Еволюція образу Супермена. Частина 1: Народження Останнього Сина Криптона

Авторка: Катерина Булаєва — редакторка блогу Vivat

Комікси про Супермена та їхні кіноадаптації зʼявилися, коли людям особливо потрібна була фігура рятівника. Читачі, глядачі, автори контенту та видавці всім серцем полюбили персонажа (а останні ще й зрозуміли, наскільки він прибутковий). Його перша поява на сторінках мальопису назавжди змінила популярну культуру та поклала початок жанру супергеройських коміксів. Але з того часу минуло вже майже 90 років, з плином епох модифікувався і образ Супермена.

Ми спробували прослідкувати всі ці зміни персонажа та виявити, чому саме вони ставалися. Говоритимемо про комікси та кіно. І так, це буде довго-довгочит. Тому матеріал довелося розділити на дві частини.

Перед вами перша, в якій розповімо про те, як зʼявився персонаж і розвивався до 1990-х років, поки не вмер (Упс! Як таке можливо? Читайте, щоб дізнатися 😏).

Народження Супермена

Серед дослідників коміксів, прихильників Супермена та любителів супергеройських мальописів загалом роком його народження заведено зазначати 1938, коли вийшов Action Comics #1, перший випуск нової лінійки коміксів Detective Comics від видавництва National Publications, зараз відомого як DC. Проте ніхто з них не забуває про витоки й попереднє амплуа Супермена-героя. І ми не будемо. Адже як не згадати, що перший Супермен був лисий або що він був жадібним до влади суперлиходієм?

1932 року двоє юнаків, Джеррі Сігел і Джо Шустер, написали прозову фантастичну історію під назвою The Reign of the Superman — «Панування Супермена» або ж «Правління Супермена». У ній вони розповідали, як Супермен — лисий лиходій з надлюдськими здібностями — використовував телепатичні сили, щоб отримати владу. У цій історії надздібності зʼявляються у колишнього волоцюги Білла Данна, якого хімік Ернест Смоллі зробив обʼєктом свого експерименту. Коли Данн отримує суперсили, то починає ними зловживати і мучити людей. Далі історія розвивається до «лиходій проти лиходія», бо хімік хоче такі ж сили і собі. А в кінці програють обидва, адже експериментальне зілля мало тимчасову дію й відтворити його після вбивства Смоллі у Данна не виходить.

Джеррі Сігел і Джо Шустер, обоє діти з родин єврейських іммігрантів, що жили в Огайо, познайомилися під час навчання у школі. Сігел захоплювався науковою фантастикою та писав до шкільної газети, а Шустер обожнював малювати, але через бідність родини вимушений був випрошувати обрізки паперу з крамниць на своїй вулиці та використовувати обгортковий папір.

Хлопці здружилися завдяки спільній любові до наукової, пригодницької фантастики, кіно та коміксів. Сігел оцінив талант Шустера і вони навіть почали разом випускати саморобний журнал про наукову фантастику. В одному з таких журналів і зʼявилась прозова історія про Супермена-лиходія.

Та незабаром Джеррі Сігел вирішив, що Супермен-герой, а не злочинець став би кращим персонажем. Пізніше він розповідав в одному з інтерв’ю: «Очевидно, що зробити його героєм було б набагато комерційніше, ніж лиходієм. […] Створюючи успішний комікс з персонажем, який, як ви сподіваєтеся, виходитиме багато років, було б точно неправильно робити його лиходієм».

Тож Сігел написав кримінальну історію з перевинайденим персонажем у головній ролі, а Шустер намалював її у форматі коміксу. Вони запропонували «Супермена» видавництву Consolidated Book Publishing, та отримали лише підбадьорливого листа, видати історію не вийшло. Розчарований Шустер кинув сторінки у вогонь й вони вже майже догоріли, коли Сігел вихопив залишки з полумʼя — виявилося, що збереглася лише обкладинка.

