Як Рупі Каур писала «сонце та її квіти»
Збірка «сонце та її квіти» була другою виданою у поетки Рупі Каур. В Україні ж спочатку переклали її першу книгу «молоко і мед», а потім третю — «тіло, мій дім». Та скоро «сонце та її квіти» вже вийде українською, тому ми подумали, що вам буде цікаво дізнатися про те, як почувалася авторка, створюючи ці вірші.
«сонце та її квіти» (the sun and her flowers) — це поетична збірка про зростання та зцілення. У ній читач знайде багато щемких поезій про пошук себе, почуття людини в еміграції, повагу до історичних витоків, про травму, втрату коханої людини та відновлення після цього.
Рупі Каур видала збірку у 2017 році. І відправилася з нею в книжковий тур. Перебуваючи в Нью Йорку, поетка дала інтервʼю британському журналу про культуру й стиль життя The Dazed. Редакція блогу Vivat переклала цитати з цього інтервʼю українською. Читайте цей матеріал, щоб дізнатися, що відчувала Рупі Каур, пишучи поезії до «сонця та її квітів».
На фото Рупі Каур
Різниця між «молоко і мед» та «сонце та її квіти»
Я б описала так: «молоко та мед» — це як прогулянка всередину себе, а «сонце та її квіти» — це як прогулянка у світ. Певно, після цієї комфортної за відчуттями прогулянки всередину себе в «молоці та меді», я подумала «О, ну тепер я у всьому розібралася», знаєте? Але сонце, її квіти та всілякі інші речі, які трапляються в цій книзі, навчили мене, що ніхто ніколи не приходить до точки, коли вони зрозуміли все.
Як змінився процес творчості
Він сильно відрізнявся від першого. Я люблю писати, це те, що робить мене найщасливішою і змушує почуватися ближчою до себе, але я пішла у це з концепцією «ну ок, я повинна написати ще одну книгу». І ніби мова, яку я використовувала, щоб говорити про те, що робила, була саморуйнівною. Розділ «опадати» саме про це, все, що відбувалося за останні два роки, те, як я практино стала власним найстрашнішим ворогом і жахливо ставилася до себе. І я робила те саме по всьому «сонцю та її квітам».
Був тиск: «Я повинна написати не просто книгу, а таку, що продасться стількома ж примірниками, скількома „молоко і мед“. Ще я маю пробути в списку бестселерів приблизно 75 тижнів поспіль. І якщо я зроблю щось менше, ніж це, то не заслуговую нічого з того».
Ще було таке: «Боже мій, це буде так соромно, усі ці люди та всі ці видавці». І навколо мене така чудова команда, я б її підвела, тому тиск був дуже виснажливим, я навіть не могла писати тижнями й місяцями. Або писала би і була б страшенно суворою до себе, мовляв: «О, а ти ж повинна написати найепічнішу річ у світі».
Потім я починала, і все зупинялося, тому що, коли ти підходиш до справи так, ти не дозволяєш собі бути вільною, тож мені довелося по-справжньому працювати над тим, щоб просто казати собі: «Просто продовжуй писати, ну і нехай це буде лайно, та потім тобі доведеться по-справжньому виписати це лайно і врешті-решт хоч кудись тебе виведе». Це як довіряти чомусь більшому, ніж ти сам, тому що весь час, навіть до кінця лютого цього року (мається на увазі 2017 рік — примю ред.), я думала: «Я не можу цього зробити».
Інші збірки Рупі Каур, видані в Україні
Що найважче для письменників
Письменництво було для мене — ніби вперше довіритися чомусь набагато більшому, поза межами себе. Є щось таке звільняюче в тому, коли творчості ніхто не бачить і коли це не твоя кар’єра — з’являється цей блиск, ця свобода і це так весело. А коли це перетворюється на твою кар’єру, я думаю, тобі справді потрібно наполегливо працювати над підтримкою хорошого балансу та з’ясувати: «Добре, які п’ять, шість, сім речей я збираюся зробити, щоб усе ще почуватися вільною?»
Написання яких розділів найбільше вплинуло на авторку
Тих, що стосуються моєї сім’ї, звичайно. Знаєте, я живу далеко від батьків, та я підтримую звʼязок з ними. Коли я в Торонто, ми часто розмовляємо телефоном і я можу відвідувати їх щовихідних — ми просто дуже близькі, що смішно, тому що ми близькі, але ніколи не будемо мати жодних глибоких емоційних розмов.
Коли я була далеко від них приблизно чотири місяці, це було так: «Боже, я сумую за домом, але зачекайте хвилинку, я мала цілу розмову з Тедом про те, що я зазвичай ніколи не сумую за домом. Тепер я брехуха!»
Я сумувала за домом, тому що я ще й віддзеркалювала їх: вони старіють з кожним днем і це так страшно. Мені здається, це так дивно, що стосунки між батьками та дітьми найособистіша річ у світі, але ми ніколи не говоримо про це так. Зате ми говоримо про кохання, душевний біль і всі інші важливі речі. Крім того, я вважаю, що зараз це дуже важливо — я шукаю фільми, медіа та речі, у яких я можу побачити своїх батьків. Все більше помічаю, що моя мама стає, як дитина, тому що вона старшає і так часто хворіє.
Я походжу з культури, де ми завжди тримаємося разом. Ти дбаєш про своїх батьків і, навіть коли ти одружуєшся, ти залишаєшся і продовжуєш дбати про своїх батьків. Але ми, схоже, перше покоління, яке розгубилося. Ми кажемо: «Так, це правильно, це те, що ми повинні робити, це наші цінності». При цьому ми також живемо в західному світі, де капіталізм не дає нам часу, щоб приділити їм, і можливості повертатися додому. Ми не знаємо, як по-справжньому дбати, орієнтуватися та піклуватися про них і про себе одночасно.
Мій тато абсолютно наляканий, він каже: «Ох, ви просто збираєтеся відправити нас додому». Це нормально і прийнятно, але деякі спільноти це жахає. Здається, одного разу моя сестра пожартувала на кшталт «ха-ха, так», просто пожартувала, а він був травмований і запанікував: «Боже мій, чи варто було нам заощаджувати гроші для себе, замість того, щоб витрачати на їхню освіту, нам доведеться повертатися?»
І коли я чую подібні розмови, це нагадує мені те, як я була підліткою і почувалася, ніби життя вислизає, і я просто не знала, що з цим робити. І тому написати цей розділ було так чудово, тому що мати фотографії та ілюстрації моєї мами, а потім усвідомити, що вони скоро зникнуть, і ніколи не буде моменту, коли я відчую «добре, я провела з вами достатньо часу і мені спокійно, що ви йдете», але принаймні вони увічнені таким чином.
На час цього інтервʼю письменниця ще цього не знала, але «сонце та її квіти» справді пробула в списку бестселерів The New York Times більше 75 тижнів. Також уже через тиждень після виходу книги вона посіла друге місце в списку бестселерів Amazon. А потім ще й була номінована на Goodreads Choice Award 2018 у категорії Readers' Favorite of the Best.
Більше цікавих статей