Емоційний інтелект у дитини

Книга «Емоційний інтелект у дитини. Сучасний посібник з виховання здорових і емоційно розвинених дітей» написана Джоном Ґоттманом у співавторстві з відомою американською психологинею Джоан Деклер. Праця має на меті допомогти батькам та дітям навчитися вільно говорити про емоції та керувати ними, зняти блоки і заборону на почуття і прийти до усвідомлення власного Я, потреб та бажань, а також розвинути емпатію та навчитися встановлювати особисті кордони. Книга, що містить велику кількість теорії, кейсів, практичних порад та вправ стала одним з бестселерів дитячої психології. Ця книга рекомендована не тільки батькам, але й педагогам, дитячим психологам і тим, хто тільки збирається стати батьками.

Усі люблячі батьки мріють виростити здорову, врівноважену та успішну особистість. Чудовим практичним посібником в емоційному вихованні дитини стане книга всесвітньо відомого психолога, професора Вашингтонського університету Джона Ґоттмана.

Книга «Емоційний інтелект у дитини. Сучасний посібник з виховання здорових і емоційно розвинених дітей» написана Джоном Ґоттманом у співавторстві з відомою американською психологинею Джоан Деклер. Праця має на меті допомогти батькам та дітям навчитися вільно говорити про емоції та керувати ними, зняти блоки і заборону на почуття і прийти до усвідомлення власного Я, потреб та бажань, а також розвинути емпатію та навчитися встановлювати особисті кордони. Книга, що містить велику кількість теорії, кейсів, практичних порад та вправ стала одним з бестселерів дитячої психології. Ця книга рекомендована не тільки батькам, але й педагогам, дитячим психологам і тим, хто тільки збирається стати батьками. 

Усі люблячі батьки мріють виростити здорову, врівноважену та успішну особистість. Чудовим практичним посібником в емоційному вихованні дитини стане книга всесвітньо відомого психолога, професора Вашингтонського університету Джона Ґоттмана.

У чому полягає актуальність та важливість книги?

Нещодавно американські дослідники з Group Health Research Institute, де працює Джоан Деклер, виявили, що поведінка сучасних дітей демонструє тенденцію до зниження основних емоційних та соціальних навичок. Це пов’язано з тим, що гаджети замінили дітям живе спілкування, а батьки стали менше приділяти уваги дітям, прагнучи заробити більше грошей. Запобігти цьому можна, доклавши зусиль до емоційного виховання. У книзі «Емоційний інтелект у дитини» Джон Ґоттман і Джоан Деклер пишуть про: 

• Розвиток та збереження емоційного інтелекту дитини.
• Фактори становлення дитини як особистості.
• Перешкоди на шляху гармонійного розвитку та методи їх подолання.
• Способи зблизитися з дитиною.
• Різні стилі виховання та їх наслідки.
• Основні проблеми, з якими стикаються діти у процесі розвитку та дорослішання, серед яких стосунки з батьками, розлучення батьків, пубертат, соціальна адаптація дитини, тощо.
• Контроль над емоційними сплесками та імпульсами.
• Приклади діалогів між батьками й дітьми.
• П’ять основних кроків до виховання гармонійної особистості.
• Виховання не через покарання, а через обмін емоціями.
• Великий список рекомендованих дитячих книжок.

Дієвий інструмент для досягнення порозуміння з дитиною

Одна з головних ідей книги — це те, що дитина має право на емоції. Що проблема полягає не в тому, що вона щось відчула, а у тому, як себе повела.  Ми не можемо контролювати емоції, але можемо — свої дії. І що раніше дитина навчиться цього — то щасливішим буде її життя. 

Купити «Емоційний інтелект у дитини» — значить зробити великий крок до усвідомленого батьківства. Легко і доступно написана книга є одним із яскравих зразків сучасної нон-фікшен літератури, розрахованої на широке коло читачів.

«Головний висновок — дитина має право на емоції. Будь то страх, гнів чи сум. Потрібно лише вміти всі ці емоції "переграти" на свою користь. У мене в голові ніби щось клацнуло, в голові заговорила книжка — не забороняй емоції! Дитина має на них право! І тоді я зрозуміла, що не даремно я читала, книга працює»,

— з відгуку авторки Instagram-блогу mariana_pasichnyk

Запитання для обговорення книги «Емоційний інтелект у дитини»

⚠️ Обережно, спойлери ⚠️

1. Як після прочитання книги ви розумієте поняття «емоційний інтелект»? Чим запропоноване у книзі трактування цього терміну відрізняється від простої здатності контролювати свої емоції?
2. Чи погоджуєтеся ви з головною ідеєю авторів: дитина має право на будь-які емоції, але не на будь-яку поведінку? Де, на вашу думку, проходить межа між прийняттям почуттів і встановленням обмежень?
3. Чому навіть із найближчими людьми часто складно відкрито говорити про власні емоції, потреби та бажання?
4. Чи справді розвиток емоційного інтелекту може бути одним із найважливіших завдань виховання? Чи не ризикуємо ми переоцінити емоційні навички порівняно з іншими чинниками розвитку дитини?
5. Чому дорослі часто намагаються якомога швидше припинити дитячий страх, гнів, сум або розчарування? Чи може бажання «заспокоїти» дитину насправді бути способом уникнути власного дискомфорту?
6. Чи є різниця між фразами «я розумію, що ти злишся» і «я погоджуюся з тим, що ти зробив»?
7. Чи згодні ви з тим, що важливо спочатку визнати емоцію дитини, а вже потім пояснювати, що вона зробила неправильно? Чи працює цей підхід у ситуаціях, коли дитина поводиться агресивно або порушує правила?
8. Чому задача помітити емоцію дитини може бути складнішою, ніж здається? Які сигнали, із наведених у книзі прикладів, ми найчастіше ігноруємо або помилково трактуємо?
9. Чи повинні батьки допомагати дитині одразу знаходити рішення проблеми, чи іноді достатньо просто залишатися поруч і дозволити емоції прожитися?
10. Чи може фраза «не плач», сказана з добрих намірів, навчити дитину сприймати власні емоції як щось неправильне або небажане?
11. Де у книзі проводиться межа між емоційним прийняттям і вседозволеністю? Чи можливо бути емпатичним до дитини й водночас категорично забороняти певні дії?
12. Чи може надмірна увага до емоцій дитини зробити її менш самостійною — наприклад, сформувати очікування, що дорослі завжди повинні допомагати їй регулювати власний стан?
13. Яку роль автори відводять власним емоційним реакціям дорослого у розвитку емоційного інтелекту дитини? Чи достатньо інструментів вони пропонують для роботи батьків із власними моделями поведінки?