Топ-30 книг класичної наукової фантастики українською

Класична наукова фантастика подарувала світові чимало ідей, які сьогодні видаються нам цілком буденними. Продовжують йти шляхом культових фантастів і сучасні письменники: надихають науковців, ставлять сміливі й незручні питання, водночас розважаючи захопливими сюжетами. Вражає, наскільки актуальними залишаються концепції окремих класичних сюжетів фантастики попри стрімкий технологічний розвиток останніх десятиліть. 

Читачам до вподоби зовсім різні теми, що їх здатна охопити науково-фантастична література: хтось любить філософські й соціальні мотиви, хтось мандрівки далекими галактиками, а комусь більше до вподоби карколомні пригоди у кібепросторі та оповідки метавсесвіти. У цій добірці редакція блогу Vivat пропонує книжки, які визначили розвиток жанру наукової фантастики, вплинули на сучасну науку й наше уявлення про самих себе. Тож вибирайте книжки, що зацікавлюють найбільше й нумо читати / перечитувати фантастичні  історії, які розпалюють уяву і  надихають нас трішки погратися у футуристів. 

«Франкенштайн, або Сучасний Прометей», Мері Шеллі

Меррі Шеллі написала роман «Франкенштайн, або Сучасний Прометей» у вісімнадцятирічному віці, надихнувшись мандрівкою Швейцарією і змотивувавшись письменницьким парі. Авторка у компанії лорда Байрона та свого чоловіка Персі Біші Шеллі вирішили повправлятися в написанні найкращої історії жахів. А їхні розмови про зародження життя та різноманітні експерименти, пов'язані з цією темою, вплинули на тематику роману, який тепер називають одним з перших творів науково-фантастичної літератури. 

Каркасом роману стають листи, написані амбітним капітаном Робертом Волтоном, що очолює експедицію на північний полюс. У листах він розповідає свої сестрі про дивовижне знайомство серед крижаних морських вод. Спершу команда корабля бачить чудернацьку істоту, а трохи згодом натрапляє на знеможеного чоловіка, що шукає її. Його звати Віктор Франкенштайн, він розповідає про своє минуле Волтону, закликаючи капітана не бути надто честолюбним.

Віктор, нащадок аристократичної родини, завжди був гордовитим, до цього спонукав хлопця його гострий розум та успіхи під час навчання. Перевершивши ровесників у вивченні натурфілософії, Віктор звертається до праць давніх алхіміків, задумавши створити живу істоту. Мета непроста, проте одного дня в лабораторії Франкенштайна таки оживає монстр. Бідолашна істота, покинута Віктором, не може прижитися серед людей, адже викликає у них непідробний жах. Після безнайдійних спроб знайти спільну мову хоч з кимось монстра проймає ненависть і він прагне помститися своєму творцеві. 

«20 000 льє під водою», Жуль Верн

У романі «20 000 льє під водою» яскраві описи морської природи поєднуються з фактами зі сфери природничих наук. Жуль Верн також зробив низку передбачень, які стосувалися технічних особливостей у конструкціях підводних човнів. 

Оповідь ведеться від імені французького професора, фахівця з природничої історії П'єра Аронакса. 1886 року суспільство збурює низка новин з морських мандрівок. Не одне судно постраждало від морського чудовиська, що мало б мати гігантські розміри та надзвичайні можливості. На пошуки загадкового монстра споряджають команду військового фрегата «Авраам Лінкольн», до них долучається і Аронакс разом із слугою Конселем. 

Після кількох місяців безрезультатних пошуків судно зазнає атаки істоти, яку вважають величезним китом. У ході протистояння Аронакс разом зі слугою, а також гарпунник Нед Ленд падають за борт та з'ясовують, що їхній противник — не біологічна істота, а залізна машина. 

Чоловіки опиняються всередині величезного підводного човна «Наутілус» та стають бранцями його власника — загадкового капітана Немо. Попри це, вони отримують нагоду оглянути корабель, дослідити життя мешканців морських глибин, побувати у різних куточках нашої планети, навіть побачити загублену Антарктиду. Поступово Аронакс дізнається про Немо трохи більше і краще його розуміє. Капітан дивовижного підводного корабля має непростий характер, а разом з цікавістю до морських просторів ним керує жага помсти. 

«Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура», Марк Твен

Коли захочеться звернутися до витоків нф-жанру, рекомендуємо класичний сатиричний роман Марка Твена «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура». У ньому вперше в літературі описано історію подорожі в часі. Натхнення до книги письменник знайшов у творі Томаса Меллолі про короля Артура, але примусив читачів менше романтизувати епоху лицарів та королів, а ще поміркувати над природою влади, зокрема через релігію. Оповідь від першої особи представлена у формі щоденника, який головний герой в старості дає прочитати своєму новому знайомому.

Завзятий янкі з Коннектикуту Хенк Мартін під час бійки отримує удар ломом по голові. Опритомнює він у середньовічній Англії. Спочатку герой не сприймає те, що відбувається довкола, та трохи освоївшись у «темному» середньовіччі, починає вважати, що він тут найрозумніший. Завдяки кмітливості й хитрощам Хенк стає одним із найвпливовіших людей серед почту короля Артура. Але наживає собі ворога — Мерліна. Хенк вражений бідністю та неуцтвом того часу. Він хоче принести нові цінності людям минулого: позбутися рабства, ввести загальну освіту, боротися із забобонами й релігійним фанатизмом. Однак дуже недооцінює Мерліна, лицарів та представників церкви. 

