Оверлеї «Лазарус. Змій»
Набір оверлеїв з ексклюзивними ілюстраціями від української художниці Єлизавети Варави додасть багряних акцентів книзі «Лазарус. Змій» Світлани Тараторіної. Коли герої перетинають межі уяви та оживають на сторінках, мандрівка фентезі перетворюється на справжню пригоду, яка стрімко занурює у вир стародавніх таємниць, підступних політичних змов і моторошних проклять.
Оверлей до сторінки 157:
«— Смерті шукаєш? — вишкірився молодик.
— Що за один? — Наперед вийшла коротко стрижена русява дівчина. У носі вона мала золоте кільце, на ногах — шкіряні штани.
Погляд Топчія мимоволі стрибнув на пружні груди під простою домотканою сорочкою. Але найбільше вразили очі — ледь розкосі, яскраво-жовті, наче жаринки у вогнищі, що готові спалахнути від першого пориву вітру. Вовкулачка дивилася з іронією та викликом, немов була тут найстаршою»
Оверлей до сторінки 281:
«Двері відчинилися, і до кабінету увійшла жінка. “Ніколи таких не бачив”, — миттю подумав Тюрин, оцінюючи її поглядом. Руда коса кілька разів обвивала голову. Зі скронь стирчали акуратні закручені ріжки. Густий шар пудри приховував дрібні зморшки, так що неможливо було визначити вік. На жінці була старомодна яскрава сукня з криноліном та рукавами-буфами, що підкреслювали тонкість талії і пишність грудей. На тонких яскравих губах грала усмішка. Бурштинові очі блищали під темними віями, а маленький, ледь кирпатий ніс надавав обличчю юної чарівливості. Але все зовнішнє тьмяніло під впливом магнетичної спокусливості, яку випромінювала демониця»
Оверлей до сторінки 358:
«— Олександре, мені боляче.
За думками він забув, що досі стискає зап'ясток жінки, який крізь сон прийняв за лапу Змія. Поліцейський розтиснув пальці і наче тільки тепер побачив Василину»