На фото Джеррі Сігел і Джо Шустер

Сценарист коміксів Ґрант Моррісон, який займався і Суперменом, у своїй книзі «Супербоги» писав: «Джеррі Сігел та Джозеф Шустер витратили сім років, вдосконалюючи свою ідею Супермена, перш ніж вона була готова підкорити світ. Їхня перша спроба створити комікс призвела до антиутопічної науково-фантастичної історії, заснованої на ідеї злого деспота-екстрасенса. У другій з’явився великий, міцний, але дуже людяний хороший хлопець, який виправляє кривду на злих вулицях. Жоден не показав тієї іскри оригінальності, яку шукали видавці. Чотири роки по тому, після багатьох безплідних спроб продати Супермена як газетну історію, Сігел та Шустер нарешті зрозуміли, як адаптувати темп та побудову своїх історій, щоб повною мірою скористатися можливостями нового формату коміксів, і раптом ця молода форма знайшла свій визначальний зміст».

У 1938 році історію про Супермена таки видали. Видавництво National Publications на хвилі популярності своїх Detective Comics запланувало випускати більше коміксів, та час підтискав. У стислі терміни редакція старалася скласти антологію з пригодницьких історій, серед відхилених раніше сторінок відшукалася історія про Супермена.

Редактор звʼязався із Сігелом та Шустером, які на той час вже регулярно публікували інші свої твори, і сказав: якщо вони зможуть зробити комікс 13-сторінковим, він піде у випуск.

Так народився Супермен і разом з ним жанр супергеройських коміксів. Наразі випуски з першого тиражу Action Comics #1 вважаються найціннішими коміксами у світі.

Ранній Супермен — борець за соціальну справедливість

Якщо ви сьогодні переглянете історію, вміщену в Action Comics #1, то багато чого впізнаєте. Наприклад, на першій з 13 сторінок, поданих Джеррі Сігелом і Джо Шустером розгортається мальована оповідь про витоки героя в синьому трико.

З кількох зображень читач дізнається, що в дитинстві майбутнього Супермена, малюка на імʼя Кал-Ел (з криптонської — Дитя Зірок), з рідної планети у «наспіх сконструйованому космічному кораблі» відправив його батько-вчений. Бо планета почала руйнуватися «через старість». Корабель дістався до Землі, де його знайшов автомобіліст і, виявивши всередині сплячу дитину, передав хлопчика до дитячого будинку. Вже тоді криптонець вражав вихователів своєю надприродною силою. Згодом той самий автомобіліст з дружиною знову повернулися до дитячого будинку, щоб офіційно всиновити незвичайну дитину. А коли Кларк Кент, як по-земному звуть Супермена, виростає, то вирішує, що «повинен спрямувати свою титанічну силу на благо людства». І так «був створений Супермен, захисник пригноблених»…

«Він був схожий на немовля Мойсея чи індуїстського Карну, якого пустили плисти річкою долі в „кошику“. І було західне божество, яке він найбільше нагадував: Супермен був Христом — невразливий чемпіон, посланий його небесним батьком (Джор-Елом), щоб спокутувати нас власним прикладом і навчити, як розвʼязувати наші проблеми, не вбиваючи одне одного. У своєму безсоромному багатоколірному костюмі мрії він також був попзіркою, месією машинної епохи, науково-фантастичним спасителем. Здавалося, він створений для того, щоб натискати на стільки кнопок, скільки у вас є», — пише Ґрант Моррісон в своїх «Супербогах».

Синє трико, червоний плащ — яким був і що вмів перший Супермен

Уже в першому випуску Action Comics Супермен постав у своєму синьому костюмі з червоним плащем за спиною і жовтим щитом з літерою «S» на грудях. Якщо ви коли-небудь задумувалися, чому герой носить білизну поверх костюма — цьому теж є відповідь. На початку XX століття так само надягали труси на трико циркові силачі. Тож цей елемент костюма — спосіб показати неймовірну силу персонажа, згодом його перейняли й для інших супергероїв, наприклад Бетмена.

