Книжкові клуби: все, що треба знати, про спільноти книголюбів
Авторка: Яна Кубишкіна, копірайтерка в інтернет-книгарні Vivat
Читання — це багатогранний досвід. Після однієї книжки годинами дивишся в стіну й думаєш наодинці про все, що прожив разом з героями. Іншу історію одразу кортить обговорити з кимось і дізнатись: як вони розуміють сюжет, кого обожнюють й що їх вразило найбільше. Коли ж друзі відмовляються читати, щоб обговорити з вами, то на допомогу приходять книжкові клуби — товариства, які єднають людей читанням і обговоренням історій.
А коли з’явились перші читацькі клуби? З чого складається концепція? Які читацькі спільноти популярні зараз у світі й наскільки вони впливають на продажі книжки? На ці та інші запитання відповіді підготувала редакція блогу Vivat.
Книжковий клуб і його різновиди
Книжковий клуб — це спільнота, що об’єднує читачів і читачок досвідом читання, а згодом і дискусії щодо однієї книжки, яку вибирають з періодичністю проведення зустрічей. Засідання проходять в онлайн або офлайн-форматі, та деякі спільноти пропонують обидва види: такі товариства задовольняють потребу гуртуватися, що посилилась з пандемією, а в Україні — ще й з початком повномасштабного вторгнення.
Аби кожен покинув зустріч почутим і потішеним, клуб впорядковує модератор (їх може бути кілька): він чи вона стежить за дотриманням правил і дає можливість усім висловитись.
Крім того, на засіданні може бути зірковий гість і не один: скажімо, блогер чи навіть автор обговорюваної книжки. Книжкові клуби світових знаменитостей, буває, функціонують не у форматі засідань: їхні засновники й засновниці просто радять історії для читання на своїх сторінках у соцмережах.
Деякі книжкові спільноти приймають учасників безкоштовно, інші ж — за фіксовану плату. За неї ви отримуєте доступ до всіляких цікавинок, пов’язаних з обговоренням на зустрічах і поза ними. Одна з головних речей, що робить клуб неповторним, — це література, яку він вибирає для дискусії. Скажімо, відома спільнота книголюбів під проводом акторки Різ Візерспун обирає історії, у центрі яких — жінки, а Кая Гарбер у своєму книжковому клубі популяризує читання серед молоді й сюжетами спонукає до рефлексії про інклюзивність.
Зараз і світова спільнота, і українська пропонує розмаїття книжкових клубів: навіть для поціновувачів філософії знайдеться потрібна компанія для обговорення. Та якими ж були перші читацькі товариства?
Жінки популяризували книжкові клуби: опір патріархату як рушій до об’єднання читачів і читачок
Прототипом книжкового клубу можна вважати клуб Сократа. Приблизно в 400 році до нашої ери зібралися Сократ, Арістофан, Ксенофонт і Платон: вони обговорювали людську природу, політику й філософію. Гурток будувався на вірі Сократа в силу питань: група повинна вибрати й проаналізувати текст, який спонукає до роздумів і ставити самим собі запитання про цей твір. Вдумливі відповіді й дух обговорення допомагали зрозуміти суть краще.
Якщо говорити про більш сучасні роки, з початку XVII століття маємо записи про жінок Сполучених Штатів, які зустрічалися в містах і селах, щоб обговорити свої твори або поезію того часу.
Пані говорили й читали усюди, де знаходили тишу й кілька книжок: ховались у підсобках книгарень і поринали в історії навіть під час роботи на млинах.
Найдавнішим книжковим клубом визначають гурток читання Біблії від феміністки й релігійної реформаторки Енн Гатчінсон, започаткований у 1634 році під час її подорожі на кораблі з Англії до колонії Массачусетської затоки. Ця жінка була розумною і харизматичною: кидаючи виклик пуратанським церковнослужителям, Енн швидко набрала популярність, більшу, ніж мали вони. Тоді книжковий клуб закрили, а саму Гатчінсон судили за наклеп на священників і вислали на Род-Айленд.
Картина Едвіна Остіна Аббі, на якій зображено суд над Енн Гатчінсон
Європа теж починає відкривати книжкові клуби
Протягом наступного століття книжкові клуби ставали все більш поширеними серед європейців середнього й вищого класу: заможні колоністи довідались про читацькі товариства в Північній Америці й повезли це знання додому. Невдовзі в Англії XVIII сторіччя існувало близько тисячі приватних книжкових клубів, де люди випивали, пліткували й обговорювали книжки. Тоді вони були дефіцитними та дорогими, тому такі спільноти організовувались, щоб допомогти членам отримати доступ до матеріалів для читання.
