Проблема великої літератури
Віктор Петров, він же В. Бер, Борис Веріґо, В. Домонтович — письменник, автор «Доктора Серафікуса» та «Дівчини з ведмедиком». Син священнослужителя і шостий з неокласиків. Емігрант та шпигун. А ще етнограф, філолог, публіцист, історіософ.
Його есеї — чистий інтелектуалізм. Це віртуозні тексти про історію ідей і глибші механізми культури. Хоча заперечувати їхній актуальний вимір не слід: це також міркування побіля конкретної реальності. Петров роздумує про численні проблеми «великої літератури», аналізує Сковороду, Куліша та Шевченка, християнство і новий час. Петров — мислитель і літератор, що пише іронічно та зухвало.
«Його шанували, але не розуміли»,
— висловився про Петрова Юрій Шевельов після зникнення письменника з Мюнхена навесні 1949-го. Ця книжка — спроба просунутися далі в розумінні самого автора та його оригінальних поглядів і текстів.
Про серію «Недочитані тексти»
Перед вами — серія есеїв і статей, де зібрані тексти українських інтелектуалів, що допоможуть розібратися з темами й питаннями, які досі викликають ідеологічні протистояння та часті маніпуляції.
«Недочитані тексти» — своєрідний інтелектуальний захист посеред великої війни: супроти ворожої пропаганди й різнорідного невігластва.
Разом з літературним критиком Євгенієм Стасіневичем ми дібрали ті тексти з дня вчорашнього, що якнайсильніше резонують з днем нинішнім. Тексти-тригери й мисленнєві подразники, які гарантують і користь, і захопленість.
