«Навіть не мріяла, що читачі долатимуть аж 300 кілометрів, щоб зустрітися зі мною» — інтервʼю з письменницею Ерін Кас

Героїня інтервʼю: Ерін Кас, українська письменниця, авторка любовного роману «За власним бажанням»

Питала: Катерина Булаєва, редакторка блогу Vivat

Повз увагу поціновувачів любовних романів цього літа не пройшла сучасна українська любовна проза про кохання на роботі — книга Ерін Кас «За власним бажанням». Читачі вподобали стиль авторки, яка привнесла в роман цікаві сюжетні рішення, наповнила текст соковитими перепалками між головними героями, а їх самих зробила «живими» й реалістичними.

Редакторка блогу Vivat поспілкувалася з Ерін Кас та поставила письменниці, яка давно пише романтичну прозу, та є дебютанткою у публікації книжки разом з видавництвом, кілька запитань. У цьому інтервʼю читайте про те, як пані Ірина вирішила вперше надрукувати книгу, як зʼявилася історія «від ворогів до коханців завдяки парі», які епізоди з роману сама авторка любить найбільше та інші цікавинки.

На фото сучасна українська письменниця Ерін Кас

— Ви почали активно писати у 2020 році. Що підштовхнуло вас на письменницький шлях, в який момент ви, затята читачка, вирішили самі створювати історії?

— У дитинстві я була сміливішою і написала кілька коротких оповідань, та навіть власноруч створила дві книжки. Ще тоді мене тягнуло до творчості. Скільки себе пам’ятаю, у думках завжди виникали історії, проте я їх не записувала. У мене навіть думок не було, що моя фантазія може бути комусь цікавою.

Задумалася над написанням своєї першої книжки після прочитання однієї нецікавої з поганим і нелогічним для любовного роману фіналом.

А можливо, просто настав час спробувати. На той час моя фантазія була на піку своєї активності.

— Це ваша перша співпраця з видавництвом. Що виявилося найнесподіванішим у цьому процесі?

— Перше, що було несподіванкою — швидка відповідь видавництва. А потім, вже у процесі роботи — легкість і приємна комунікація. Ну і, звісно ж, підтримка читачів, я від них у захваті!

— Ваша аудиторія звикла до вас як до автора в соцмережах. Чи змінює щось статус «виданої письменниці» — у сприйнятті читачів і у вашому власному?

— Дуже цікаве запитання. Одразу захотілося дізнатися, що думають про це читачі. Знаю точно, що радіють за мене і залюбки придбали собі друковані примірники. А щодо мене… Я додала собі ще більше роботи. Та це однозначно приємні турботи. Я безмежно радію, що мою книжку видало улюблене видавництво.

Обкладинка книги та закладинка «За власним бажанням» 

— Чому саме «За власним бажанням» стала тією книгою, що вийшла у видавництві? Ци є в цього роману якась історія видання?

— Вибирала інтуїтивно. Просто відчула, що варто запропонувати саме цю книгу.

Вона динамічна, місцями весела, романтична, з пристрасними сценами, легка, сучасна. Що ще потрібно для любовного роману? Люблю цю історію.

Це моя перша книга з віковим обмеженням. І якби мене зараз запитали, яку книгу я хочу видати, я знову обрала б її.

— Як народилася ідея роману «За власним бажанням»? Що з’явилося першим — парі, герої чи їхнє протистояння?

— Якщо зануритися у спогади, то спершу з’явилася Ліза. Вона була занадто активною, як для другорядної героїні, вимагала багато уваги від мене і активно протистояла, коли я сумнівалася, чи варто писати окрему книгу про неї. Ліза виборола свою історію. Парі у моїй голові з’явилося трішки пізніше, коли я зрозуміла, що герої іншу схему зближення не приймуть.

— Події розгортаються в юридичній фірмі у Дніпрі. Наскільки важлива для вас конкретність місця і середовища?

— Важлива. Я люблю Дніпро. Коли пишу, відчуваю, що вони поряд. Ходять тими самими вулицями, немов реальні. Люблю описувати реальну місцевість, житлові комплекси, навіть квартири.

