Що почитати у письменників і письменниць, які служать в українському війську

Авторка: Яна Кубишкіна, копірайтерка в інтернет-книгарні Vivat

Війна змінює життя: комусь доводиться покинути дім, дехто активно береться за волонтерство, а інші змінюють професію на військову на невизначений час.

На фронті разом з професійними військовими можна зустріти чоловіків і жінок, які до війні мали інший фах: вчителі, слюсарі, інженери, філософи, стилісти, диригенти й коучі стають до лав Збройних Сил заради спільної і великої мети. У День захисників і захисниць України команда Vivat дякує усім військовослужбовцям та розповідає письменників і письменниць, які служать на захисті нашої країни, та їхній творчий доробок — книги про мирне життя і книги про війну.

Валерій Пузік

Військовий досвід письменника, художника й режисера Валерія Пузіка почався ще до повномасштабного вторгнення: у січні 2015 року чоловік пішов добровольцем на фронт і воював у складі Добровольчого українського корпусу Правого Сектора. У березні 2022 Пузік долучився до бойових дій знову.

На фронті, коли є вільна хвилина, він малює картини на ящиках від боєприпасів і пише  книги про російсько-українську війну, фіксуючи події навколо.

У кіноповісті «Наші котики. Бліндаж» Пузік у співавторстві з Володимиром Тихим розгортають трагікомічний сюжет. Дія відбувається на початку війни на сході, де нашим головним героям суджено відіграти вирішальну роль у захисті Батьківщини.

Книжку «Шахта. Ранкове зведення», що вийшла друком у 2021 можна віднести до військової прози. Твір складається з двох частин — документального роману про будні на передовій і зібрання поезій за період 2015 – 2020 років.

Збірку нарисів «З любов’ю — тато» складають вибрані тексти «Зошита війни» з дописів на Facebook: у них Пузік говорить про важливе й фіксує свій стан у новій реальності повномасштабного вторгнення.

У поетичній формі письменник рефлексує про пережите за дев’ять років війни у книжці «Три медалі в шухляді», виданій у 2024 році.

Перший наклад нової книжки Валерія Пузіка «Мисливці за щастям» було знищено внаслідок влучання російських ракет у друкарню «Фактор-друк». Попри все, ці живі історії-свідчення про життя фронту й деокупованих територій побачили світ у видавництві Vivat.

Ярина Чорногуз

Ще на початку війни поетеса була парамедикинею-волонтеркою на ротаціях у медичному добровольчому батальйоні «Госпітальєри», а в 2019 році приєдналась до ЗСУ. 24 лютого 2022 Чорногуз вже була на сході України й взяла участь у боях. Тепер Ярина служить у 140 Окремому розвідувальному батальйоні морської піхоти.

Серед її нагород — Шевченківська премія, медаль «За врятоване життя» і «За військову службу Україні».

Її першою поетичною збіркою стала «Як вигинається воєнне коло», що вийшла друком у 2020 році. Тексти звідти присвячені коханому Миколі Сорочуку з позивним «Червоний», який загинув на передовій.

Наступна книжка вже є результатом рефлексій повномасштабного вторгнення: [dasein: оборона присутності] складають листи у віршах з фронту, що фіксують пам’ять про Сєвєродонецьк, Маріуполь, дорогу життя Бахмут-Лисичанськ і інші місця, які ще належить звільнити. Саме за цю збірку Ярина Чорногуз отримала Шевченківську премію у 2024 році.

Богдан Коломійчук

За кілька днів до початку вторгнення письменник був у Німеччині, де переважно мешкав, а вже 24 лютого вирішив приєднатись добровольцем до ЗСУ. Спочатку був бойовим медиком, а згодом отримав звання молодшого сержанта. Продовжує писати есеї, але за великої війни не видавав романів. Втім, до тимчасової зміни фаху Коломійчук плідно творив: ми маємо, що запропонувати з його книг.

Коломійчук — майстер детективних романів. У книжці «Готель „Велика Пруссія“» читач стежитиме за одним з кращих слідчих Галичини Адамом Вістовичем, що допомагає новичку з, на перший погляд, простою справою. У наступному сюжеті серії, «Експрес до Ґаліції», комісар у відпустці раптово стає учасником карколомної шпигунської гри, де на кону — долі імперій. З романами «Лемберг», «В’язниця душ» і «Візит доктора Фройда» ви також будете мандрувати історією з детективом Вістовичем.

Артем Чапай

За часів війни на сході письменник взагалі не уявляв себе на фронті, та з першими вибухами 24 лютого 2022 ухвалив рішення піти добровольцем моментально.

Письменницький досвід допомагає сприймати нову реальність, а про новий військовий колектив Чапай каже, що там навіть краще, ніж у літературному: «Менше понтів, більше доброти та взаємної підтримки».

Серед книжок Чапая: «Авантюра XL» — про півтора роки реальних мандр автостопом, «Дивні люди» — про відтвореного неандертальця, що опинився в Україні, «Тераріум. Авантюра» — два насичені й відмінні романи під однією обкладинкою та інші.

Артем Чех

Цей автор на фронті не вперше: до лав ЗСУ мобілізувався ще в травні 2015 і служив більше року. Про такий досвід написав збірку документальної прози «Точка нуль», у якій розповідав про окопні будні, своїх армійських товаришів і думки, що не покидають голову, коли місяці проводиш десь у глуші Донбасу. Ще тоді він з побратимами говорив про те, як війна закінчиться й боявся, що вона «переросте в щось жахливіше, монструозне, безкомпромісне». Так воно й сталося, а Артем Чех став до лав знову.

