Якби трилер написав Зіґмунд Фройд: «Мовчазна пацієнтка» Алекса Майклідіса
Автор: Олександр Гнатюк
Книга «Мовчазна пацієнтка» — роман, який я планував прочитати за два вечора, а прочитав за одну ніч. Думаю, цей факт про щось та й говорить.
Так, це дебют Алекса Майклідіса, але ж який! Права на переклад книги продані більше, ніж у 40 країн, а компанія Бреда Пітта потирає ручки, що саме вона отримала права на екранізацію.
Один з моїх улюблених сучасних письменників Блейк Крауч пише: «Один із найбільш запаморочливих поворотів сюжету, що я пам’ятаю». На секундочку, саме за повороти сюжетів, я і ціную Крауча. Але тут пластинка, яка грала драйвову музику гучно скрипнула. Що ж пішло не так?
І я одразу відповім, що все-то так. Проте завищені очікування можуть з будь-яким читачем зіграти злий жарт. Трохи менше року тому, коли інтернет гримів позитивними відгуками, я надбав цю книгу, але відставив до часів, коли хвиля позитиву вщухне. І час настав.
Одну ніч та два горнятка кави потому, я вже можу виплеснути своє суб’єктивне, багатоповторюванне «Вау», яке інколи межувало з «Серйозно?», та вже дуже рідко з «Гм-м-м» (тут мем з «Відьмака»).
Намагатимусь не спойлерити, адже роман з тих, що точно вартий самостійного ознайомлення, а ще краще заглиблення, занурення і обов’язково осмислення.
Розпочну з негативних сторін (можливо, дещо в нейтральному освітленні):
- Відчувається, що Алекс Майклідіс сценарист. Немалий за наповненням роман він умістив менше ніж на 300 сторінках, не даючи читачу відпочити. Якби це було оповідання на 80-100 сторінок, тоді добре, але ж це роман. Справа ще, звичайно, в читачеві, якщо ви ковтаєте такий роман за 2 години, тоді цей пункт можна не рахувати. Але якщо такий об’єм вам дається за годин 6-8, тоді пік емоційної-загадковості може вас дещо зморити.
- І ще одна стріла в город «сценаризму». Можна було б добавити ще хоч 3-5 осіб, винятково для фону / розбавлення / загадковості. Адже дуже мале коло підозрюваних виникає у читача. Й бувалий трилерист чи не одразу може здогадатись, хто в книзі поганка(-ець).
- Деяка комедійність оповіді, точніше комедійність не ситуації, а саме як це подає автор. Наприклад, уявіть ситуацію (в романі цього не було). Дружина питає: «Ти зав’язав з випивкою?» «Авжеж,» — відповідає чоловік. І одразу наступний абзац починається: «Після п’ятого кухоля пива він подзвонив колишній». Виглядає прикольно, але ці мікротвісти, а їх було зо 5, здавались недоречними.
- Основна інтрига — мовчання жінки. Зшитий дуже гарним узором, міцними, капроновими нитками, але, на мою думку, вони були якщо не білого, то світло-сірого кольору. Ну а це як-не-як головна інтрига й один з двох моментів, які я найбільше хотів дізнатися.
Тепер щодо позитиву, тут його вдесятеро більше:
- Неважливо, що дебютний роман, це абсолютний требачит. Глибокодумний, з чудово прописаною багатошаровою мотивацією усіх героїв.
- Книга дуже повчальна. У ній купа психологізму та пояснень до виразу «що посієш, те і пожнеш». Навіть якщо ви не дуже по трилерам, але маєте, або плануєте дітей, раджу повз цей не проходити.
- Відчувається еллінське походження автора: заглиблення у грецьку мітологію, п’єси та інше. З цим можна легко переборщити, але тут Алекс добавив таку дрібку, що вона дійсно прикрашає весь сценарний задум й робить чтиво непересічним.
- Дуже важливо в трилері, щоб читач йшов хибними, проте логічними шляхами. З цим повний порядок.
- Немає білих і чорних характерів, є трішки біліші і трішки чорніші.
- Сама оповідь неймовірно затягує. Детективна складова навіть інколи переважає трилерну, що додає роздумів при читанні
- Назва книги. Хто її прочитає, зрозуміє, про що (кого) я.
- Віднесу до плюсів оформлення книги. Мінімалістична тверда обкладинка, текст з шикарним перекладом, гарною версткою, зшиванням і т. д. Єдине, що недодивився коректор, це помилки в словах, але їх було не більше десятка.
Що ми маємо? Глибоко-продуману, психологічно-багатошарову оповідь, перед читанням якої не треба завищувати очікування й тоді ви зможете сповна нею насолодитись. Для трилероїдів та просто батьків — абсолютний требачит. Навіть не сумнівайтесь!
Схожі статті