Також зразу перераховувалися надзвичайні здібності персонажа і вони були далеко не такими різноманітними, як зараз. Ранній Супермен був:

• надзвичайно сильний — міг підняти автомобіль, що й показано на обкладинці першого коміксу про нього;
• стрибучий — міг перескочити багатоповерхівку (але літати ще не вмів);
• швидкий — такий, що випереджає поїзд;
• міцний — «ніщо, крім розривного снаряда, не може пробити його шкіру».
• Інші сили, як-от здатність літати, рентгенівський зір чи суперслух, зʼявилися уже пізніше — з виходом інших коміксів, радіошоу та екранізацій.

Зростання популярності Супермена збіглося зі складним часом у Сполучених Штатах: щойно завершилась Велика депресія, політичні лідери країни просували ідею «американської мрії», «американського способу життя». У популярній культурі було заведено цю ідею підтримувати.

Скоро Супермена оголосили «чемпіоном пригноблених, дивом, яке поклялося присвятити своє існування допомозі нужденним». Тому в раннього Супермена були інші вороги — не суперлиходії, як ми звикли, а злі люди.

У першу свою появу герой рятує помилково засуджену на страту жінку, дружину, що страждає від сімейного насилля з боку чоловіка, та Лоїс Лейн, яку викрав гангстер. Тобто бореться з несправедливістю людей до людей та злочинністю — як корупціонери чи бандити-мафіозі.

Кларк Кент — «цивільна» особистість героя

Як вже згадувалося, разом із образом супергероя зʼявилося і його альтер его — скромний журналіст Кларк Кент, що працює в газеті Daily Star (пізніше її переназвали Daily Planet). Кларк використовує посаду репортера, щоб приховати свою супергеройську особистість, а ще залицяється до талановитої колеги — Лоїс Лейн. Сама Лоїс женихання Кларка приймає, хоча має більшу симпатію до іншого — до Супермена.

Сігел і Шустер писали Кларка з себе. (До речі, у деяких джерелах стверджується, що автори-кіномани назвали героя Кларком Кентом на честь відомих акторів Кларка Гейбла та Кента Тейлора.)

Коли його запитали про концепцію подвійної ідентичності Супермена, Сігел згадував: «Кларк Кент виріс не лише з мого особистого життя, а й з життя Джо. Будучи учнем старшої школи, я думав, що колись стану репортером, і я був закоханий у кількох привабливих дівчат, які або не знали про моє існування, або їм було байдуже. […]
Мені спало на думку: а що, якби я був справді неймовірним? Якби в мені було щось особливе, наприклад, вміння стрибати через будівлі або кидати машини чи щось таке? Мені спало на думку, що Супермен може мати подвійну особистість і що в одній зі своїх особистостей він може бути лагідним і м’яким, як я, і носити окуляри, як я… За збігом обставин, Джо був моєю точною копією».

Завдяки такій подвійній особистості персонаж здавався ближчим і цікавішим. Це було не Супермен vs Кларк Кент, а скоріше Кларк Кент + Супермен: асоціювати себе зі скромним журналістом, який просто приховує свої надзвичайні вміння, подобалося не лише авторам, а й читачам коміксів. Тож рішення створити таке альтер его героя виявилося вдалим.

Супермен і Друга світова війна

Дуже швидко після першої появи Супермена в Action Comics він став неймовірно популярним, так уже наступного 1939 року видавці зважилися на небачену досі практику — видавати книжки коміксів лише про одного героя. І знову на проєкт чекав успіх, що призвело до продовження роботи над продукцією про криптонця — появою радіошоу та анімаційного серіалу.