«Соляріс», Станіслав Лем

До знакових творів жанру належать праці польського письменника Станіслава Лема. У романі «Соляріс» психолог, доктор Кріс Кельвін, прибуває до науково-дослідної станції, що розташувалася на орбіті екзопланети Соляріс. Ця неймовірна планета, відкрита людьми понад століття тому, покрита океаном незрозумілої субстанції. Океан може сам формувати так звані «вирости» різної форми. Наразі спроби вчених-солярістів пізнати особливості Океану чи взаємодіяти з ним не дали вражаючих результатів.

Прибувши на станцію, Кельвін виявляє, що ситуація тут катастрофічна: панує хаос, один з дослідників скоїв самогубство, а інші двоє, Снаут і Сарторіус, знаходяться в емоційно важкому стані. Невдовзі Кельвін розуміє, чому. Працівників станції бентежать фантоми: це двійники їхніх знайомих — реальних людей, з якими пов'язані сильні емоції. Відтак, на кораблі з'являється фантом у вигляді Гері, дружини Кельвіна, що померла 10 років тому. Сама ж жінка не знає, що є фантомом, і поводиться дуже природно. Вочевидь, фантоми є творінням Океану, що таким чином взаємодіє з людьми. Їх неможливо вбити, та й на працівників станції їхня поява має глибокий вплив.

Кріс, Сарторіус та Снаут працюють над тим, щоб надіслати сигнал Океану та отримати можливість позбутися фантомів. Але чи захоче Кельвін знищити Гері, з якою так зблизився? 

«Фундація», Айзек Азімов

Класика Sci-Fi неможлива без Айзека Азімова та його циклу «Фундація». Без цієї величезної космоопери про занепад та спробу відродження величезної Галактичної Імперії світ, можливо би ніколи не побачив «Дюни» або «Зоряних воєн». А саму «Фундацію» 2021 року теж було екранізовано у вигляді серіалу.

До натхненної розпадом Римської імперії серії входять романи: 

• «Фундація».
• «Фундація та Імперія».
• «Друга Фундація».
• «Межа Фундації».
• «Фундація та Земля».
• «Прелюдія до Фундації».
• «На шляху до Фундації». 

У цих книжках розповідається про реалізацію плану зі збереження спадшини задля відновлення колись могутньої, а тепер занепадаючої Галактичної Імперії. Математик Гарі Селдон розробляє революційну науку, яку називає психоісторією. Селдон використовує статистичну механіку для прогнозування людської поведінки та соціального розвитку. Цим шляхом він виявляє, що крах Імперії неминучий і занурить людство в десятки тисяч років темних віків. За його оцінками, якщо нічого не зробити, невігластво, варварство та війни триватимуть 30 тисяч років. Однак цей період можна скоротити всього до тисячі років, якщо направити майбутні покоління.

Щоб зберегти знання та врятувати людство, Селдон переконує імператора створити Фундацію — скарбницю надбань людства, яка підштовне людство до відродження після краху цивілізації.Він збирає найкращі уми Імперії і приводить їх на похмуру планету на краю галактики, щоб вони служили маяком надії для майбутніх поколінь. Однак людські вади, як жага до влади та грошей, можуть стати на заваді виконанню «Плану Селдона».

«Я — робот», Айзек Азімов

Ще одна визначна робота Азімова — це серія оповідань про роботів. З ними письменник встановив обовʼязкові правила поведінки роботів, відомі як «Три закони робототехніки»:

1. Робот не може нашкодити людині або через свою бездіяльність допустити, щоб людині було завдано шкоди.
2. Робот мусить підкорятися наказам людини, коли ці накази не суперечать Першому закону.
3. Робот повинен дбати про свою безпеку доти, поки це не суперечить Першому і Другому законам.

«Я, робот» — це якраз книга, в якій встановлюються ці закони. Вона є збіркою оповідань про вигадану автором історію робототехніки, ці тексти обʼєднані темами взаємодії людини й робота.

Людство винаходить першу позитронну людину (термін походить з повісті Азімова «Двохсотлітня людина» про робота, що через помилку при виготовленні для нього позитронного иозку починає відчувати емоції та розвиває творчі здібності). Після цього відкриваються не лише величезні можливості, а й зʼявляються ризики, коли самі роботи, усвідомлюючи власний інтелект, силу та людяність.

«Дюна», Френк Герберт

До наймасштабніших космоопер належить «Дюна». Це перша частина фантастичної саги з шести книг, події якої відбуваються в далекому майбутньому.

Найціннішим ресурсом Галактичної імперії є особливі прянощі, меланж. На початку історії знайомимося з молодим Полом Атрідом, сином герцога Лето. За наказом імператора родина герцога мусить залишити дім, зелену планету Каладан та переселитися до пустельного Арракіс, де видобувають прянощі. Герцог не може відмовитися від наказу, а проти нього готується змова великих домів, включно з Харконненами, що панують на Арракісі. Та у гру вступають преподобні матері ордену Бене Ґессерит, що прагнуть встановити своє панування.

