Книжкові жахи на екрані: 23 горор-екранізації, на які варто звернути увагу

Авторка тексту: Ольга Боднар

Що ближчою стає ніч Гелловіну, то сильніше бажання подивитися щось містичне чи моторошне. Основою багатьох сюжетів із фільмів жахів стали горор-книги. Саме література подарувала світові найвідоміших монстрів, маніяків і привидів: від графа Дракули та Франкенштайна до Ганнібала Лектера і Пеннівайза.

У цій статті редакція блогу Vivat зібрала культові екранізації книжок і коміксів для тих, хто має настрій на містику і жахи. Можна читати першотвір або дивитися його адаптацію. Це класичні та сучасні фільми жахів, а ще аніме, створене на основі популярної манґи. Доповнили наш список і атмосферні серіали жахів, які легко можна переглянути за вихідні.

«Доктор Джекілл і містер Гайд» (1931)

Згадаємо класичний фільм жахів за романом «Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом» Роберта Льюіса Стівенсона. Стрічка режисера Рубена Мамуляна з Фредеріком Марчем у головній ролі була тричі номінована на «Оскар», а Марчу таки принесла цю нагороду за головну роль. Глядачі були вражені сценами перетворення головного героя, секрети створення яких режисер розкрив аж через 38 років після виходу фільму.

Як і книга, фільм «Доктор Джекілл і містер Гайд» (Dr. Jekyll and Mr. Hyde) розповідає про трагічний експеримент добропорядного лікаря Джекіла, який прагне розділити добро і зло в людській душі. Та випустивши на волю свій темний бік — Едварда Гайда — він дав обличчя огидному садисту, що прагне влади, насолод і заради цього готовий руйнувати життя інших. Гайд став втіленням усіх заборонених бажань, від яких Джекіл намагався втекти. Через втрату контролю над монстром він завдав непоправної шкоди жінці, з якою хотів побудувати майбутнє. Читачам, які більше захоплюються класичною літературою жахів, цей фільм особливо припаде до смаку.

«Наречена Франкенштайна» (1935)

Доповнимо список науковою фантастикою жахів, порекомендувавши класичний фільм 1935 року «Наречена Франкенштайна» (The Bride of Frankenstein) режисера Джеймса Вейла. Це продовження фільму «Франкенштайн» 1931 року, сюжет розповідає історію про створення пари для чудовиська Франкенштайна, повернення до життя мертвої жінки. Проте історія новоствореної пари буде вельми трагічною. Істоті, що так відрізняється від всіх і прагне визнання, важко знайти своє місце у цьому світі.

До слова, вже наступного року обіцяють новий фільм, натхненний класикою: стрічку «Наречена Франкенштайна», що вийде у 2026 році. Серед зірок, заявлених у касті — Пенелопа Крус, Крістіан Бейл та Джессі Баклі. 

Обидва фільми базуються на класичному романі Мері Шеллі «Франкенштайн, або Сучасний Прометей». А прихильники графічних романів можуть ознайомитися з цією історією через неймовірну роботу Джорджа Бесса.

«Психо» (1960)

Основою для класичного трилера «Психо» (Psysho) Альфреда Гічкока став однойменний роман Роберта Блоха. Хоча відразу після виходу фільм не отримав належної уваги, пізніше його переосмислили і визнали однією з найкращих робіт режисера. Крім того, «Психо» став одним із перших слешерів. Культовою є сцена вбивства головної героїні у ванній божевільним маніяком.

Фільм розповідає про секретарку Меріон Клей, яка вирішує пограбувати боса й поїхати до свого збанкрутілого хлопця. Першу частину плану виконано — гроші у неї, проте жінку мучить совість та страх перед законом. Боячись, що її впіймають, вона міняє авто і зупиняється на ніч у мотелі. Власник мотелю, Норман Бейтс, добре ставиться до Меріон, розповідає їй про свою хвору матір. Жінка ще не знає, що під цією маскою люб’язності захована жорстокість серійного вбивці.

З цікавинок: під час зйомок замість крові використовували шоколадний сироп (адже фільм чорно-білий).

«Птахи» (1963)

Ще одна еталонна стрічка від Роберта Гічкока, цього разу знята за мотивами оповідання «Птахи» Дафни дю Мор’є. Точно не той фільм, який варто дивитися, якщо серед ваших фобій є боязнь пернатих. У книзі авторка писала про хижих птахів, але для фільму режисер використовував звичайних пташок, щоб глядач більше пройнявся жахом: чайок, ластівок та воронів. Головні ролі виконали Джессіка Тенді та Род Тейлор.

Головна героїня, Мелані, зустрічає в зоомагазині адвоката Мітча. Щоб познайомитися з чоловіком ближче, жінка розповідає йому, що готується до дня народження своєї сестри Кеті і купує їй на подарунок пару пташок. Вона залишає клітку з птахами в будинку Мітча і вже на зворотній дорозі від нього — в човні — на неї нападає чайка. Пізніше Мелані знайомиться з родиною Мітча та зближується з ним. Птахи продовжують нападати і тероризувати містян, це перетворюється на суцільний жах та хаос. Тож доводиться втікати.