— Ліза не вірить у кохання, але це не робить її цинічною антагоністкою — вона симпатична. А Павло — герой із гумором і терпінням, але він не «ідеальний чоловік без недоліків». Як вдається балансувати?

— Я часто кажу, що герої мною керують. Це правда. Я переконана, що не варто «вигадувати велосипед», якщо герої в голові вже знають, як варто писати їхню історію. Та якщо щось іде не за початковим планом (сюжет я все-таки маю від початку і до кінця), ми домовляємося.

— Ліза зберігала образу сім років, а Павло навіть не пам’ятає тієї зустрічі. Хто з них особисто для вас більш неправий у цій ситуації?

— Яке їхало, таке й здибало 🙂 Вони удвох неправі. Ліза у тому, що мовчала і не нагадала Павлу про їхню зустріч, а Павло — що не докладав зусиль, щоб дізнатися причину її особливого ставлення. Він же відчував, що є таємниця.

— Що для вас найважливіше у хімії між персонажами?

— Їхня справжність. Коли, перечитуючи розділи, я вірю у їхні емоції, кайфую від них — це і є найважливішим.

— Відома авторка роментезі Сара Маас ділилася в кількох своїх інтервʼю, що писати еротичні сцени (за які її також дуже люблять і хвалять читачі) їй не завжди легко: вона може писати та водночас соромитися. Як вам даються такі моменти у ваших книгах?

— Якщо говорити про Лізу та Павла, то усі еротичні сцени писалися на одному подиху. Я давно хотіла спробувати переступити межу і написати відвертіше, тому відривалася на повну. Та це бажання не забороняло мені соромитися, ніяковість все-таки присутня 😊

— Чи маєте улюблену сцену або діалог у «За власним бажанням»?

— О, це улюблене! Маю. А ще обожнюю, коли читачі діляться своїми улюбленими моментами з книг.

Особисто у мене їх багато: перший розділ, парі, перший поцілунок, початок Лізиної кар’єри у фірмі Павла, як він жалівся на вибрики Лізи своєму другу Олександру, їхні сварки та ревнощі у процесі роботи, розмова в селі, коли Павло приїхав у гості, екскурсія теплицями, розмова перед дзеркалом, коли Павло нарешті згадав, чим образив свою особливу помічницю, фінальна співбесіда.

Якщо почну розповідати про улюблені діалоги, то можна буде написати ще одну книжку 🙂

— Які реакції читачів на «За власним бажанням» вас найбільше здивували або розчулили?

— Я дуже чутлива людина. Завжди розчулює підтримка читачів. Я навіть уявити не могла, що мої читачки так активно зніматимуть відео про книжку, рекомендуватимуть її в соцмережах. Можна сказати, що вони разом зі мною почали новий шлях. Більш складний. Ми разом вийшли з зони комфорту. Це просто безмежна постійна підтримка, яка дозволяє долати будь-які труднощі.

Здивувала активність на презентаціях. Я навіть не мріяла про те, що читачі будуть долати 80 або й 300 кілометрів, щоб зустрітися зі мною. Це… Ну, це безцінно!

Ерін Кас на презентації роману «За власним бажанням»

— Чи зустрінемося ми з Лізою та Павлом знову? Можливо, ці персонажі зʼявляться у ваших наступних книгах?

— Так. Є у мене дуже цікава ідея. Майже впевнена, що ми з ними зустрінемося, але у більш старшому віці, і вони будуть вже другорядними героями. Спойлер 😁

— І наостанок. Що небезпечніше: програти парі чи закохатися?

— Я думаю, що заради такого шаленого, палкого, нестримного кохання, як у Лізи та Павла, можна програти в першу ж секунду після заключення парі. Навіть не так — треба програти!

Редакція блогу Vivat дякує пані Ірині за щирі та цікаві відповіді. Дякуємо вам, що прочитали це інтервʼю.

Замовляйте любовний роман «За власним бажанням» в інтернет-книгарні Vivat у вигляді паперового видання чи електронної книги 💚