Проти культурної амнезії. Есеї про національну пам’ять та ідентичність
«Проти культурної амнезії» — нова книжка літературознавиці Віри Агеєвої, у якій вона досліджує роль пам’яті у формуванні національної ідентичності.
Віра Агеєва говорить про український досвід як постійну боротьбу за право пам’ятати в умовах, коли колонізатори забороняли нам самим розповідати про своє минуле й нав’язували вигідну їм інтерпретацію. Спротив політиці забування не припинявся ніколи. Розповідаючи захопливі історії, інтерпретуючи класичні й сучасні тексти, авторка показує, що збереження колективної пам’яти — це передумова виживання нації.
Літературознавиця також наголошує: важливо не лише зберігати пам’ять, а й актуалізувати ті її сегменти й епізоди, які сьогодні звучать найвиразніше, найбільше відповідають сучасним викликам і потребам.
Книга «Проти культурної амнезії. Есеї про національну пам’ять та ідентичність» — це український нонфікшн від літературознавиці, дослідниці й професорки Національного університету «Києво-Могилянська академія» Віри Агеєвої. У культурологічній розвідці авторка досліджує роль пам’яті як умови виживання спільноти та нації, реконструюючи епізоди безперервної боротьби за право пам’ятати. Крізь призму деколоніальної публіцистики перед читачами постає важливий текст про повернення до себе й нову оповідь про національну ідентичність, розказану самими українцями.
Звертаючись до історій таких різних постатей — від Лесі Українки та Юрія Косача до Шевченка й Сковороди — Віра Агеєва розповідає про тих, хто чинив спротив колоніальній політиці забування й вперто карбував мозаїку колективної пам’яті, допоки міг.
Повернення витіснених історій та осмислення травми
У збірці есеїв «Проти культурної амнезії» Віра Агеєва запрошує поглянути на те, як імперія брехні, сповна усвідомлюючи силу пам’яті як інструменту опору, завзято працювала над тим, щоб упокорити собі наратив минулого різноманітними методами. Колонізованих позбавляли права говорити про власний досвід і спогади, натомість у приголомшливих масштабах функціонувало нав’язування чужих інтерпретацій та знищення артефактів справжнього минулого.
В умовах імперії українцям було непросто боротися супроти культурної експансії ворога, відтак головним щитом мусила стати література. Ця ґрунтовна праця демонструє, як письменники й письменниці несли на своїх плечах величезну відповідальність, заміняючи власними текстами ролі цілих інституцій. Тепер, коли нація спроможна говорити про себе, настав час рвучко відкидати імперські заборони, поширюючи власний наратив. Історико-літературні студії цього видання — посібник і порадник у такій складній подорожі.
«Книга-мастгев для тих, хто прагне дошукатися свідомого українства. Кожен есей — це глибокий аналіз того, як наша памʼять нищилася(иться) і формувалася(ється), як запобігти її втраті та що робити з білими плямами, що внаслідок втрат утворилися»,
— із відгуку користувачки Kateryna Drobyna на Goodreads
