, спустошений і травмований після глобальної катастрофи, має три причини, щоб жити: собаку Джаспера, агресивного, але корисного сусіда та свій літак «Цессна». Він ледве виживає, поки обмежується короткими польотами улюбленим літаком та економить залишки палива. Проте лише раз отримує повідомлення від іншого пілота і врешті спокуса дізнатися, хто ще залишився живий, стає непереборною. Тож він відводить свій літак за горизонт, знаючи, що йому не вистачить палива на дорогу назад. Те, що відбувається далі, страшніше та життєствердніше, ніж він міг собі уявити.
«Сузір’я Пса» — саме той тип постапокаліптичної прози, який я найбільше люблю читати.
Роман дуже добре написаний, вдумливим і неквапливим голосом, який можна порівняти з голосом Урсули Ле Ґвін, Маргарет Етвуд чи Кормака Маккарті.
У Геллера була історія, яку він хотів розповісти, він не поспішав, але й не робив її занадто розтягнутою. До першого читання «Дороги» Маккарті мені ніколи не зустрічався такий стиль письма: жодних цитат для позначення діалогів та мінімалістичний наратив. «Сузір’я Пса» виграє від цієї неспішної прози (вочевидь, Маккарті був натхненням для Геллера) і мені сподобалося, що деякі речення збиваються посередині крапкою ніби думка раптово переривається — вважаю, що цей прийом спрацював дуже добре.
Ця книга сподобалася мені з перших сторінок: за те, як вона написана, теми, які вона досліджує, історію, яку розповідає, і за кілька пам’ятних персонажів. Сюжет простий: вірус грипу знищив майже все населення Північної Америки, ймовірно, і всього світу. Вцілілих мало, ми бачимо в центрі цієї оповіді Гіґа, його вірного собаку Джаспера та тривожного, можливо, соціопатичного / психотичного любителя зброї Бенлі. Гіґ — привабливий головний герой (попри його здатність вбивати інших людей, а потім згодовувати їх собаці; але це не так жахливо, як звучить, це радше необхідність). Бенлі тривожний, але це персонаж з глибиною, тому час від часу до нього навіть відчуваєш тепло.
Темп оповіді «Сузір’я Пса» ідеально віддзеркалює ритм життя людей, що вижили. Минуло те метушливе, звичне нам життя, кожен день будуться довкола виживання, пошуків їжі, тепла і безпеки. Гіґ любить готувати та вирощувати врожай, він віднаходить радість у товаристві свого пса Джаспера, захищає свою територію лише тоді, коли немає іншого вибору. Однак Бенлі, здається, насолоджується цим новим життям, життям, яке дає йому повну свободу використовувати зброю, вбиваючи всіх, хто наближається до їхньої бази в аеропорту. «Або ми, або вони» — думає він.
У цьому жанрі за останні 30 років мною прочитано багато книг і «Сузір’я Пса» належить до найкращих з них. А те, що робить роман сильним для сучасної аудиторії, — він сучасний і правдоподібний. Гадаю, найпростіше (і, можливо, найледачіше) порівняння, яке я можу зробити — це сказати, що роман є чимось середнім між «Дорогою» Кормака Маккарті та «Протистоянням» Стівена Кінґа. Тут зазначу, що обсяг книги ближчий до першої, а не до гігантських розмірів останньої.
Якщо вам сподобався будь-який з цих романів, вам точно сподобається те, що ви побачите на сторінках «Сузір’я Пса». Однозначно, це один з найкращих постапокаліптичних романів.
Джерело: сайт Fantasy Book Review
Відгук на роман «Сузір’я Пса» на сайті The Masters Review
Події у книзі «Сузір’я Пса» Пітера Геллера розпочинаються після того, як супергрип знищив майже все населення світу. Роман розповідає про Гіґа та його собаку Джаспера, які знайшли прихисток у невеликому ангарі аеропорту в горах, та Бенлі, військового типу виживальника, який облаштував табір з достатньою кількістю зброї та амуніції, щоб відбиватися від груп мародерів. Гіґ та Джаспер літають довкола табору на літаку «Цессна» 1956 року випуску, що дало Геллеру ідеальну можливість описати водночас самотній та мальовничий світ роману. Коли Гіґ отримує дивний радіосигнал в літаку, це пробуджує надію й зрештою штовхає Гіґа у політ за точку неповернення.
Для мене було нереально відірватися від цієї книги. Вона стримана, прекрасна, щира і просто фантастична. В ній говориться про людську природу на кількох рівнях, автор з надзвичайною майстерністю досліджує теми виживання, надії, кохання та дружби. Проза лаконічна, але плавна і віддзеркалює світ, у якому опиняється Гіґ: малозаселений і водночас дико чарівний.
