Ненажера

Голод — це повітря, яким дихає Таррар. Це еспадрильї на його ногах, волосся на руках. Часом йому видається, що голод — це і є він сам. Він вважав, що це мине. Що з часом зменшиться. Та цього не сталося. Таррар збагнув: він зіткнувся з існуванням безмежної потреби, яку неможливо покрити. Він зрозумів вічні страждання, які на нього чекають, і що порожнеча розверзлася під ним, коли розверзлася всередині нього. І що далі?

Франція, 1798 рік. Сестрі Перпетуї доручено сидіти з надзвичайним пацієнтом, який потребує цілодобового нагляду. Цього чоловіка повільно вбиває ізсередини золота виделка, яку він сам і з’їв.  Але це ще не все — подейкують, що він робив жахливі речі, намагаючись вгамувати власну ненажерливість... яка, як кажуть, мучить його й досі.

Колись Таррар жив у сповненому любов’ю світі серед бідних, але мальовничих краєвидів сільської Франції. Проте цей світ не такий уже й лагідний, і покинутий напризволяще хлопець губить себе серед плутаних стежок революційної Франції, віддаючись на милість незнайомців, доки його нестримний голод починає зростати.

«Ненажера» — моторошний роман, натхненний реальною історією Великого Таррара,  ліонського ненажери, що майстерно зображає світ злиднів, голоду, хаосу, надії на виживання тих, хто опинився на маргінесі французького суспільства XVIII століття.

Книга «Ненажера» — це історична художня проза від британської письменниці Е. К. Блейкмор. На тлі Французької революції розгортається сюжет про Таррара, мандрівного артиста, солдата та людину з величезним апетитом і дивними харчовими звичками. Цей чоловік — реальна історична постать, клінічний випадок якої став одним із наймоторошніших і найзагадковіших у світовій медицині. Авторка пропонує художню версію життєвого шляху Таррара: від дитинства й початку мандрівних пригод до розпалу війни та останніх подихів у стінах Громадянського притулку Версаля. Розповідь Блейкмор не буде легкою, але захопить із перших слів.

• Рейтинги 3,8 на Amazon і 3,71 на Goodreads із понад 7,7 тисячі оцінок.
• Книга порушує гострі соціальні теми та містить описи насильства, жорстокості й деструктивної поведінки, які можуть викликати огиду.
• Роман «Ненажера» Е. К. Блейкмор порівнюють із «Парфуми. Історія одного вбивці» Патріка Зюскінда.

Безмежний голод, що викривив людську природу

1798 року до лікарні Версаля потрапляє чоловік, що спантеличує персонал своїм виглядом. Йому не більше двадцяти п'яти років, хоча обличчя вкрай виснажене, а тіло — хворобливе. Він запевняє, що проковтнув золоту виделку, тому всередині нестерпно болить.

Вчинок пацієнта, який назвався Тарраром, був свідомим. Чоловік неодноразово їв непридатні для споживання речі, як-от каміння, чи ласував плазунами. Ходили чутки, буцімто гастрономічні бажання Таррара перетинали межу морального й людського, але ніщо не могло вгамувати його апетит. Чоловіка повсякчас мордував голод — і ця ненажерливість зростала з кожним прожитим днем.

Відтак Таррар звернувся до Громадянського притулку Версаля, де його взяв під опіку лікар Алексіс Л. Тіссьє. Вислухавши скарги та унікальний самодіагноз пацієнта — «розшматування зсередини», — він не виявив стороннього предмета в тілі хворого. Утім, спеціаліст розумів інше — пацієнт невдовзі помре, втім, і для самого чоловіка це не було секретом.

Передсмертна сповідь великого ненажери

Таррар стає повністю прикутим до ліжка та припиняє їсти й пити. Він хоче поговорити з лікарем Жаном-П'єром Дюпуї, переконуючи Алексіса у важливості цієї зустрічі. Та поки його слухачкою залишається сестра Перпетуя, і від почутого їй стає лячно…

Про долю Таррара письменниця розповідає образною, витонченою мовою, майстерно переплітаючи гротескне, огидне й трагічне. Так постає ідейно щільний, інтелектуальний, драматичний та водночас психологічно складний твір, який пропонуємо купити «Ненажера» шукачам глибокої історичної художньої літератури.

«Абсолютно неймовірний роман. Майстерний рівень прози, побудови сюжету й розкриття персонажів. Рекомендую його всім, хто любить історичну белетристику. Особливо тим, кому подобається читати про Францію XVIII століття та події того часу. Тим, хто хотів би прочитати щось вишукане у контексті прози. Тим, хто хоче, щоб їхній літературний розум полоскотали, збурили й провели несподіваними стежками. "Ненажера" — не веселий роман, навіть не гірко-солодкий, але вважаю, що публіці потрібні такі історії»,
— із відгуку авторки блоґу «NOLITETHOUGHTS»