Саме радіопередачам, що були по суті аудіальними виставами про пригоди Супермена, ми завдячуємо появі деталей про персонажа. Наприклад, сценаристи радіопʼєс:

• представили прихильникам здатність Супермена літати — кожен випуск починався з аудіоефекту «польоту» та слів «Високо в небі! Дивіться! Це птах! Це літак! Це Супермен!»;
• придумали криптоніт — особливий мінерал з рідної планети героя Криптону, який може послабити чи навіть убити його (а все тому, що виконавцеві ролі Супермена також потрібен був перепочинок, а на час ураження персонажа через криптоніт озвучку міг перебрати на себе дублер);
• перейменували Daily Star на Daily Planet;
• ввели персонажа Джиммі Олсена — фоторепортера й близького колегу Кларка Кента з Daily Planet та інше.

Як бачите, образ і лор про Супермена обростав новими подробицями не лише завдяки коміксам, а й завдяки розповідям про нього в інших форматах.

Для коміксів же поява та сплеск популярності Супермена почали так звану Золоту добу, що тривала з кінця 1930-х до першої половини 1950-х років. Це був час, коли мальописи про супергероїв, таких, як Супермен, Бетмен, Капітан Америка, Диво-жінка і Капітан Марвел, зародилися та стали неймовірно популярними. У 1940-х вигадані супергерої навіть створили Justice Society of America, Супермен автоматично став одним із почесних членів цього товариства, хоч у спільних мальописах зʼявлявся доволі рідко. Товариство, яке потім перетворилося на Justice League, Лігу Справедливості, ще не раз зʼявлялося в історіях, що включали супергероя, — як на сторінках, так і на екрані.

Поява Супермена прийшлась на час не лише після Великої депресії, а й перед початком Другої світової війни. На тлі піднесення Гітлера в Європі та зростання антисемітизму Сіґел і Шустер створили героя, який захищав слабких.

Дехто навіть стверджував, що Супермен — це алегорія на Голема, істоту з глини, яка захищає єврейську громаду, і що архетип супергероя постав з міфології.

Безперечно, воєнний час, що настав незабаром, вплинув і на образ Супермена — перед обличчям загрози американцям потрібен був не лише герой, який рятує під час нещасних випадків і захищає від корумпованих політиків, а й образ, що асоціювався б з могутністю їхньої країни та підіймав моральний дух громадян. Супермен, що носив костюм в кольорах американського прапора та якого завжди просували як втілення «американського шляху», підійшов якнайкраще.

Його зображували тим, хто затримує тиранів і диктаторів, бореться з ворожими арміями — як того вимагав історичний контекст. Щоправда, відбувалося це лише на обкладинках коміксів. На сторінках усередині герой так само бився з несправедливістю вигаданою. Автори не могли зайти в своїх фантазіях так далеко, щоб Супермен переміг Гітлера, адже тоді б вони просто обдурили читачів і применшили подвиг власних військових. Проте у той час вороги Супермена вже ставали серйознішими — на сторінках мальописів та у газетних коміксах зʼявилися суперлиходії. Наприклад, Лекс Лютор, Тоймен, Пранкстер.

Тож Супермен у той час мав своїм існуванням і підтримувати моральний дух та націоналізм, і дарувати віддушину — бути способом втечі від реальності для солдатів та тих, хто залишався вдома.

Після закінчення Другої світової попри те, що популярність супергеройських коміксів трохи спала, поступившись місцем новим жанрам — кумедним історіям про тварин, вестернам, жахам, романтиці та науковій фантастиці — слава Людини зі сталі не минула. До того ж, на Супермена очікував світ кіно.

На фото Кірк Елін у ролі Супермена 

Першим екранним Суперменом став Кірк Елін, який знявся у двох серіалах, «Супермен» та «Людина-Атом проти Супермена»: вони вийшли відповідно у 1948 та 1950 роках. Короткі епізоди цих шоу показували раз на тиждень у кінотеатрах, зазвичай по суботах — перед основною стрічкою. Перший набір епізодів знову переповідав історію прибуття криптонця на Землю та його становлення як Супермена, а в другому він стикався зі своїм запеклим ворогом — вченим-лиходієм Лексом Лютором (він же Людина-Атом).

