«Я і є Варя»: Олена Моренцова-Шулик про «Смак свободи», Ольгу Франко, кулінарію й силу жіноцтва
Героїня інтервʼю: Олена Моренцова-Шулик, авторка книжки «Смак свободи», співавторка сценарію та креативна продюсерка однойменного фільму
Авторка: Катерина Булаєва, редакторка блогу Vivat
7 березня на екрани вийшла романтична комедія про талановиту дівчину Варю, яка вирушає до Львова, щоб здійснити свою мрію та стати шефинею в найкращому ресторані. Практично одночасно з кінопремʼєрою (трошки раніше) на поличках книгарень зʼявилася книжка за цією історією.
Ми зустрілися і поговорили з авторкою книги «Смак свободи» та співавторкою сценарію фільму Оленою Моренцовою-Шулик. Яким був процес створення книжки; з кого списали головну героїню Варю; про роль їжі, кулінарії в житті кожного з нас і про улюблені рецепти — читайте у статті Vivat.
На фото Олена Моренцова-Шулик
«Ми пішли зворотним шляхом — все почалося з кіно»
— Вже незабаром виходить фільм «Смак свободи». Тож спочатку ви створили сценарій, а потім книжку?
— Так. Часто буває навпаки, що кіно знімається за книжкою. Але в нашому випадку ми пішли зворотним шляхом — все почалося з кіно. І з мого бажання зробити сучасну кіноісторію, натхненну книгою Ольги Франко.
Її книжка «1-ша українська загально-практична кухня» потрапила мені до рук у 2018 році. Я тоді поїхала на знайомство з родиною Франків — онуками, правнучками. Це дуже велика родина, дуже її поважаю і тішуся цьому знайомству.
Дім Франка мене звів з родиною Франків. І, власне, Дім Франка, Наталка, Богдан Тихолоз, стали дуже добрими друзями фільму. Ми розвивали історію, раджучись із ними, з родиною.
І, власне, після зустрічі з родиною Франків, після того, як дізналася більше про створення книжки та саму Ольгу Франко, я почала думати над історією, яка могла б стати основою для фільму. І це, звісно, кропіткий процес. З’явилася сюжетна лінія. Я почала працювати над сценарієм.
Далі зʼявився перший драфт сценарію, і потім я запропонувала ще одній сценаристі Олександрі Вітязєвій, стати моєю співавторкою. Я відчувала: щоб посилити цю історію, мені потрібен діалог з іншим автором, якась синергія думок.
Кадр з фільму «Смак свободи», 2024 р.
І я дуже тішуся тому, що нам з Сашею вдалося створити таку теплу, чудову історію, яка поєднує шарм минулого і наші кулінарні традиції з історією сучасної дівчини.
Наша головна героїня Варя насправді є компіляцією образів і історій, які через мене пройшли.
Я як редакторка, як сценаристка працювала свого часу на кулінарних, ресторанних шоу, була шеф-редакторкою проєкту ресторанного реаліті, яке ми робили на «Новому каналі». Тобто через мене проходило дуже багато історій різних молодих кухарів, дівчат і хлопців. Я спілкувалася з ними, ми їздили на знімання по всій країні. Тож для мене дуже багато символізму є в цій історії.
І власне, коли ми завершили історію, ми виграли з цим сценарієм пітч Держкіно і почалася підготовка до знімань фільму.
Моя мрія завжди була зробити з цієї історії «проєкт 360» — я бачила дуже багато потенціалу. Бо це наші традиції, це кухня. Кухня — тема, яка дуже відгукується, через кухню ми пізнаємо культуру будь-якої країни.
Тобто для мене завжди ця тема і ця історія була дуже містка, можна навіть сказати, з маркетингової точки зору, тому що можна було дуже багато гратися і цікаво розкрити її. У мене був маркетинговий план, і я дуже хотіла, щоб фільм продовжився книжкою.
На фото книжка «Смак свободи». Автор знімку — popovich.photographer
Але навіть не думала, що може продовжитися так, як нам вдалося зробити з Vivat. Я безмежно вдячна і для мене це велике щастя, бо це моя перша книжка як авторки. Сподіваюся, не остання. І сподіваюся, вона полюбиться читачам. Ми з командою Vivat дійсно з дуже відкритим серцем підійшли до цієї книжки, хотіли зробити її теплою, милою — такою книжкою-натхненням. Я хотіла, щоб фільм був фільмом-натхненням, і сподіваюся, що книжка нам такою ж вдалася.
