Пантелеймон Куліш – книги та біографія
Пантелеймон Куліш — український письменник, перекладач, етнограф та один з ініціаторів створення Кирило-Мефодіївського товариства. Значення цієї постаті складно переоцінити, а книги Пантелеймона Куліша є важливим надбанням культурної спадщини, адже фіксують буття козацтва й простого люду у буремний період історії.
Майбутній письменник народився 7 серпня 1819 року у Чернігівській губернії. Він зростав у сімействі нащадків козацької старшини та змалечку шанував народні традиції, захоплюючись піснями, казками й легендами. Був вільним слухачем у різних закладах освіти й вчився у Новгород-Сіверській гімназії. Згодом поєднував викладацьку роботу з письменництвом, почав удосконалювати мистецтво слова та видавати розділи «Чорної ради».
У 1847 році був заарештований за причетність до діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Після кількох років на засланні письменник повертається до Петербурга, де видається і здобуває успіх. Твори Пантелеймона Куліша та історичні статті приголомшували публіку, однак часто опинялися під прицілом цензури. Утім, діяч продовжував працювати та створювати тексти, що й дотепер є неоціненними джерелами знань і натхнення для поколінь.
Книги автора
Куліш Пантелеймон Олександрович належить до геніальних творців класичної української прози. Його історичний роман «Чорна рада» фіксує буття Гетьманщини у складний період Руїни, коли славетна козацька історія перемог залишається в минулому й Запорізька Січ втрачає незалежність. Ця книга наснажена багатьма сенсами, адже досліджує суперечливих козацьких героїв, конфлікт державництва та анархії, а також протистояння особистості та натовпу.
Хоча книги Куліша можуть похвалитися історичною точністю, у цьому сюжеті письменник вплітає художнє в справжні події, що вплинули на козаччину та її самостійність. Видати текст, настільки пронизаний українською національною ідентичністю, було неабияким викликом для автора. Утім, попри всю вагомість «Чорної ради», доробок Пантелеймона Олександровича не обмежується тільки цим текстом і може здивувати публіку повістями, поезією, перекладами й навіть фольклористикою.
Куліш-перекладач: Біблія, Шекспір і Ґете
Постать цього діяча приголомшує. І недаремно, адже за велику місію твори Куліша мали вивести українську літературу на новий рівень. Це завдання митець виконував не лише у власних романах, а й перекладах. Серед національних діячів він був одним з перших, хто усвідомив роль перекладу в культурному збагаченні українського народу та європеїзації наративу. У контексті доби діяльність Пантелеймона Олександровича — унікальне явище. Найбільшим перекладацьким проєктом письменника була Біблія. Через масштабність задуму й таємничу пожежу на хуторі Куліш не зміг закінчити свого задуму, залишивши цю місію іншим. Утім, початок було покладено.
Неабияких успіхів чоловік сягнув у перекладі Шекспіра, який високо оцінив Іван Франко. Українською мовою митець також прагнув втілити європейську лірику — Байрона, Ґете, Гейне й Шіллера. Коло вивчення мов Пантелеймона Олександровича було великим. Окрім того, частину з них — італійську, іспанську і сербську — письменник опанував самотужки, що робить його мовну майстерність особливо вартою пошани.
Історичні праці й публіцистика: Куліш — невгамовний дослідник
Романи Пантелеймона Куліша демонструють неабияке знання історії їхнього творця. Дослідження минулого для письменника не обмежувалося лише вивченням матеріалів під час написання художніх текстів. З юності він цікавився пам’ятками національної історії, зосереджуючись на козацтві. Під час літніх канікул збирав етнографічні матеріали й згодом став вивчати різноманітні артефакти Правобережної України в складі Археографічної комісії з 1843 року. Цей досвід послужив натхненням для роману «Михайло Чарнишенко», сповненого пригодами та авантюрами в дусі романтизму. Цей текст, що став перлиною української історичної прози, передував «Чорній раді» та розкривав образ козацтва крізь постать молодика, що мусить обирати між коханою і обов’язком воїна.
Масштабні дослідження автора також набували публіцистичної, наукової форми у розлогих історичних працях. Відтак 1856 року світ побачили «Записки южной Руси» — двотомник фольклорних матеріалів, що містить унікальні артефакти фольклору та етнографії. Текст був надрукований «кулішівкою» — фонетичним правописом, який зі змінами використовується й дотепер.
Козацька старшина і чернь: Куліш — письменник
Романи Куліша повсякчас обертаються навколо теми козаччини. Митець прискіпливо й точно зчитував соціальні суперечності поміж старшинською радою і низовим козацтвом. Не оминув Пантелеймон Олександрович і розбрату, який панував серед люду в критично важливий момент. Парадоксально, але згодом письменник переосмислив роль козацтва в історії. Пізній Куліш бентежив народ своїми поглядами та навіть викликав обурення, хоча ніколи не відмовлявся від України.
Радимо купити книги Пантелеймона Куліша і пізнати суперечливого творця, а також його «хутірську філософію».