Супермен Еліна був першим осяжним втіленням героя коміксів для тих, хто вже багато років читав їх. На вигляд він був таким самим, як і в мальованих історіях, тільки чорно-білим, мав ті самі суперсили: кулі відбивалися від його грудей, неймовірна швидкість дозволяла перегнати потяг, а сила — на ходу зупинити його. Щоправда, польоти Супермена, яких глядачі очікували найбільше, були накладеною анімацією, мультфільмом.

Також слід зазначити, що у післявоєнні роки, сам будучи, по суті, іммігрантом, Супермен лишався героєм для кожного — незалежно від віросповідання, кольору шкіри чи статі.

У 1948-му він став поборником Ку-клукс-клану в серії випусків радіошоу. А також захисником жителів підземного світу, які лякали містян своєю інакшістю, — у фільмі 1951 року «Супермен і люди-кроти», де роль Супермена і Кларка Кента вже дісталася Джорджу Рівзу.

Цензура коміксів та Супермен Джорджа Рівза — улюбленець дітей

У 50-х роках через Холодну війну побоювання американської влади щодо підривної діяльності поширилися на комікси. Супергерої, по суті, були громадянами, які брали правосуддя у власні руки та боролися зі злочинністю без допомоги поліції. Також не останню роль зіграло занепокоєння, що жорстокі сцени і багато крові в супергеройських мальописах сприяють підлітковій злочинності, висловлене психологом Фредеріком Вертамом у книзі під назвою «Спокушання невинних».

У 1954 році на хвилі схвильованості цим громадськості після публікації роботи Вертрама зʼявився Comics Code Authority — кодекс коміксів, який створила The Comics Magazine Association of America (Асоціація журналів коміксів Америки). Комікси перед публікацією проходили перевірку управлінням кодексу і якщо їх схвалювали, то на обкладинку вміщали наклейку. Хоча перевірка була добровільною, дуже скоро комікси без наклейки перестали публікувати, тож таку, по суті, цензурну перевірку, почали проходити всі нові тайтли.

Тому Супермен на цей час перетворюється на такого собі життєрадісного бойскаута, автори коміксів і кіно розвивали його кумедну сторону вихідця з маленького містечка та робили його «чайлд френдлі».

На фото виконавець ролі Супермена Джордж Рівз роздає автографи та відвідує дітей у лікарні

Гарно це видно за образом Супермена, який втілив Джордж Рівз на телебаченні. З 1952 до 1958 року герой боровся за «правду, справедливість та американський шлях» у серіалі «Пригоди Супермена». У виконанні Рівза Кларк Кент не був таким вже соромʼязливим та тихим персонажем — являв собою впевненого та мотивованого репортера, якому важливі люди та правда. А його Супермен не був домінуючим чи агресивним, він виступав добрим захисником і надійною фігурою для спільноти. На екрані глядачі бачили не могутнього іншопланетянина, а скоріше мудрого, стійкого оборонця слабких, героя, що живе по сусідству.

Навіть поза зйомками Рівз старався не заплямувати образ. В костюмі Супермена актор навідував дітей у лікарнях і в одному з інтервʼю сказав: «Супермен — це така людина, в яку хочуть вірити діти, тож це той, ким я намагаюся бути».

За таке ставлення до образу на екрані й поза ним Джорджа Рівза часто називають «перший іконічний Супермен в кіно».

Після трагічної та загадкової смерті Рівза у 1959-му серіал закрили — відродити Супермена на кіноекранах намагалися, але це довго не вдавалося. Комікси ж лишалися доволі популярними. Якраз у 50-х почалася їхня Срібна доба.

Герой у коміксах Срібної доби

Золота доба коміксів завершилася спадом популярності супергеройських мальописів, та він не сильно торкнувся історій про Супермена, підтримуваних виходом серіалу.

Відродження популярності коміксів про супергероїв після оновлення жанру видавцями і появи нового героя, Флеша, поклало початок Срібній добі — 1956 – кінець 1970-х. Для цього часу характерне більш глибоке розкриття героїв, дослідження витоків їхньої сили, передісторій, розширення всесвітів (і винайдення поняття «мультивсесвіту», що допомогло згладити суперечності та логічні помилки у різних коміксах), введення нових персонажів тощо.

