Планета мавп (Планета мавп #1)
Книга «Планета мавп» — це антиутопія від французького письменника П'єра Булля, що гідно носить титул класики жанру. Автор веде оповідь у формі особистого щоденника Улісса Меру, який волею випадку став заручником, або радше піддослідним, високоінтелектуальних істот із планети біля зірки Бетельгейзе.
В недалекому майбутньому розвиток технологій людства досягнув свого апогею. Тепер земляни можуть мандрувати зоряними шляхами, розкриваючи таємниці космосу в ім'я науки. Журналіст Улісс Меру був одним із членів експедиції, мета якої полягала у вивченні невідомих куточків галактики. Астронавти досягли своєї цілі: вони потрапили на планету, що підозріло нагадувала Землю, але мала одну суттєву відмінність — цей світ належав розумним мавпам, що вважали людей звичайними дикими тваринами…
- За мотивами роману існує екранізація Planet of the Apes, яка започаткувала однойменну серію фільмів.
- Рейтинг 3,99 на Goodreads із понад 47 тис. оцінок.
- Рейтинг 4,5 на Amazon із понад 1,9 тис. оцінок.
Наукова фантастика про життя на планеті-близнючці Землі
Улісс Меру разом із двома компаньйонами вирушив у космічну подорож. Їхній міжгалактичний крейсер тримав курс до зірки Бетельгейзе, що знаходиться у сузір'ї Оріона. Професор Антель гадав, що саме там можна було знайти планету, придатну для життя. Здавалось, якщо дослідникам вдасться її розшукати, то земляни від цього тільки виграють, але склалося абсолютно інакше.
Астронавти опинилися в розвиненій мавпячій цивілізації, де люди є здичавілими примітивними створіннями. Згодом мандрівники, як представники «недосконалих істот», стають об'єктами досліджень вищих форм життя, достоту так само, як мавпи на Землі… Люди — це ж усього-на-всього тварини, а ставлення до них відповідне. Якщо хтось із піддослідних помре, то можна знайти нового й продовжити працювати над експериментами. Одначе Улісс Меру не бажає такої долі ні для себе, ні для когось іншого…
Інверсія ролей: хто із приматів «господар»?
П'єр Булль розгортає історію, в якій на вищому щаблі еволюції стоять мавпи, а людство поступово деградує — і це спричинено його невгамовним прагненням панувати над усім живим. Тепер тварини вдаються до пригнічення людей, вважаючи, що не роблять нічого жорстокого щодо своїх двоногих піддослідних. А чи паде цивілізація землян, можна дізнатися, якщо купити «Планета мавп».
«Хоча "Планета мавп" П'єра Булля — це наукова фантастика, місцями мій мозок сприймав її як справжній горор. Деякі події книги він категорично відмовлявся сприймати через те, наскільки це не природньо у розумінні того, якими мій мозок звик бачити певні речі. (...) Під час читання цієї книги у мене постійно поставало питання "Чому? Чому ми стали такими, якими є?"»,
— із відгуку авторки інстаграм-блоґу _pani_ko_
Гостра сатира на верховенство людства
П'єр Булль заклав у книгу ідею віддзеркалення людського ставлення до природи, крізь яку порушує низку екзистенційних питань. Наскільки далеко можна зайти у лицемірстві? Що таке гуманність, і чи здатна вона вкорінитися у місці, де панує дискримінація та упередженість? Чи важливий у спілкуванні один інтелектуальний рівень розвитку? Соціальну фантастику «Планета мавп» П'єр Булль написав у 1963 році, але ці теми залишаються актуальними й для сучасного світу.
Через поведінку жителів мавпячої цивілізації автор вдається до критики людства, яке деградує, потураючи расовій несправедливості, ксенофобії, соціальній нерівності й маніпулятивній владі. Відтак письменник ставить читачам останнє питання: чи варто стверджувати, що саме людина має панувати на Землі?