Представниці ордену, володіють надзвичайними здібностями та можуть отримувати пам’ять своїх попередниць. Однак для панування їм потрібен доступ до чоловічої пам'яті й для цього ментатки хочуть селективно вивести чоловіка, що матиме надзвичайні здібності, Квізаца Хадераха. До ордену належить і дружина герцога Джессіка. Юний Пол проходить випробування ордену. Навіть коли його родину буде зраджено, він стане тим, хто виживе, вибороти свободу пустельного народу — фрименів — та назавжди змінити імперію.

У наступних книгах серії продовжується історія Пола Атріда та його нащадків. Автор пише про природу влади й те, як вона змінює особистість, про вплив релігійних організацій на суспільне життя та вплив людини на середовище, в якому вона живе, приділяє значну увагу темі екології. 

Усі книги циклу: 

• «Дюна».
• «Месія Дюни».
• «Діти Дюни».
• «Бог-Імператор Дюни».
• «Єретики Дюни».
• «Капітула Дюни».

«Машина часу», Герберт Веллс

Один з перших зразків хронофантастики — «Машина часу» Герберта Веллса. Його герой, представник вікторіанського суспільства, вирушає у мандрівку крізь століття, на 800 тисяч років вперед. Він з'ясовує, що люди майбутнього розділилися на дві раси: Елоїв та Морлоків. Перші — безтурботні та вразливі нащадки колишньої еліти, нездатні до важкої праці. Вони витрачають час на розваги, поки залишки колись величних будівель довкола них занепадають. Другі — грубі мешканці підземелля, предками яких, за припущенням Мадрівника, були робітники. Чоловік рятує життя жінці з Елоїв на ім'я Віна, яка після цього всюди слідує за ним, розкриває жахливу правду про те, що Морлоки роблять з Елоями та вступає у сутички через свою машину часу. Мандрівнику вдається здійснити ще кілька подорожей у часі — далеко вперед, щоб побачити, якою стала наша планета без людей.

Цю історію він розповідає своїм знайомим, перед тим, як вирушити у наступну міжчасову мандрівку, однак чи варто чекати на його повернення, залишається під питанням. 

«Війна світів», Герберт Веллс

Розповідь у романі «Війна світів» ведеться від безіменного оповідача, якому вдалося пережити нашестя марсіан на вікторіанську Англію. Він стає одним з перших свідків прибуття інопланетного велетенського циліндра — прибульці розпочинають криваву розправу над мешканцями графства Суррей. Британці застосовують свої військові сили, проте на них чекають значні втрати в боротьбі з незбагненними космічними істотами. Частина роману присвячена історії виживання брата оповідача з Лондона, який рятується від марсіан.

Попри те, що земляни зазнають важких втрат, людству все ж вдається вийти переможцями з цього протистояння — інопланетяни гинуть від земних бактерій. 

«Механічне піаніно», Курт Воннеґут

Романи Курта Воннеґута вибирають читачі, які не бояться складних запитань, чорного гумору, творчих експериментів та люблять філософську фантастику. 

«Механічне піаніно» (або «Утопія 14») — дебютний роман письменника в жанрі антиутопії. Події відбуваються в майбутньому, де людство пережило Третю світову війну, при цьому істотно зріс рівень автоматизації процесів. Через розвиток технологій робітники на промислових підприємствах більше не потрібні: їх замінили машини. Відтак знадобилося десять років після війни, що породили істотну соціальну нерівність. До еліти належать менеджери та інженери, інші люди в цьому світі просто стали зайвими. Чимало людей страждають через відсутність сенсу життя, відчуття власної непотрібності. Полу Потеусу, впливовому інженеру, це не подобається. Він вирішує долучитися до бунтарів і переживає низку вражаючих подій.

«Сирени Титана», Курт Воннеґут

Сатиричний роман «Сирени Титана» є одним з найяскравіших у творчості письменника. Тут піднімається, серед інших, питання свободи особистості, є три сюжетні лінії. Один з ключових героїв, Вінстон Найлз Рамфурд, мандрував у космічному просторі разом зі своїм собакою, але потрапив до хроносинкластичної інфундибули. Тепер він разом з хвостатим улюбленцем існує у вигляді хвилі, матеріалізується в людській формі лише на обмежений час, зате пізнав історію теперішнього, минулого й майбутнього людства. Його передбачення правдиві, але чи повірить у них наступний герой.

Малахія Констант, найзаможніший чоловік на Землі, вирушить у космічну мандрівку, де переживе низку карколомних подій, пов'язаних із міжпланетною футуристичною війною Землі та Марса. Тохи згодом чоловік потрапить на Титан, де вкотре зустріне Рамфуда.

А третім героєм роману є робот Сало з планети Тральфамадор, космічний корабель якого опинився на Титані ще 200 000 років тому. Тож саме на цій планеті читачеві, як і Малахії, врешті розкриється досі нечувана таємниця, що проллє світло на мету людського існування. 