«У житті я оточена дуже яскравими, талановитими, творчими, сміливими жінками. Вони — моя сила»
— Тобто образ Варі — збірний? Одного прототипу, який би читачі впізнали, не було?
— Одного не було. Але, думаю, будь-яка авторка чи автор, коли пише своїх героїв — створює якесь своє альтер-его. Тому я вважаю, що у Варі є багато від мене: я теж мрійниця, я теж така дуже творча душа.
Насправді створення фільму для мене теж було великою мрією, до якої я йшла довго, поступово. Я мріяла про створення такого фільму, який би я сама передивлялася тисячу разів — я люблю передивлятися фільми, які зігравають мені серце.
Тому немає одного образу: це в чомусь я, в чомусь деталі, які я підкреслила для себе у дівчат-учасниць шоу «Пекельна кухня», на якому колись працювала. У чомусь це мої подруги, які так само захоплюються кулінарією та не бояться реалізовувати свої мрії.
Взагалі, я дуже щаслива: у житті я оточена дуже яскравими, талановитими, творчими, сміливими жінками. Вони — моя сила. Ця сила жіноцтва мені дуже зрозуміла. І вони мене надихають, я ними пишаюся. Ми пишаємося одна одною.
Тож в образі Варі я просто зібрала свої риси, якості своїх близьких подруг, ті, що помітила в історіях кухарів, працюючи на ресторанних проєктах.
Це така компіляція, в якій мені хочеться сподіватися, що кожен знайде щось своє.
«Моєю метою було розкрити постать Ольги Франко, її історію, її образ. І не тільки для українців, але й для світу»
— За сюжетом Варя знайшла цю чарівну книжку, яка їй допомагає. Якби у вас була така чарівна книжка, про що б вона була?
— Вона в мене була. Це книжка Ольги Франко, бо я ж і є Варя. Розумієте, знайшовши цю книжку, я знайшла мрію: зробити кіно, написати сценарій, який би розкрив Ольгу Франко для нас, для світу.
Звісно, традиції і кулінарні збірки Ольги Франко, на щастя, на заході України зберігалися. Тобто не те, що її було забуто — вона, звісно, знана, її пам’ять шанують. Але історично так склалося, що вона не відома широкому загалу. І моєю метою було розкрити її постать, її історію, її образ. І не тільки для українців, але й для світу.
Я як людина, яка стикалася кулінарією, яка відслідковує історичні процеси і популяризацію мистецтва кулінарії, розумію, що з Францією, наприклад, асоціюється Поль Бокюз, з Америкою — Джулія Чайлд. А хто наразі асоціюється з Україною, з саме з автентичними кулінарними традиціями?
У нас є ці імена, у нас є ці шефині. Вони зробили дуже багато: видавали книжки власними зусиллями, вони поширювали традиції, вони зберігали їх, щоб передати майбутнім поколінням.
І власне це було моє натхнення — коли я знайшла книжку Ольги Франко. Вона мене покорила, бо ця книжка створена саме так, як я люблю підходити до життя: з любов’ю, увагою до деталей.
Кадр з фільму «Смак свободи», 2024 р.
Для мене це дуже важливо. Коли їжа — це не просто їжа, не просто паливо.
Їжа — це енергія. Їжа — це любов. Трапеза — це про те, щою розділити свою любов, теплу енергію з людьми, які тобі небайдужі.
Коли накривати на стіл треба з любов’ю і з повагою до людей, яких ти приймаєш. Готувати треба в чудовому настрої і з думками про тих, кого ти будеш годувати. До харчування треба ставитися з думкою про те, яке життя ти хочеш прожити.
Тобто це філософія. І Ольга Франко так і каже в тексті «1-шої української загально-практичної кухні», що це книжка для тих, хто хоче довго прожити. У кінці книжки є кулінарні дотепи, що так само мені дуже відгукується. Тому що без гумору в житті не прожити. І в усьому має бути енергія життя, легкості. Тобто я просто відчула дуже сильний конект з цим підходом до життя, мені дуже захотілося перевести це в кінематографічний та літературний світ.
— У книжку «Смак свободи» ви також додали рецепти. А який з них ваш улюблений, що б ви порадили спробувати читачам?
— Це дуже цікаве запитання!
Я взагалі фанатка борщів. Мені дуже сподобалося обидва борщі, які ми готували на майданчику. Вони також стали нашими персонажами якоюсь мірою, бо навколо борщів багато чого відбувається. Тож це борщі.