Їхні члени збиралися в трактирах чи кав’ярнях, отримуючи від клубу більше, ніж просто читання. Наприклад, приналежність до товариства означала доступ до бібліотек інших учасників: ви просто мали ділитися книжками зі своїх полиць.
Такі клуби мали свої правила й покарання. Скажімо, були штрафи за лайку, сильне алкогольне сп’яніння, непристойну боротьбу за книжку. За пропуски щомісячних вечерь-зібрань платити треба було пляшкою вина.
Тодішні французькі салони також не відставали від англійських читацьких товариств. На зібраннях вищого класу, зазвичай організованих відомими жінками, письменники, аристократи й художники проводили вечори, говорячи про літературу, політику й філософію.
XIX століття: епоха розквіту читацьких жіночих товариств
Тим часом у Штатах, звідки європейці й привезли концепцію книжкових клубів, продовжувався розвиток читацьких спільнот. З XIX століттям жінки особливо пожвавились у створенні таких товариств, бо не мали доступу до коледжів, університетів і практично всіх видів інтелектуальних зібрань. Втім, вчитись, ділитись досвідом і розвиватись кортіло попри все. Пані почали створювати своє, зустрічаючись у своїх вітальнях або в глибині книгарень для обговорень книжок.
У 1827 році темношкірі жінки в Лінні, штат Массачусетс, створили одну з перших читацьких груп. В інших містах на Східному узбережжі їхній приклад швидко почали наслідувати й інші афроамериканки.
Феміністка й аболіціоністка Сара Мепс Дуглас допомогла заснувати Жіноче літературне товариство для темношкірих у Філадельфії в 1830-х роках, коли їй було трохи за 20. Саме розмови в клубі привели її до думки, що справа рабства — тепер і її теж. Членкині спільноти писали оригінальні есе, які надсилали одна одній для критики.
Як каже професорка американської інтелектуальної історії Мічиганського університету Мері Келлі, до початку громадянської війни 1861 року майже в кожному місті й селі Штатів було якесь жіноче літературне товариство. Крім того, читання почало спонукати їх висловлюватись сміливіше щодо соціальних і політичних питань.
У 1868 році хтось зробив серйозну помилку, не дозволивши жінкам-журналісткам відвідати захід, присвячений Чарльзу Діккенсу. Тоді американська письменниця Джейн Каннінгем Кролі й інші колумністки створили Sorosis — перший професійний жіночий клуб, який було засновано для сприяння «розумовій активності та приємному соціальному спілкуванню». Його членкині обговорювали книжки, проводили лекції і роздумували над проблемами дискримінації.
На фото членкині жіночого клубу Sorosis
Читацька спільнота в Європі теж розвивалася: за оцінками деяких дослідників, не так феміністично, але до середини ХІХ століття активно поширювалися читальні гуртки, організовані і чоловіками, і жінками. Крім того, з’являлись спеціалізовані товариства для читання й оцінки творів окремих авторів, скажімо, Шекспіра та Браунінга.
Процвітали й неформальні групи родин та їхніх друзів, які збирались у близькому колі й читали, обговорюючи. Книжками щедро ділились: наприклад, студенти Оксфорду надсилали своїм друзям ящики з книгами для розповсюдження між товаришами.
XX століття: новий погляд на книжкові клуби
Нове століття принесло зміни й зробило читання більш доступним, а у 1926 ідея «книжкового клубу» отримала нове розуміння від книголюба Гаррі Шермана, що заснував товариство «Книга місяця».
Портрет Гаррі Шермана
Спільнота працювала за абонементом: учасники щомісяця отримували книги з доставкою просто додому.
Вже наступного року проєкт мав 60 тисяч передплатників і багато незадоволених. Чому? Дехто обурювався, що клуб, на відміну від багатьох інших тодішніх читацьких спільнот, постачав актуальну, а не класичну літературу. Це, наприклад, такі книги як «Прощавай, зброє» Ернеста Гемінґвея, «Звіяні вітром» Маргарет Мітчелл, «Грона гніву» Джона Стейнбека й «Вбити пересмішника» Гарпер Лі.
До 1950 року понад 500 000 родин належали до клубу, читаючи ті ж книжки, що й їхні друзі чи сусіди. Клуб поширив свою діяльність на територію Канади, пропонуючи читачам звідти окремий каталог романів.