Для образу Супермена Срібна доба коміксів означала небачене досі розширення легенди про нього.

На 1958 рік про «останнього сина Криптону» та його друзів випускали сім різних тайтлів. Вони наперебій пропонували читачам різноманітні сюжети про Супермена, Супербоя (юного Супермена, якого винайшли ще в 1940-х), Лоїс Лейн, Джиммі Олсена.

Під час Срібної доби коміксів зʼявляються:

• історії про предків Супермена, які живуть на планеті Криптон;
• його двоюрідна сестра-підлітка — Супергьорл;
• різні види криптоніту — червоний, білий, срібний і так далі, кожен з яких має свої ефекти на героя;
• Легіон суперулюбленців — супергеройська команда тварин: суперпес Крипто, суперкіт Стрікі, супермавпа Беппо і суперкінь Комета;
• нові вороги Супермена, зокрема злі криптонці з Фантомної Зони та Бізарро — дзеркальна версія героя, його невдалий клон, створений Лексом Лютером;
• можливість розділення Супермена на Червоного і Синього, що, до слова, відродили в новому баченні наприкінці 1990-х років.

А одним з найважливіших «відкриттів» Срібної доби коміксів для Супермена можемо назвати нове пояснення того, звідки походять його сили. Якщо у коміксах Золотої доби надздібності обґрунтовувалися тим, що на Криптоні сила тяжіння була в багато разів більшою і на Землі з її слабкою гравітацією криптонці постають надзвичайно сильними, то з кінця 1950-х пояснення змінилося на те, що Супермен черпає свою силу від Сонця. Вся справа, писали автори коміксів, у особливостях тіл криптонців, які здатні поглинати світлову енергію зірки. А оскільки Сонце яскравіше за зорю Криптона, воно дає набагато більше енергії.

Здавалося б, невелика зміна в поясненні, але з нею сили «останнього сина Криптону» зросли до неабияких масштабів — Супермен Срібного віку міг пересуватися по багатьох планетах, подорожувати в часі і робити, в принципі, що завгодно, підзарядившись від Сонця чи іншої зірки. Різні зірки також могли давати різні суперздібності. Телепатія, телекінез, можливість руйнувати космічні тіла — будь-яка навичка була доступна.

І попри те, що цей час додав неймовірно багато до міфології персонажа, дехто звинувачує Срібну добу у тому, що вона зіпсувала його, зробивши аж надміру сильним. Стало незрозумілим, які битви можуть стати викликом для такої надлюдини. Можливо, внутрішні конфлікти? Та при цьому особистість Кал-Ела лишалась позитивною, моральний кодекс «великого синього бойскаута» був усе таким же непохитним, а подекуди й суворішим.

Може, саме це стало причиною того, що в 60-х роках слава героя зменшується — наперед виходять персонажі з більш хитким моральним компасом, як-от Бетмен (зокрема, завдяки появі серіалу про нього). А Супермен зʼявляється в різних медіапродуктах як комічний персонаж — висміювалися його наївність, тяга до справедливості й навіть надмірна сила.

Бронзова доба коміксів і відродження Супермена в кіно

Виправити втрату уваги та деяку несучасність персонажа спробували в наступні десятиліття. Бронзова доба коміксів, що почалася в 1970-ті й продовжувалась до середини 1980-х років, вдихнула нове життя в самого персонажа та історії про нього. Автори звернули більше уваги на образ Кларка Кента і його співіснування з Суперменом. Історії робили героя більш людяним, висвітлювали його переживання, емоції, стосунки з другорядними персонажами. А також змінили самих персонажів: наприклад, Лоїс Лейн пережила феміністичний мейковер.

Ще в цей час знизився тиск цензури, тому і мальописи про Супермена сповнилися більш темних мотивів, почали розглядати соціальні проблеми, такі як расизм, забруднення навколишнього середовища, бідність.