«Чи мріють андроїди про електричних овець?», Філіп Дік

Сюжет кіберпанку «Чи мріють андроїди про електричних овець?» обертається довкола мисливця за головами Ріка Декарта. Після ядерної війни частина людей розселилася на позаземних колоніях, де кожен емігрант отримав собі в допомогу слугу-андроїда. Окремі андроїди повстають проти людей, убивають господарів, втікають і переховуються у забруднених радіацією містах Землі. Декарт отримує завдання розшукати й деактивувати втікачів-андроїдів, яких на перший погляд важко відрізнити від звичайних людей. Проте андроїди не мають емпатії, тож за допомогою спеціального тесту їх можна викрити.

Рік Декарт мусить вистежити шістьох андроїдів з мозком типу «Нексус-6», що вирізняються надзвичайним інтелектом. Гроші, отримані за це завдання, він бажає витратити на живу вівцю. Річ у тім, що через екологічну кризу тварини стали рідкісною розкішшю, їхня наявність додає статусу власникові. Існують роботизовані аналоги тварин, проте догляд за електричною вівцею не приносить жодного задоволення Декарту. Чоловік по черзі вистежує своїх жертв, але чи справді емпатія є головною відмінністю людини від андроїда?

«Три стигмати Палмера Елдрича», Філіп Дік

Ще одна фантазія похмурого майбутнього людства від Філіпа Діка — роман «Три стигмати Палмера Елдрича». У випущеній 1965 році книзі письменник описує 2016 рік: до того часу Земля зазнала непоправних кліматичних змін, життя на ній стало нестерпним. Однак це все одно краще, ніж бути насильно відправленим колонізувати Марс та інші планети — а така доля може чекати кожного, якщо він не багатій, звісно. 

Вимушені колоністи рятуються від страшної реальності, вживаючи галюциногенну речовину Цукер-К. Та одного дня впливовий промисловець Палмер Елдрич повертається з космічної подорожі й привозить новий наркотик під назвою Жуй-Ц. Ця речовина не лише потужніша та має довшу дію, але й дає Елдричу владу над «віртуальною реальністю», куди наркотик відправляє реципієнта.

«Три стигмати Палмера Елдрича» — це антиутопія, яка розглядає теми капіталізму, екології, природи свідомості, втечі від реальності, трансгуманізму (використання наукових досягнень для подолання біологічних обмежень людини). А ще релігії та природи зла, адже сам автор казав, що написав «Три стигмати…» під час кризи своїх релігійних переконань і задумав його як роман про «абсолютне зло», втілене в людській подобі.

«Людина у високому замку», Філіп Дік

Й ми не могли не згадати в добірці класичної наукової фантастики одну з найвідоміших книжок Філіпа Діка — «Людина у високому замку». На відміну від попередніх тайтлів цей не оповідає про далеке майбутнє: книгу опубліковано 1963 року, а описується а ній 1962 рік, але це альтернативна реальність — припущення автора про те, що було б, якби Союзники програли Другу світову.

У цьому варіанті реальності територія США окупована Німеччиною та Японією, все на африканському континенті практично стерто з лиця землі, у Європі та Азії відбулися геноциди. Нацисти осушили Середземне море, розробили та використали водневу бомбу, створили ракети для подорожей по всьому світу та в космос, а також здійснили колонізаційні місії на Місяць та планети Венера та Марс.

«Людиною у високому замку» в цьому похмурому світі називають таємничого письменника, що нафантазував реальність, в якій Країни Осі таки зазнали поразки й мільйони людей змогли врятуватися від загибелі та страждань. Майже утопічні для них ідеї дають надію людям. Однак чому тоді поки нацисти заборонили книгу, японці дозволяють її публікацію та продаж, а самого автора тримають у маєтку, відомому як «високий замок»?

«451° за Фаренгейтом», Рей Бредбері

В антиутопічному науково-популярному романі «451° за Фаренгейтом» Рей Бредбері описує суспільство, де книги оголошені поза законом, а книголюби потрапляють за грати. Щодо контролю над соціумом: його здійснюють пожежники, котрі спалюють книги.

Ґай Монтеґ також працює пожежником і любить свою роботу. Життя чоловіка змінюється після зустрічі з сімнадцятирічною Кларіссою, його сусідкою, яку вважають дещо дивною. Дівчина справді відрізняється від інших — любить багато розмірковувати та спілкуватися, захоплюється красою природи. Люди ж звикли проводити дні, розважаючись переглядом телепрограм після роботи і скупими діалоги на несерйозні теми, всіляко уникаючи негативних емоцій.

Поступово Ґай змінюється. Змінюється і його ставлення до книг, які починають викликати у нього зацікавлення. Відтак хлопець знаходить соратників, що повстали проти закону та намагаються зберегти уривки історій для майбутніх поколінь. 

«Марсіанські хроніки», Рей Бредбері

Коли говоримо про фантастику про космос, то книга Рея Бредбері «Марсіанські хроніки» згадується, напевне однією з перших, адже вона й була в 1950-му однією з перших робіт художньої фантастики, що досліджувала «Червону планету». Бредбері не писав «Марсіанські хроніки» як цілісний твір, укладання оповідань, що раніше публікувалися в різних виданнях, в один роман-роздум письменникові запропонував редактор.