Справжній бум книжкових клубів: чому він стався?
Більшу частину XX століття, крім «Книги місяця» не існувало читацьких спільнот, які ми могли б назвати особливо видатними, що можемо сміливо казати про деякі книжкові клуби з XVII по XIX століття. Та наприкінці тисячоліття з’явилось дійсно важливе читацьке товариство.
Все почалося в 1983, коли телеведуча Опра Вінфрі отримала роботу ведучої AM Chicago — місцевого ток-шоу, яке мало от-от закритись через низькі рейтинги.
Саме в ті перші роки в Чикаго жінка дізналась, що поділяє зі своєю стажеркою Еліс Макгі спільну любов до літератури. З часом, коли жінки подружились, а Еліс піднялась кар’єрними сходинками до посади старшої продюсерки, вона припустила, що глядачам Опри, можливо, було б цікаво спостерігати за літературними дискусіями.
Спочатку команда була налаштована скептично. «Вони сказали, що не можна говорити про художню літературу по телебаченню, тому що ніхто не прочитає книжку, про яку ви говорите», — згадує Опра.
Тоді розробили інший підхід: дати аудиторії час прочитати книжку, щоб обговорити згодом. Так 17 вересня 1996 року народився «Книжковий клуб Опри».
У перші три роки клубу кожна книга, яку ретельно вибирала Опра Вінфрі, продалась у середньому накладом 1,4 мільйона примірників. Ті, хто відкидав ідею такого літературного товариства як несерйозного, не помічали розмаїття добірок: рекомендації Опри варіюються від мемуарів до художніх творів класики й сучасної літератури, від духовних путівників до глибоких аналітичних праць щодо соціуму й політики.
Завдяки широкій популярності книжкового клубу багато невідомих, але важливих книг стали бестселерами: своєю згадкою Опра збільшує продажі, буває, на кілька мільйонів примірників. «Ефект Опри» — таку назву придумали для разючого впливу Опри Вінфрі на книжковий ринок.
З появою і розвитком інтернету вступати до читацьких товариств стало легше. Скажімо, History Book Club має членів з 171 країни: першого числа кожного місяця можна придбати 2 кредити для учасників за фіксованою ціною, а кредити можна використовувати для покупки більшості книг на сайті.
У світі (і у нас теж) увага до книжкових клубів посилилась з початком COVID-19, а для України поворотною віхою у розвитку читацьких товариств стало повномасштабне вторгнення.
Книжкові клуби зірок: від Королеви Камілли до Дуа Ліпи
Зараз читати — це модно, а засновувати свої книжкові клуби — ще крутіше. Зараз безліч знаменитостей об’єднують навколо себе спільноти книголюбів, з певною періодичністю надаючи поради щодо наступного читання й обговорюючи обрану книжку. Розповідаємо про деякі читацькі товариства відомих людей, до яких ви можете доєднатись.
The Queen’s Reading Room: проходьте до читальні Королеви Камілли
Не варто сахатись, побачивши читацький клуб королівської персони: літературне товариство дружини короля Чарльза III — це не про читання Шекспіра до посиніння, а цікавий і різноманітний літературний досвід.
Спільнота сягає корінням у період COVID-19: тоді ще герцогині постійно писали з питаннями про книжкові рекомендації. Камілла відповідала, а тоді отримувала листи з книжками-фаворитками своїх прихильників. Стало ясно, що в локдаун читання, обговорення і єднання набули особливого значення. Клуб спочатку був запущений як книжкова сторінка в Instagram у січні 2021 року з рекомендаціями щодо читання, а згодом став благодійною книжковою організацією в лютому 2023 року.
Усі рекомендації ретельно добирає Королева Камілла, зважаючи на освітні, літературні чи історичні переваги цих книжок. Жанрове розмаїття потішить навіть вибагливого читача: детективи, трилери, родинні саги, любовні романи, свіжі бестселери, біографії важливих постатей.
Періодичність клубу — сезонна: раз на пору року з’являється рекомендація чотирьох книжок. Крім того, Королева особисто спілкується з авторами й бере в них інтерв’ю, які публікуються на сайті й сторінці в Instagram. До перегляду доступні і розмови відомих письменників одне з одним про особливості їхнього ремесла.
Серед книжок, обраних Її Величністю, є «Ребекка» Дафни дю Мор’є, «Уроки хімії» Бонні Ґармус, «Місто дівчат» Елізабет Ґілберт, «Дракула» Брема Стокера, «Гордість і упередженість» Джейн Остін, «Паперовий палац» Міранди Геллер Ковлі, «Залишок дня» Кадзуо Ішіґуро та інші художні й нонфікшн видання.