Переосмислення образу Супермена в коміксах Бронзової доби сильно вплинуло на те, яким він поставав і в XXI столітті.

На телебачення персонаж повернувся у складі команди супергероїв Ліги Справедливості у мультсеріалі Super Friends. «Супердрузі» виходили з 1973 до 1985 року і були ранковим суботнім шоу, цільовою аудиторією якого виступали діти. Тож, як і інші його колеги з Ліги, Супермен мав бути прикладом для наслідування, навчати глядачів чесності, важливості правди та командної роботи.

У мультфільмі Кларк Кент виглядає дещо боягузливим і навіть незграбним, кумедним. А Супермен — це хоробрий та видатний лідер Супердрузів, який при цьому лишається «бойскаутом» — всіляко захищає живих істот і цінує всі життя, навіть своїх ворогів. Цікавинка про образ героя з мультику 1970-х: він дуже любить диско-музику, а також бейсбол — спорт, яким тоді захоплювалося багато американських дітей.

На фото Крістофер Рів у ролі Супермена

Паралельно до цього героя вирішили повернути у кіно. «Супермен» 1978 року вважається першим сучасним фільмом про супергероїв за коміксами. Головна роль у ньому дісталася Крістоферу Рівові, який носив синій костюм у чотирьох фільмах про Супермена, що виходили з кінця 70-х до кінця 80-х років минулого століття.

Через те, що ідея «за правду, справедливість та американський шлях», яка була девізом та мотивацією Супермена ще з 40-х років, у той час вже здавалася наївною та старомодною, творці фільму її модернізували. Вони не могли змінити всю мотивацію супергероя, тому підкорегували його ставлення до неї. Тепер Кал-Ел почав сприймати та просувати цю ідею не тому, що вона була реалістична, а тому, що сам герой був оптимістом.

Він не закривав очей на погані речі в цьому світі, та при цьому й не втрачав віри у людство. А девіз супергероя змінився на «за правду, справедливість та кращий світ».

Супермен був чарівний, скромний, з гарним почуттям гумору, сильний на рівні божества та всім видом показував, що обожнює бути супергероєм і допомагати людям. Кларка Кента представили, як трохи кумедного, незграбного й безпосереднього хлопця, що тільки нещодавно перебрався з провінції у велике місто.

Як згадують колеги по знімальному майданчику, Крістофер Рів був серйозно налаштований щодо того, щоб по-різному зображати Кларка і Супермена. В образі одного чи іншого він міняв поставу, мову, манеру поведінки. Як і задумано, інші персонажі не могли впізнати супергероя у невпевненому журналістові, але глядачі знали, й Крістофер Рів навіть загравав із ними, іноді ламаючи четверту стіну й ніби показуючи, що Кал-Ел і сам ще той актор.

Артист переконливо зобразив Кларка Кента, що розривається між бажанням нормального романтичного життя з Лоїс Лейн та відповідальністю за захист своєї нової рідної планети. У другому фільмі про Супермена з Рівом показ його людськості й потреби в особистому житті дійшов до того, що герой зізнався своїй коханій, хто він насправді, й вони навіть провели разом пристрасну ніч. Думки глядачів про демонстрацію інтимних стосунків між Кларком і Лоїс на екрані були неоднозначні.

А в третьому фільмі Кларк Кент відправився додому у Смолвіль і знову зустрівся з дівчиною, у яку був закоханий у школі — Ланою Ленг.

Перші дві кінострічки з Рівом у головній ролі мали величезний успіх і стали класикою, та третій і четвертий, на жаль, не були визнані, ні глядачами, ні критиками, що загальмувало кінофраншизу на наступні 19 років.

У 1988 році Супермена спробували перенести з великих екранів на телебачення — зʼявився серіал «Супербой» або, як його пізніше переназвали, «Пригоди Супербоя». Шоу розповідало про молоді роки героя, виконавець його ролі Джон Геймс Ньютон багато в чому надихався тим, як зіграв Супермена Крістофер Рів. Серіал мав 4 сезони, та був закритий через судові спори щодо прав на персонажа Супермена.