Книга складається з низки хронологічно розміщених оповідань-хронік. Оповідь починається з 1999 року, коли люди вирушають на Марс, та охоплює період до 2026 року. Серед оповідань, розділених на три частини (за часом подій), читач знайде короткі та більш довгі історії з різною атмосферою, є серед них і філософські, й горорні, і романтичні. Вони не мають одного головного героя, проте, як і в будь-якій хроніці, сюжети можуть перекликатися, факти та важливі імена повторюватися. 

У цій фантастичній оповіді про далекі планети людські колонізатори матисуть контакт із позаземними цивілізаціями, зустрівши корінний народ Марсу. А ще принесуть на Марс земні упередження, свої заплямовані бажання та фантазії, що матиме непоправні наслідки для нової планети. На Землю ж чекає катастрофа, спричинена людьми. Тож «Марсіанські хроніки» точно варто віднести до досліджень і роздумів про природу людини.

«1984», Джордж Орвелл

«1984» належить до антиутопій, що не потребують представлення. Орвелл відкриває перед читачем тоталітарне суспільство Океанії. Це одна з трьох наддержав, що постійно воюють між собою. Усім керує Партія на чолі зі Старшим Братом. Тридцятидев’ятирічний Вінстон Сміт працює в Міністерстві Правди. Завдання чоловіка — редагувати документи, що суперечать пропаганді Партії. Коли Сміта починають долати сумніви щодо правильності системи, яка існує, він купує щоденник, де викладає свої роздуми та погляди. Чоловік звертає увагу на співробітницю Джулію, яка начебто стежить за ним, а згодом і надсилає листа, де зізнається йому в коханні. Пара зустрічається таємно (стосунки членів партії караються законом) і наважується кинути виклик усталеним нормам, долучившись до лав підпільників. Проте чи справді можливо виступити проти уряду Океанії, держави, яка контролює все у житті власних громадян, зокрема, їхню мову, погляди та думки та перетворює їх самих на суспільство нагляду.

«Р.У.Р.», Карел Чапек

Науково-фантастична п’єса Карла Чапека «Р.У.Р.» («Россумові Універсальні Роботи») стала одним з визначних творів жанру. Написана «колективна драма з елементами комедії на три дії» 1910 року, проте досі залишається актуальною, адже в основі лежить тема створення штучного інтелекту, відповідальність творця за наслідки своїх рішень. Хоча автор наголошував на тому, що цікавлять його не роботи, а люди. І справді, ключовим тут виступили питання про те, що таке людяність і як її набути.

Події твору відбуваються на фабриці Універсальних Роботів Россума. Нинішній директор, племінник засновника Гаррі Домін показує підприємство доньці президента Гелені Ґлорі. На фабриці виготовляють штучних людей — роботів. Усі працівники фабрики, окрім керівництва, також є роботами, хоча зовні їх не відрізнити від звичайних людей. Так Домін мріє звільнити людство від невдячної праці, переклавши всю рутинну та важку роботу на роботів. Згодом вони з Геленою одружуються. Жінка дуже співчутливо ставиться до роботів, вмовляє фахівця фабрики з фізіології, доктора Ґалла, поекспериментувати з їхньою душею. З часом роботи починають усвідомлювати власне існування й повстають проти людей. Автор демонструє, яку жахливу ціну довелося сплатити керівництву мегакорпорації. Проте чи дійсно так сильно відрізняються штучні люди від нас? 

Саме цей твір подарував світові слово «робот». За словами автора, слово вигадав його брат — художник Йозеф Чапек. «Робот» від чеського слова robota — «примусова праця». Імена та прізвища у творі теж мають символічне значення. До прикладу, одна з головних героїнь — Гелена, зовсім як героїня з античних міфів, до нестями закохує в себе чоловіків. До складу керівництва належать представники різних країн, на той час провідних у Європі, їхні прізвища мають різне походження, що натякає на головні риси кожного героя.

«Снотворець», Роджер Желязни

«Снотворець» Роджера Желязни вирізняється серед інших науково-фантастичних творів. Тут автор відправляє читачів у мандрівку не космічними просторами, а людською підсвідомістю.

Перенесемося до альтернативного майбутнього, де люди можуть вирішувати свої психологічні проблеми завдяки проникненню фахівця у їхні сни, тобто вдаватися до «нейропартисипатної терапії». Чарльз Ренде є провідним психотерапевтом, що практикує цей напрямок, він бере активну участь у снах своїх клієнтів, щоб витягнути на світло їхні глибинні страхи й бажання для вирішення проблем. Нова пацієнтка Ренде, Ейлін Шаллот, від народження не бачить, проте попри застороги колег він береться працювати з нею. З кожним сенсом Ейлін дедалі більше проявляє свою психічну силу і вона починає підкорювати його волю, бажаючи вдовольнити власні бажання. Ренде слід бути обережним: якщо пацієнт візьме на себе керування у вигаданому світі, лікар ризикує не повернутися до нашої реальності.