У книжці Ольги Франко їх дуже багато, різноманітні види. Це мене дуже потішило, бо ми знаємо, що в кожній родині є свій рецепт борщу, в кожному регіоні є свій рецепт борщу. Це така справа з дуже широким спектром відтінків, я б навіть сказала, смаків різних родин цієї країни.
Хоч, звісно, Ольга Франкова народилася і мешкала на заході України, вона галичанка. Але в свої збірки, вона включала і київські, і харківські, і рецепти Полісся.
У неї є ще одна книжка — «Всенародна кухня». У най ще більше помітний підхід до зображення нашої кулінарних традицій, як мультикультурних, мультинаціональних. Це такий мікс, різні історичні пласти: всі вони мають важливе значення для формування наших традицій.
Дуже класно, коли ми не обмежуємося якимись регіональними моментами, а дивимося на нашу історію та кулінарну спадщину широко.
Отже, для мене це борщі: борщ з квашених яблук і борщ з «вушками» — мій фаворит. Ну і класно, щоб саме на буряковому квасі.
На фото Олена Моренцова-Шулик. Автор знімку — popovich.photographer
«Як мені написали мої подруги, вони хочуть купити цю книжку, щоб читати своїм донькам»
— Подивитися кіно, а потім читати книжку чи не переглядати фільм, доки не прочитаєш книжку. Що ви для себе вибираєте? І що б порадили читачам та глядачам «Смаку свободи»?
— У мене і так, і так. Немає взагалі ніякого розподілу. Інколи буває, що я прочитала книжку, захопилася історією, і мені просто не терпиться подивитися, як цей світ створили на екрані.
Інколи я дивлюся фільм, а потім купую книжку, бо книжка виходить разом з фільмом. Останнім часом часто так траплялося, тому що як авторці мені цікаво прослідкувати, як інші автори викладають екранізовану історію в книжковому форматі. І ці історії, звісно, завжди відрізняється.
Я нарешті сама зробила для себе такий експеримент. І з допомогою команди Vivat перетворила нашу кіноісторію на роман, розширюючи описи, додаючи більше деталей.
Кіно говорить саме за себе: ми дивимося фільм, і художня постановка, деталі, музика, гра акторів доповнюють історію. А в книжці, звісно, такого ефекту немає, там усе має бути створено за допомогою текстів, описових частин.
Тому це була колосальна робота — відтворити світ, який ми створили на кіноекрані, на книжкових сторінках. І це був дуже захоплюючий для мене процес. На моє відчуття, історія стала навіть багатшою.
Звісно, це одна і та сама історія. Але саме книжкова історія все рівно здається мені як авторці унікальною в багатьох моментах. Тому що я додала ті нюанси і ті описові частини, про які не думала під час написання сценарію фільму.
Тому я б сказала, що книжка самобутня і набагато ширша в багатьох моментах. Плюс мені дуже хотілося, щоб книжка була інтерактивною, щоб вона була одним цілим з фільмом. Завдяки QR-кодам, які є в книжці можна одразу знайти інформацію, у майбутньому фільм з’явиться і на онлайн-платформах. Тобто мені хотілося, щоб це був один організм, один світ «Смаку свободи».
Окремою була робота зі створення і покрокового прописання рецептів для читачів. У ній були задіяні і родина Франків, і наша ресторанна експертка Маріанна Душар, і Юлія Ільченко, наш фуд-стиліст. Ми доклали усіх зусиль, щоб читачам було зручно і зрозуміло користуватися цими рецептами. Задавати своїм повсякденним раціонам якісь новенькі ноти. Ще й ноти, натхнені Ольгою Франко. Я дуже тішуся результатом.
Оскільки вже фільм виходить дуже скоро і навряд чи багато людей встигнуть прочитати книгу до перегляду, тому дуже хочеться сподіватися, що фільм надихне купити книжку. І залишити її у себе на полицях.
Ця історія добра, світла і надихаюча. Як мені написали мої подруги, вони хочуть купити цю книжку, щоб читати своїм донькам. Як приклад того, що якщо мріяти, діяти, слухати своє серце, не боятися ризикувати, можна досягнути дуже багато.
Дякуємо Олені за розмову. Дякуємо вам за прочитання цієї статті. Та нагадуємо: в інтернет-книгарні Vivat ви можете замовити роман «Смак свободи» в папері, в електронній версії, а ще придбати до нього закладинку.
Схожі статті