Амок

Анотація книги «Амок»

Їх було троє. Дев’ятнадцятирічний Рябий, який носить великі окуляри та їздить на чотирьохколісному велосипеді. Мес, який купує екстазі і за плечима якого сповнене насиллям дитинство. І третя, Ада — дівчина з перерізаними венами, яка чує дивний голос.  

Незабаром почнеться загадкове Шоу Кролика Ло, і заблукані душі потягнуться вервечкою до Доктора. Зміни — ось чого вони прагнуть. Але для цього трійця мусить подолати випробування. Кожен із них зустрінеться із самим собою, щоб зазирнути в очі тому, хто прочитає цей роман. Бо вони — це ми, і ми занадто довго ходили по колу.

Детальніше про книгу

Книга «Амок» — це психологічний трилер українського письменника Артема Поспєлова, у якому автор запрошує читачів мандрівкою за край людської свідомості, досліджує ідентичність, що повсякчас провалюється в стани наркотичного сп’яніння й медикаментозні ями. Перед нами паралельні історії трьох головних героїв, які інколи намагаються повернутись до нормальності, але вже й не розуміють, чи існує вона взагалі. 

Дев’ятнадцятирічний здоровань Рябий має проблеми з психікою, що залишилась на етапі дитинства, а ще катає на чотириколісному велосипеді. Наркозалежний Мес — парубок у полоні отрути й травматичних спогадів. Третя персонажка — це Ада. Вона чує дивний голос, а ще не з власної волі опинилась у реабілітаційному центрі. Долям цих рівно нещасних і хворих маргіналів не було суджено перетинатися, але в пошуках себе грішні душі тягнуться вервечкою до Доктора. Мусять пройти найважче випробування — зустріч з собою. Чи є шанс виборсатися з провалля травм дитинства, залежності й безвиході в наших героїв? 

Гострий сучукрліт: невирішувані дилеми й порожнеча

Романом «Амок» Артем Поспєлов говорить про багато з тих речей, які ятрять кривавою раною на тілі суспільства й одвічно пульсують. Кожен з його героїв намагається вціліти — й у першу чергу духовно — в буремному вирі свого життя, впоратися з горою випробувань і врешті вилізти з павутиння існування на дні, в якому Рябий, Мес і Ада опинились не зі своєї провини. Продовжувати жити в проваллі й чинити погано — це вже їхній вибір або ж уторована замість них спадковістю, оточенням і травмами життєва стежка, з якої не зійти? Над цим, серед інших питань, пропонує замислитися читачеві Артем Поспєлов. Навіть якщо вам здається, що у відповіді ви впевнені, то автор — майстер психології і письма — змусить сумніватися знову й знову. 

Такого анонсу, можливо, комусь ще недостатньо, щоб спокуситись купити книгу. Тоді тепер ми розкажемо не лише про що, а й як пише Артем Поспєлов. 

В небезпечні пригоди зі світу наркоманів слід занурюватись, не оглядаючись. Стиль, обраний автором, до описуваного середовища пасує якнайкраще. Сюжет подеколи фрагментарний, сюрреалістичний, а водночас і дуже справжній. Оповідь пантеличить і збурює, повсякчас змінюючись на монолог і першої, і другої, і третьої осіб. У голові закарбовуються яскраві образи з цієї маргінальної безодні, а обраний специфічний ритм ніби гіпнозує читача. В захопленні будьте обережні, адже всі люди тут — кожен зі своїм злом усередині — можуть надурити, а ви цього навіть не помітите. 

Сучасна українська проза: бентежить, збурює і шокує

«Амок» — це непростий тріп (в усіх сенсах цього слова), на який, втім, варто наважитися всім читачам, що шукають вартісної книжки. Такої історії, яку хочеться обговорювати годинами й досі відкривати нове. Роману, що змушує переосмислити своє ставлення до сепарації від батьків, сектантів, насильства, залежностей і травм. Трилеру, автор якого не боїться нахабності в експериментах з формою, ідеями, мовою і стилістикою. І врешті-решт простими словами — неймовірно чудернацької і заплутаної історії.

«Як це було? Спочатку наче продиратися крізь високі хащі із лісової малини (тобто колючі гілочки). Потім цей психодєл затягує так, що не можеш відірватися. Тебе наче руйнує все те саме, що й героїв.  Наприкінці... хочеться це обговорити з кимось, навіть якщо дочитав посеред ночі: "А це справді було те, що я зрозуміла?" (...) Три головні герої, які стали заручниками... чого? Виховання, сім'ї, долі, цього галімого суспільства, стереотипів? Або заручниками Шоу Кролика Ло», 

— з відгуку авторки телеграм-каналу «Книжкове буття»