«Патруль часу», Пол Андерсон

Як влаштоване життя людства після винайдення машини часу? Адже подорожі історичними епохами — небезпечна справа. У науково-фантастичній збірці оповідань «Патруль часу» Пол Андерсон пропонує читачам подорож до різних історичних епох, від проживання готів на території сучасної України до завоювань конкістадорами земель Америки. 

Кому ж не цікаво підглянути за альтернативними версіями розвитку подій? Бувають і зловмисники, що проникають в окремі епохи саме з цією метою. Та на щастя, відомо, що незначні зміни під час подорожі в часі не спричиняють катастрофічних наслідків. Є окремі важливі події, які порушувати не можна. За порядком наглядають працівники спеціальної організації під назвою Патруль часу, створеної даннеліанами. Це майбутні покоління людей, що досягли надзвичайного рівня розвитку, тож історія має охоронятися належним чином, щоб не завдати шкоди даннеліанському суспільству. 

«Дорога», Кормак Маккарті

Поціновувачам постапокаліптики та лаконічного авторського стилю радимо знаковий роман «Дорога» Комака Маккарті, за який автора нагородили Пулітцерівською премією. Перед нами — спустошений сірий світ після катастрофи. Тут не чути співу птахів не видно риби в річках, немає зелених барв, лише попіл у повітрі, а землею блукають поодинокі групи вцілілих, канібалів та розбійників. Головними героями є син та батько, що можуть покладатися лише на себе. Вони вирушають у дорогу полишеними землями Америки, скромні пожитки та речі, що знаходять дорогою, везуть із собою у поламаному візку з супермаркету. В дорозі їм доводиться побачити чимало жахаючих сцен кінця світу, проте вони продовжують залишатися хорошими людьми, що «несуть вогонь». 

Минулого року «Видавництво» представили українське видання графічної адаптації роману «Дорога» від знаного майстра бандесіне Ману Ларсене. 

«Оповідь служниці», Маргарет Етвуд

У романі «Оповідь служниці» канадська письменниця Маргарет Етвуд переносить читачів до альтернативного майбутнього, де на території Америки утворилося теократична тоталітарна держава Республіка Гілеад. Керує Гілеадом група чоловіків-військових, що, прикриваючись релігією, впроваджують низку дискримінаційних щодо жінок правил і законів. Справа в тому, що через забруднення екології різко виросла кількість випадків жіночого безпліддя: тільки одна на сто жінок може народити. Тож політика підкорення та контролю в Гілеаді полягає не лише в обмеженні свободи особистості для жінок, а й у їх повній дегуманізації.

Жінки тут розглядаються як підопічні, підвладні чоловікові чи навіть як його майно. Їх розділяють на класи:

• дружини військових, які часто підтримували своїх чоловіків на шляху до отримання влади, а тепер мають бути зразковими прикладами та рольовими моделями ідеальної дружини гілеадського чоловіка — чию присутність видно, але не чутно;
• так звані «служниці» — ті жінки, що зберегли здатність народжувати дітей, були захоплені та насильно вміщені до будинків військових, де господарі дому їх регулярно ґвалтують з метою зачати дитину;
• наглядачки за служницями, що навчають здатних до народження жінок підкорятися системі та стежать за ними, дисциплінують, щоб уникнути будь-якої непокори;
• помічниці по дому, які виконують у будинках військових всю роботу.

Розповідь ведеться від імені служниці. Колишню бібліотекарку Джун розлучили з чоловіком і донькою, а згодом помістили до будинку Командора на ім'я Фред, де, за законами Гілеаду, їй дали нове ім'я — Фредова.

«Оповідь служниці» — це «м'яка» НФ, де немає значних фантастичних припущень та заглиблення в науковий бік описуваних подій. І, за визначенням самої авторки, спекулятивна фантастика. Етвуд наголошує, що кожен аспект її вигаданого суспільства був запозичений з чогось реального: що існує зараз або існувало в минулому десь у світі. 

Книга вийшла у Канаді 1985 року. Тоді вона отримала низку нагород та була широко обговорювана, зокрема, й критикована. У деяких країнах роман піддавався цензурі та вилученню зі шкільних програм, при цьому на акціях протесту та демостраціях на захист жіночих прав учасниці часто зʼявляються в червоних костюмах служниць.

 У 2017 році зʼявилась серіальна адаптація роману, що викликало нову хвилю популярності. 2019 року Маргарет Етвуд представила продовження — роман «Заповіти».

«2001: Космічна одіссея», Артур Кларк

Наступна в нашій добірці книга — це вже «тверда» НФ, адже вона насичена технічними деталями, що стосуються дослідження всесвіту поза нашою планетою, а автора, Артура Кларка, вважають одним із найвидатніших провидців космічної ери. 

Роман «2001: Космічна одіссея» починається з перетворення людиноподібних мавп на людей після того, як вони знаходять загадковий моноліт. Під його дією вони навчаються виготовляти й застосовувати знаряддя праці та еволюціонують. Через 3 мільйони років після цього у 2001-му (майбутнє для автора, адже книгу написано у 1968 році), у місячному кратері Тіхо знаходять величезний, старовинний чорний моноліт. Коли команда дослідників вирушає до кратера, то виявляє, що під дією сонця моноліт активується і починає видавати радіосигнал, спрямований на один із супутників Сатурна. Люди споряджають космічний корабель «Діскавері-1» з двома астронавтами, Девідом Боуменом та Френком Пулом, трьома членами екіпажу, що перебували у стані гібернації, та комп’ютером зі штучним інтелектом, і вирушають в бік Сатурна.

