Зелений. Історія кольору

Мішель Пастуро продовжує досліджувати історії кольорів і переінакшувати наше розуміння їхнього становлення

«Зелений — двоїстий, якщо не сказати двозначний колір: з одного боку — символ життя, удачі й надії, а з іншого — символ безладдя, отрути, диявола і всіх його створінь»,
— Мішель Пастуро, автор

Зелений століттями асоціювався з усім мінливим і нестійким: дитинством, коханням, азартом і навіть фінансами. Його пов'язують із римським імператором Нероном, ісламом і екологічними рухами. Ґете називав зелений кольором середнього класу, авангардисти Баугаузу фактично «очорнили» його, а науковці XIX століття були переконані, що стародавні греки взагалі не розрізняли цієї барви.

Французький історик-медієвіст Мішель Пастуро розвінчує численні міфи й досліджує неоднозначність зеленого — кольору, який лише в епоху романтизму остаточно утвердився як символ природи. Колись зневажений і маргіналізований, він поступово завоював своє місце, і став універсальним, заспокійливим та всюдисущим у сучасному світі.