Гонихмарник

У місті, яке пахне кавою й дощами, зустрічаються він і вона… Банально? Мабуть. Приблизно так починається більшість романів про кохання. А якщо написати по-іншому: зеленокоса студентка зустрічає у сучасному Львові таємничого незнайомця, який легко закохує в себе дівчат, котрі не можуть опиратися його магнетизму. Ба більше, він розуміє мову неба, повеліває хмарами, дощами, сніговіями. Тому що він дводушник-гонихмарник. Коли ж додати, що дівчина та — не звичайна відлюдькувата дивачка, а талановита художниця з роду непро́стих, то стає зрозумілим — цей роман не тільки про кохання. У ньому органічно переплелися терпка містика, праукраїнські вірування, стара магія гір, поліські легенди, призабуте прокляття характерника та наша реальність, в якій покровитель міста святий Юрій любить гуляти дахами, лузати гарбузове насіння і переконаний, що кохання таки сильніше за долю.