Крім того, на сторінці кожної книжки на сайті клубу можна знайти інтелектуальний супровід у вигляді розповіді про написання, контекст і пов’язані твори мистецтва.
Mindy’s Book Studio: Мінді Калінг або ж Келлі Капур з «Офісу» і її видавництво
Ім’я Мінді Калінг, можливо, вам мало що каже, та ви точно знаєте про такі результати її продюсерської, сценарної, режисерської, акторської роботи, як культовий серіал «Офіс» і «Я ніколи не…» від Netflix.
У 2022 році жінка заснувала видавництво, обираючи для публікації захопливі твори, написані письменницями меншин. Крім того, книжки свого видавництва Мінді планує екранізувати. Великою можливістю жінка вважає можливість пролити світло на неймовірні романи невідомих авторок.
Мінді любить трилери, епічні історії про цілі покоління сімей і сюжети про імміграцію. В оцінці книжок звертає увагу на почуття гумору (незалежно від жанру) і чи змушує цей сюжет перегортати сторінки, не відриваючись.
Книжковий клуб Belletrist від двох найкращих подружок — акторки Емми Робертс і продюсерки Кари Прейс
Акторка Емма Робертс, відома за серіалами «Королеви крику» і «Американська історія жахів», справді полюбляє читати. Зазвичай на своїй сторінці в Insagram вона ділилась фото з книжкою, якою зараз захоплена: такий постинг невдовзі перетворився в цілу читацьку спільноту.
У 2017 з подругою Карою Прейс вона запустила книжковий клуб Belletrist. У їхньому тривалому спілкуванні книги завжди були центральною темою.
Для Емми таке товариство — це можливість зв’язатися з іншими книголюбами й створити простір для них. Крім того, на момент створення акторка хотіла довести, що читання для задоволення все ще є популярною практикою.
Вибір книжки відбувається раз на місяць і завжди є орієнтованим на жінок. Відправною точкою для Belletrist стала збірка короткої прози американської письменниці Кармен Марії Мачадо «Її тіло та інші сторони». Серед наступних книжок читацької спільноти ви також знайдете «Незриме життя Адді Ларю» Вікторії Шваб і «Завтра, завтра, завтра» Ґабріель Зевін.
Книжкова імперія Різ Візерспун: літературне товариство, що змінює життя
«Коли її кар’єра зайшла в глухий кут, оскароносна акторка побудувала сходи з книжок — для себе та для інших», — так починається стаття The New York Times про книжковий клуб Візерспун.
Жінці було 34, коли вона розчарувалась через убоге представлення жінок у кіноіндустрії і перестала бачити захопливі сценарії. У 2012 Різ разом з Бруною Папандреа заснувала продюсерську компанію Pacific Standard, дебютним проектом якої стала однойменна екранізація книжки «Загублена» Ґіліян Флінн, що одразу підкорила глядачів.
Минуло п’ять років — і палка читачка Різ, що спочатку просто ділилась рекомендаціями історій, оголосила про офіційне створення читацького клубу Reese’s Book Club. Раз на місяць акторка обирає книжку, в центрі якої жінка.
Вплив спільноти книголюбів пані Візерспун на продажі може позмагатися з Опрою: перший вибір товариства пробув у списку бестселерів The New York Times 85 тижнів.
Як ділиться засновниця, несподіваним для неї став вплив на життя самих авторок. Одна письменниця стала першою людиною у своїй родині, яка змогла придбати будинок.
У виборі Різ орієнтується на актуальність теми, непересічність історії і місяці року: в найбільш напружені для жінок грудень і травень клуб обирає легше читання. Зараз позначка на книжці «Вибір клубу Різ Візерспун» викликає у сотень тисяч читачів довіру, а інколи стає і головним аргументом на користь купівлі.
Прикметно, що переважно Різ Візерспун не чекає на вихід видання, щоб обрати його: станом на квітень з 51 книжок клубу лише 15 було обрано після публічної прем’єри. 70% стають книжкою місяця ще до виходу. Її спільнота віддає перевагу трилерам, побутовим сюжетам, романтиці, історичним романам і мемуарам. Подеколи акторка звертається до вестернів, фентезі, трукрайм-книжок і селфгелп-порадників, а значна частина вибору її клубу (40%) написана дебютантами.