Одночасно з написанням роману Стенлі Кубрик знімав культовий фільм «Космічна одіссея 2001», який отримав звання найкращого науково-фантастичного фільму за всю історію Голівуду за версією Американського інституту кіномистецтва. Під час зйомок Кубрик і Кларк разом розробляли історію, та в якийсь момент їхні бачення розійшлися, тож хоч роман і вийшов уже після фільму, авторство повністю приписується Артуру Кларку. 

Після цього письменник представив кілька сиквелів: «2010: Друга одіссея», «2061: Третя одіссея» та «3001: Остання одіссея».

«Рандеву з Рамою», Артур Кларк

Події роману «Рандеву з Рамою» переносять читачів у наступне століття. 2130 року у Сонячній системі з'являється об'єкт надзвичайних масштабів, що отримує назву Рама. Команду зорельоту «Індевор» споряджають для дослідження цієї велетенської структури. Дослідники потрапляють до Рами — це величезне космічне судно, всередині якого цілий штучний світ: море, загадкові споруди, дивовижні гібриди людей та тварин. Однак жодних інопланетних істот на кораблі, що мчить в напрямку Сонця, команда не знаходить. 

У циклі «Рама» є ще три романи, де події відбуваються у тому ж світі трохи згодом. 

Книги циклу: 

• «Рандеву з Рамою».
• «Рама II».
• «Сад Рами».
• «Рама — Одкровення».

«Сонячна машина», Володимир Винниченко

«Сонячна машина» Володимира Винниченка — це перший твір української наукової фантастики, його було видано 1928 року. Вже тоді роман отримав великий успіх у читачів і кілька разів перевидавався, критики сприйняли його як важливу подію для нашої літератури та хвалили за динаміку оповіді, цікавий сюжет, охоплення соціальних тем. При цьому насторожену реакцію викликало те, що в сюжеті було закладено критику більшовизму. А ще літературознавці досі вагаються, чим є книга — утопією чи дистопією.

Події романі переносять читачів до Німеччини, якою, купивши всі державні інституції, править багатій Фрідріх Мертенс. До нього прибуває збанкрутілий князь Альбрехт, щоб просити про відстрочку кредиту, на шо той пропонує угоду — можливість одружитися на дочці князя Елізі. Альбрехт відмовляє й невдовзі йде з життя, але Еліза погоджується на одруження з метою помститися Мертенсу в майбутньому. Вона переїжджає до маєтку багатія, де знайомиться з іншими мешканцями. Серед них науковець-винахідник Рудольф Штор.

Поворотним моментом сюжету стає те, що Рудольфу таки вдається запустити в дію неймовірний винахід — «сонячну машину», яка може перетворити будь-який мінерал на поживну їжу. Це має розвʼязати одвічну проблему людства, потребу здобувати харч, та зробити людину вільною. Та чи всім задіяним в цій історії така можливість видасться корисною?

«Країна блакитних орхідей», Мирослав Капій

Першим твором з описом космічних польотів в українській фантастиці була «Країна блакитних орхідей» українського письменника і перекладача Мирослава Капія, що побачила світ 1932 року. А ще в цій книзі автор вже відправив людей на Марс, а також передбачив декілька сучасних винаходів. Україну в романі (також називають повістю) представлено, як високотехнологічну державу.

Події розгортаються на початку XXI століття, наша країна тісно співпрацює з іншими в освоєнні космосу. Коли Святошинська обсерваторія отримує повідомлення, що незабаром на землю повернеться зниклий рік тому американський космічний корабель Queen of Virginia і приземлиться на території України, починається активна підготовка. 

Однак, що станеться, коли після посадки виявиться, що це Queen of Virginia, а копія того корабля?

«Зоряний корсар», Олесь Бердник 

Головний герой «Зоряного корсару», український вчений Сергій Горениця, займається дослідженням часу. Він хоче зрозуміти, чи можна змінити його односторонній плин. Займаючися цими дослідженнями та глибоко занурившись у роздуми, Сергій виявляє дивний звʼязок з козаком-характерником Вогневиком. Той володіє так званою Чорною Грамотою і за її допомогою може передбачати майбутні події. Горениця припускає, що Чорна Грамота — це не земний пристрій.

У своєму романі «Зоряний корсар» український письменник Олесь Бердник підіймає багато тем, повʼязаним з духовним розвитком, свободою волі та вибору, унікальності кожної людини, звʼязком між поколіннями тощо. Радянська цензура цей текст, звичайно, засудила, а частину тиражу вилучили з бібліотек, автора звинувачували у націоналізмі, пропаганді містики та ідеалізму, виключили зі Спілки письменників СРСР.

При цьому українська інтелігенція твір цінувала та вважала культовим. Його публікували українською для діаспори за кордоном, а також іншими мовами. Після здобуття незалежності «Зоряний корсар» знову почали видавати та перевидавати в Україні.