Кожна книжка Чеха — особливий досвід. Скажімо, його роман «Хто ти такий?» є рефлексією про дитинство у 1990-х, дорослішання й травми молодих років, а її екранізація «Я і Фелікс», зрежисована дружиною письменника Іриною Цілик, отримала схвальні відгуки публіки.

Збірка «Район „Д“ також химерно говорить про юність, а от новинка «Пісня відкритого шляху» переносить в абсолютно іншу історичну епоху — це сюжет про колишнього кріпака-українця, який після Кримської війни потрапляє в Америку й воює знову, мандрує, дружить і думає про життя.

Сергій Жадан

Поет і письменник з Луганщини вже є легендою української літератури за життя, а з березня 2024 року став на службу бригади «Хартія» Національної гвардії України. Там він запустив «Радіо Хартія», в етерах якого лунає слово про військо й країну. В одному з нещодавніх випусків Жадан говорить, наприклад, з американським істориком Тімоті Снайдером.

Жадана читати можна досхочу:

• Шукаєте рефлексій у віршах про пам’ять? Це до «Списку кораблів».
• Хочете текстів з шаленством контрастів і двадцятьма перекладами Чеслава Мілоша на додачу? Тоді варто придивитись до «Життя Марії».
• Відчуваєте потребу у читанні текстів, що вже написані під час повномасштабного вторгнення? Занурюйтесь у світ збірки «Арабески».
• Для поціновувачів розлогих форм у письменника теж знайдеться книжка: роман «Ворошиловград» — про химерне повернення до свого минулого чи «Інтернат» — про людину і її вибір серед війни на сході.

Павло «Паштет» Белянський

Блогер і письменник Павло Белянський завжди мав у мережі нік «Паштет», що став його позивним за часів повномасштабного вторгнення. 25 лютого чоловік пішов до війська добровольцем, написавши на своїй сторінці у Facebook: «Я з Луганська. Більше я не втечу». Він служить, уважно спостерігає за людьми й уважно всотує деталі, щоб творити згодом.

Його збірка оповідань «Я працюю на цвинтарі» складається з гострих, пронизливих і чуттєвих історій від імені чоловіка, який постійно перебуває поруч зі смертю, бо працює в ритуальному агентстві. Сюжети стали основою для однойменної екранізації.

В автобіографічному романі «Бабуся вмирати не любила» Белянський розповідає історію своєї родини, що розгортається протягом століття на Луганщині.

А в останній книжці «Битись не можна відступити», написаній вже за повномасштабного вторгнення, автор відверто говорить про війну та абсолютно різних людей, які за звичайного життя ніколи не познайомились би, та їх зібрало повномасштабне вторгнення.

Перший тираж книги було знищено під час російської атаки на друкарню «Фактор-Друк» 23 травня 2024 року. Але наклад надрукували знову — вона поповнила доробок української воєнної літератури.

Віталій Запека

Цей письменник почав творити лише тоді, коли вперше пішов добровольцем на війну в 2015-му. З 25 лютого 2022 року повернувся на фронт знову. У перші дні вторгнення Запека занотував і написав роман, бо боявся не встигнути. Так у видавництві Vivat друком вийшла ця книжка: «Бабах на всю голову» досліджує людяність у непрості часи й фіксує досвід.

Крім цієї серйозної і дорослої книжки, Запека має історії для дітей. «Полінка» розповідає про малу дівчинку, що досліджує світ, а «Полінка в королівстві дурниць» про те, як головна героїня продовжує свої пригоди, потрапляючи до королівства, де всі коять нісенітниці. Інша ж книжка «Ковбасокрад у Раю» може здаватися жартівливою, та рефлексує про серйозне й вічне.

Олена Лотоцька

Жінка народилась на Рівненщині, а згодом жила в Криму, зрозумівши сутність російських окупантів. У 2015 році пані Олена почала служити в ЗСУ й вважає цю справу своєю головною професією. Стати авторкою було свідомим рішенням: після окупації півострову Лотоцька задумалася, що зробила, щоб цього не сталося. І для себе відповіла: нічого. Тоді почала розповідати в творчості про свій рідний край — Полісся.

У книжці «Ангели в намистах» центральною темою є життя поліського села від 30-х років минулого століття і дотепер. Твори занурюють у історії рідних Лотоцької і фіксують героїчну добу. Назву для збірки обрали побратими жінки з ЗСУ.

Олег Сенцов

Широка публіка знає письменника як режисера й активіста, заарештованого російськими силовиками в Сімферополі у 2014 й звільненого у межах обміну полоненими через п’ять років. На початку повномасштабного вторгнення він вступив до лав війська.

У книзі «Хроніка одного голодування» Сенцов розповідає про своє безстрокове тюремне голодування, оголошене в травні 2018 року. Письменник вів ці записи протягом перебування у в’язниці й дивом вивіз їх з росії.

У художній літературі автор не менш пронизливий і глибокий митець: збірка «Маркетер» занурює у студентські роки чоловіка, а «Жизня» знайомить з Сенцовим у період непростих внутрішніх пошуків.

Дякуємо всім захисникам і захисницям України: тим, хто вже був у лавах війська і тим, хто взявся за зброю та пішов боронити українців у цій війні. Ви наші найкращі. Зі святом! Слава Україні! 💙💛