Серед книжок, обраних Різ і її командою, є, скажімо, «Перша брехня виграє» Ешлі Елстон, «Жовтолика» Ребекки Кван, «Шлюбний портрет» Меггі О’Фаррелл, «Однойменні» Едрієнн Янґ, «Дейзі Джонс і The Six» Тейлор Дженкінс Рід і «Там, де співають раки» Делії Овенс.
Service95: спільнота книголюбів від Дуа Ліпи
Дуа Ліпа — справжня поп-діва сучасності й віддана читачка з вишуканим смаком. У червні 2023 року вона запустила книжковий клуб Service95, щоб представляють різноманітні глобальні голоси, які розповідають потужні історії: від художньої літератури до мемуарів і маніфестів.
Принадою клубу є те, що для кожної книжки місяця надається інтелектуальний супровід у вигляді додаткових матеріалів: це інтерв’ю з авторами, плейлисти, посібники для обговорення і навіть рецепти коктейлів, натхненні читанням. Таке доповнення отримала, наприклад, вже перекладена українською книжка «Довіра» Ернана Діаса.
«Книга закрутила мені голову! Дія розгортається в Нью-Йорку в 1920-х роках. Історія мангеттенського фінансиста й його дружини розповідається в чотирьох книгах — романі, рукописі, мемуарах і щоденнику. Але якій версії варто довіряти? Чи існує хоча б одна справжня реальність?
Коли ми пробираємось крізь ці оповіді, Діас однаково подає нам підказки. Ми знаємо, що з нами грають, але не впевнені, який саме персонаж. Кожен читач зробить власний висновок, коли дійде до кінця цієї складної й захопливої книги. Те, що ніколи не заперечується — це легкість, з якою гроші й влада можуть викривити саму реальність», — пише про цей роман Дуа Ліпа на сайті свого книжкового клубу.
Модна ікона й прискіплива читачка: Кайя Гербер і її «Бібліотекознавство»
У 2020 році модель запустила книжковий онлайн-клуб, гуртуючи аудиторію завзятих читачів. Ця пригода почалась з щотижневих прямих етерів у Instagram, а згодом розвинулася у спільноту, для якої читання — не просто розвага, а простір для складних розмов.
Рухаючись вперед і створивши цілу платформу для товариства, через чотири роки Кайя прагне залучати молодь до читання й курувати книги, які не входять до списків бестселерів. Засновниця прагне пролити світло на голоси нових письменників і недостатньо відомих, дещо забутих класиків.
Першою книжкою клубу стала «Нормальні люди» Саллі Руні. Доволі мало обраних Карою видань перекладено українською, та серед них є «Моя темна Ванесса» Кейт Елізабет Расселл.
Книжкові клуби в Україні: гуртуймося читанням у розпал війни
З початком повномасштабного вторгнення потреба в книжкових клубах в Україні, як не дивно, особливо актуалізувалась: хотілось втекти у читання, обговорення й палкі дискусії — повернути втрачену розкіш мирних часів. Спочатку читацькі спільноти відновили функціонування в основному в онлайні, але деякі обрали й офлайн-формат. Наших книголюбів не зупиняє ні відстань, ні проблеми особливо непростого часу: читацькі спільноти продовжують з’являтися щомісяця.
Переконані, існує українське читацьке товариство на будь-який смак. З зірковими гостями й авторами на засіданні клубу, безкоштовний чи платний, у затишній книгарні чи онлайн-режимі: найбільш вимогливі читачі приєднаються до клубу, у якому зможуть висловитись. Цікавинкою для книголюбів стає формат спільночитів, коли блогери читають одну книжку й діляться відгуками.
Фото з зустрічі читачів для обговорення роману «Цирцея», організованої Vivat
Обговорення книжок від або ж разом з Vivat теж доступне і стане особливим задоволенням: ми не лише видаємо захопливі книжки, а й організовуємо читацькі клуби в книгарнях Vivat у Києві, Вінниці, Харкові й Івано-Франківську.
Радимо підписатись на телеґрам-канал видавництва, щоб не пропустити зібрання спільноти книголюбів. А у нашому блозі ви знайдете запитання для книжкових клубів за мотивами різних історій, вони допоможуть організувати зустріч книголюбів самостійно.
Шукаєте, яку захопливу історію обговорити наступною? Завітайте до інтернет-книгарні Vivat і знайдіть особливу книжку 💚
У статті використано зображення з х/ф «Таємний клуб Гернсі любителів книг і пирогів з картопляного лушпиння», 2018 р.
Cхожі статті