«Світ Едени», Мœбіус

Мœбіус — це псевдонім французького художника, відомого автора бандесіне та мультиплікатора Жана Жиро, який створив багато визначних науково-фантастичних та фентезійних мальованих історій і для якого актуальний напрочуд оригінальний, сюрреалістичний, майже абстрактний стиль мальовки. Вплив його візуального стилю й зараз помітний в коміксах, анімації та кіно.

В цій добірці ми згадаємо його серію мальописів «Світ Едени», що має дуже цікаву історію створення. У 1983 році Жана Жиро запросили створити рекламну історію для Citroën. Мœбіус придумав сюжет про двох безстатевих героїв, яких звуть Стел та Атан та які після кораблетрощі опиняються на пустельній планеті та відправляються подорожувати нею на старому автомобілі марки Citroën. У своїй подорожі вони натикаються на табір міжзоряних біженців, що оточує таємничу піраміду, і переміщуються у невідомий світ — за коміксом «Едемський сад десь в іншій галактиці».

Після того, як рекламний сюжет було дописано, Мœбіус вирішив не прощатися з героями та взявся писати продовження. До 2001 року автор створив графічну епопею про пригоди протагоністів: 5 основних томів та ще один додатковий, що складається з повʼязаних коротких історій. Українською розділи «Світу Едени» видано у вигляді двотомного видання.  

«Гайнський цикл», Урсула Ле Ґвін

До історії наукової фантастики Урсула Ле Ґвін увійшла зі своїм «Гайнським циклом», до якого романи та коротка проза, написані у період з 1966 до 2002 року. «Наталя Михаловська: Я перелічу твори великого обсягу. «Це “Світ Роканнона”, “Планета вигнання”, “Місто ілюзій”, “Лівиця пітьми”, “Слово для світу ліс”, “Неімущі”, “Оповідачі” та цикл пов’язаних між собою мікроповістей “Чотири шляхи до прощення”. Між іншим, більшість із них ще не перекладено, тож назви перекладів умовні й можуть змінюватися. До цих більших творів примикають ряд менших. Наприклад, до “Лівиці пітьми” — “Король планети Зима”, до “Неімущих” — “За день до революції” і т. д. Приналежність того чи іншого твору до цього циклу умовна, бо тут і сама письменниця змінювала свою думку. Наприклад, повість “Око чаплі” більше скидається на самостійний твір, але єдиного судження з цього приводу немає», — пояснювала 3 інтервʼю для сайту видавництва «Богдан» одна з перекладачок романів циклу опублікованих у виданні «Світи вигнання та ілюзій» Наталя Михаловська.

Дія творів «Гайнського циклу» відбувається на різних планетах, що обʼєднані в Лігу Всіх Світів. Читач має шанс дослідити устрій та культуру різних світів, знайомлячись з цими історіями. Хоча в книгах є подорожі і дослідження, їх варто відносити не до пригодницької фантастики, а скоріше до філософської та соціальної. Ле Ґвін зосереджується більше на самоусвідомленні, ідентичності, стосунках між людьми, пошуку гармонії, філософських питаннях, антропології та соціології.

Як сказала в уже згаданому тут інтервʼю інша перекладачка текстів авторки Марія Великанова: «Ле Ґвін своїми творами реагувала на актуальні події її часу чи навіть полемізувала з певними тезами. Тому в неї дуже багато уваги приділяється проблемам міжрасових відносин, твердженню, що думка білих людей про їхню засадничу вищість — не лише хибна, а й небезпечно спотворює бачення світу, що дискримінація за будь-якою ознакою є ознакою обмежености, а не великої мудрости. А також — що пропонувати шляхи подальшого розвитку суспільної думки треба виважено».

«Квіти для Елджернона», Деніел Кіз

Закінчуємо нашу добірку ще одним яскравим прикладом соціальної фантастики — світовим бестселером від Деніела Кіза «Квіти для Елджернона». У основі цього тексту лежить припущення автора, а що б було, якби існував спосіб підвищити інтелект людини. Задумавшись про це, Кіз створив у 1959 році коротке оповідання, яке через 10 років перетворив на повноцінний роман.

Оповідач і головний герой Чарлі Гордон, який все життя мріяв стати розумним. Коли йому запропонували першою людиною, якій зробили операцію з посилення інтелекту, яка до цього спрацювала на піддослідній миші Елджерноні, хлопець погоджується. Втручання справді спрацьовує й розумові здібності Чарлі потроху покращуються. Читач може спостерігати за цим з точки зору самого героя, адже роман має форму щоденника, що його веде Чарлі. То що станеться, коли еволюція розуму піддослідного хлопця продовжиться, аж до геніальності?

Нехай книги з нашої добірки класичної наукової фантастики покажуть вам, як і тисячам попередніх читачів цих чудових історій, що людська фантазія не має меж. І нагадає про дивовижне: не всі, але багато припущень письменників-фантастів минулого про технології, генну інженерію, дослідження космосу дійсно справдилися або вже видаються не такими нереальними. Хіба не захопливо? 🤖

У матеріалі використано зображення з телесеріалу Foundation, 2021 р.