Любителі активного відпочинку знайдуть багато цінного у цій книжці, оскільки досвід роботи Геллера як журналіста Outside та National Geographic додає справжнього духу пригод.
Краса роману «Сузір’я Пса» проявляється у багатьох аспектах, але найбільше у надзвичайно уважному підході до написання і фантастичній подорожі, яку автор пропонує читачам.
Щиро рекомендую!
Джерело: The Masters Review
Відеорев’ю на ютуб-каналі LadyJenevia (зі спойлерами)
На цьому каналі авторка оглядає популярні екранізації, а крім того — розповідає про першоджерела, з яких все почалося. Тож додаємо до нашого переліку відгуків її розповідь про роман «Сузір’я Пса»: структуру роману, основні ідеї, особливості характерів персонажів та ключові події.
❗️ Відео для тих, хто не боїться спойлерів.
Рецензія на роман «Сузір’я Пса» письмениці Келлі Роуз Воллер
Авторка: Келлі Роуз Воллер
Перш ніж перейти до рецензії, проясню, що події книги відбуваються у жорстокому постапокаліптичному світі, текст містить ненормативну лексику. Її багато. Дуже, дуже, дуже багато. І також чимало насильства (зокрема, сексуального). Тобто великий дисклеймер, що це не та книжка, яку варто залишати біля десятирічної дитини.
Однак я не проти постапокаліптичних книг, якщо вони не зовсім безнадійні. Я не люблю безнадійні книги. Світ може бути настільки похмурим, жахливим і мерзенним, наскільки вам захочеться його таким зробити, головне, щоб він пропонував мені хоч крихту надії (навіть якщо герої загинуть).
Події роману «Сузір’я Пса» розгортаються через дев’ять років після того, як руйнівний грип знищує більшість населення і залишає багатьом вцілилим захворювання крові. Оповідь ведеться від першої особи (додам, оповідь з доволі обмеженою пунктуацією, що мене відволікало); часто події подаються не за порядком, оскільки Гіґ розповідає про своє повсякденне життя. Мені було важко зануритися в історію, оскільки там немає лапок чи звичного позначення діалогів (на зразок «він сказав», «я сказав»), але я рада, що не здалася. Це було справді надзвичайне читання. Захопливий, чудово описаний, креативно вибудуваний світ.
На фото Пітер Геллер
Гіґ — вдівець, але майже кожен в цьому світі втратив когось через грип, тому його горе здається… універсальним? Незаслуженим? Він — пілот, живе саме з тим другом, який і потрібен під час постапокаліпсису: хлопцем, у якого є всі види вогнепальної зброї та вибухівки, відомі людству. Ні, власне Гіґ є кращим другом, бо вони ховаються в аеропорту, а він пілот. Разом вони утворюють такий собі «периметр безпеки», завдяки польотам Гіґа та снайперській гвинтівці (і мінометам) Бенлі, живуть так протягом дев’яти років, вбиваючи кожного, хто потрапить на їхню територію.
Як не дивно, Гіґ також є ангелом милосердя для вцілілих — доставляє овочі, які вирощує, та ремонтує сонячні панелі.
Він має дві різні, але глибокі грані особистості. Герой покладається на Бенлі й цінує те, що цей божевільний безліч разів рятував йому життя, але його дуже обурює вбивство як спосіб існування.
Він просто хоче рибалити та сумує за роботою автора журналу про активний відпочинок. Гіґ сприймається як звичайна людина — таким же чином, як на мене, фільми з Гаррісоном Фордом змушують вас повірити, що персонаж є звичайним офісним працівником, який раптово опиняється в ситуації на межі своїх можливостей і мусить прийняти інший спосіб життя. […]
Гіґ — цікавий персонаж, бо він відчайдушно прагне допомогти людям і робить це, коли має можливість. Однак він також убивця, який дозволяє своєму собаці їсти тіла порушників, що балансує на межі шоку, співчуття, відчаю та всього іншого.
Найкраща сцена в книзі: Гіґ та інший персонаж вперше за дев’ять років бачать свої відображення в дзеркалі.
Читаючи її, я роздумувала, чи впізнала б себе навіть за нормальних обставин, не кажучи вже про вороже середовище, яке відбирає частину людяності. Цікавий епізод, коли він дивиться на себе, дивуючись, хто цей розлючений бездомний старий чоловік. Трохи нагадує роман «За межами мовчазної планети» Клайва Стейплза Льюїса, де персонажа Ренсома бентежить людська постать після тривалого життя серед сорнів.
Джерело: сайт Kelley Rose Waller
Гадаємо, що для поціновувачів фантастики ця новинка стане дуже приємним відкриттям. А поки роман «Сузір’я Пса» доступний для передзамовлення зі знижкою.