А тим часом комікси про криптонця переживали складні часи.

Криза на нескінченних Землях і посткризовий Супермен

На початку 1980-х років автори мальописів про супергероїв DC стали розуміти, що перестаралися зі створенням мультивсесвіту — що було каноном на одній Землі, ніколи не ставалося на іншій і це плутало читачів, особливо нових. У 1982 році автор коміксів Марв Вульфман запропонував створити єдиний, уніфікований Всесвіт DC, що допоможе припинити плутанину, покращити репутацію видавця (їх на той час вважали старомодними; не кажучи вже про те, що комікси DC загалом раз по раз програвали в популярності виданням Marvel) та привести нових читачів. Так у 1985 році почала вихід серія мальописів «Криза на нескінченних Землях» (Crisis on Infinite Earths), що розділила всі комікси про супергероїв DC на «докризові» та «посткризові».

У пролозі першого випуску «Кризи» було сказано: «На початку була лише одна чорна нескінченність. Така ж холодна і темна, як і неохопна… Навіть світло було тут ледь помітне. Але світла ставало дедалі більше і нескінченність здригнулася… І тьма кінець-кінцем вигукнула. Скільки від болю і скільки від полегшення.

У ту мить народився мультивсесвіт. Мультивсесвіт зі світів, що вагаються, що повторюються… мультивсесвіт, який повинен був стати єдиним, раптом став нескінченним».

Отже в результаті подій, описаних у серії, сталося злиття світів і лишився один, багато героїв загинули чи відправилися у «Рай» — серед них і кілька версій Супермена. А яким був тепер герой, читачам пропонувалося дізнатися з нового коміксу — «Людина зі сталі» (The Man of Steel, 1986):

1. У цих мальописах змінюється зовнішність Супермена: він стає менше схожий на циркових силачів і більше на тодішній ідеал сили та міці — Арнольда Шварценеггера.
2. Причина, що підштовхує Кларка приховати свою особистість за допомогою костюма, — випадок із порятунком жертв авіатрощі та реакцією на неї натовпу. Така величезна увага змушує хлопця разом із Мартою Кент пошити собі костюм та створити супергеройське амплуа. Костюм Супермена до Кризи був незнищенним, оскільки його виготовляли з криптонської ковдри, костюм Супермена після Кризи виготовлений зі звичайного облягаючого спандексу. Але тепер пояснювалося, що тіло Супермена генерує невидиму «ауру», яка оточує його і впливає на одяг, що прилягає до тіла. Тому трико невразливе, а плащ може пошкодитися в бою.
3. З ребутом героя залишаються в минулому різні припущення Срібної доби й він знов стає єдиним, хто вижив після зруйнування Криптону. Сама культура криптонців зазнає доволі помітних змін і ставлення Кларка Кента до своєї батьківщини також. Криптонці зображені як високотехнологічна цивілізація, раса, що, перебуваючи на високому рівні розвитку, відкинула емоції. Потрапляючи вперше на рідну планету, Кал-Ел не висловлює особливого захвату від неї — у читача складається враження, що земна (американська?) культурна спадщина йому таки ближча.
4. Змінюється архіворог Кал-Ела: Лекс Лютор тепер — не тільки божевільний вчений, а ще й злий бізнесмен-мільярдер, суперник, зрозумілий багатьом американцям того часу.

Історія Супермена, розказана в «Людині зі сталі», стала офіційною «легендою» походження героя й залишалася такою багато років.

Та до кінця 80-х набути достатньої популярності і перегнати Бетмена герою не вдалося, тому сценаристи коміксів вирішили його вбити.

На цьому драматичному моменті ми завершуємо першу частину розповіді про розвиток Супермена як персонажа й вже готуємо другу — «Еволюція образу Супермена: Смерть і переродження Людини зі сталі».