Цікавий факт: після завершальних сцен режисер навмисне не поставив надпису «Кінець», щоб повністю передати атмосферу безвиході.

«Будинок із привидами» (1963)

«Будинок із привидами» (The Haunting) — класична адаптація містичного роману Ширлі Джексон «Привиди Дому на пагорбі». Головні ролі виконали Джулі Гарріс, Клер Блум, Річард Джонсон і Расс Тамблін, режисер — Роберт Вайз. Після виходу фільм отримав змішані відгуки. Авторці книги сюжет взагалі не сподобався і зовсім не злякав, хоча вона оцінила операторську роботу та художню постановку. А деякі глядачі навпаки були під сильним враженням: кінокритикиня Джейн Гемблін розповідала про своїх подруг, які так підстрибували на кріслах від жаху, що після фільму їм доводилося шукати по підлозі все, що повипадало з сумочок.

За сюжетом, доктор Джон Марквей збирає трьох людей із паранормальним досвідом, аби дослідити старий маєток сімейства Гілл. Це місце має тривалу історію незрозумілих смертей та самогубств, чоловік хоче дослідити його глибше. Разом із ним у будинку опиняються скептичний спадкоємець Люк, екстрасенс Теодора та вразлива Елеонора, що жила з хворою матірʼю і в дитинстві бачила полтергейста.

Після переїзду нових жителів будинок лякає незрозумілим сміхом, плачем, голосами, стукотом у двері та написами на стінах. Але попри це, Елеонор не хоче звідси йти, вона гадає, що дім не просто є одержимим, а «хоче» залишити собі когось з них.

🎬 Глядачам, які зацікавлені сучасними адаптаціями класики або просто хочуть насолодитися атмосферною, моторошною і сильною історією, порадимо також мінісеріал, знятий на основі роману Ширлі Джексон — «Привиди будинку Гілл» (The Haunting of Hill House) Майка Фленаґана. Після виходу 2018 року він отримав чимало схвальних відгуків від глядачів та критиків. Його неодноразово називали одним з найкращих серіалів, що виходили на Netflix.

«Екзорцист» (1973)

Американський класичний фільм жахів 1973 року «Екзорцист» (The Exorcist) базується на однойменному романі Вільяма Пітера Блетті. Стрічка Вільяма Фрідкіна отримала десять номінацій на премію «Оскар». А в журналі Entertainment Weekly навіть називали «Екзорциста» найстрашнішим кіно за всю історію.

За сюжетом, мати юної Ріган звертається за допомогою до священника, просить провести обряд екзорцизму. Кріс вже водила доньку до лікарів, але ті лише розводять руками: дванадцятирічна дівчина розмовляє чоловічим голосом, труситься у агресивних припадах, проявляє нелюдську силу і не тільки. Два священники, Каррас та Ланкастер, беруться проводити обряд екзорцизму, хоча один із них не відразу вірить у демонів.

Цікаві факти:

• При зйомці фільму режисер консультувався з реальним священником, який написав монографію на тему екзорцизму.
• В будинку, де знімали фільм, колись жив Вільям Блетті, автор роману-першоджерела.

«Щелепи» (1975)

Оскароносний горор-фільм Стівена Спілберга «Щелепи» (Jaws) знятий на основі однойменного роману Пітера Бетчлі. Автор книги також виступив одним із сценаристів кінострічки. Сюжет розповідає про боротьбу мешканців курортного містечка з морським хижаком, кількість жертв якого зростає.

Мер міста до останнього не бажає визнавати небезпеку, поки акула не з’являється перед численним натовпом, просто на День Незалежності, 4 липня. Тварину врешті беруться ловити шеф поліції, вчений та морський мисливець. Історія починати лякати вже тоді, коли акула потрапляє на гачок, бо крові і смертей буде достатньо. Приклад яскравого скримера з цього фільму: обличчя трупа, яке неочікувано вигулькує перед глядачем, коли герої обшукують затонулий човен.

«Сяйво» (1980)

«Сяйво» (Shining) — трилер 1980 року від Стенлі Кубрика, екранізація однойменного роману Стівена Кінґа. Хоча відразу після виходу на фільм посипалися негативні рецензії, тепер він вважається класикою і займає перші місця у рейтингах найкращих кінострічок. Його переосмислюють, а кінцева сцена стала приводом для численних інтерпретацій подій, що нам показують у фільмі раніше. Зокрема, одні кінокритики вбачають бажання режисера вказати глядачу на тему насильства щодо корінного населення Америки, а інші говорять про трагедію Голокосту.

Фільм здійснив помітний вплив на культуру, навіть глядачі, які його не дивилися, все одно впізнають меми з Джеком Торрансом (його зіграв Джек Ніколсон), який ганяється з сокирою за дружиною (її роль виконала акторка Шеллі Дюваль).

Місце дії — відрізаний від світу та засипаний снігами готель «Оверлук», куди влаштовується на роботу письменник Джек Торранс. Він наглядатиме за готелем протягом п’яти місяців, тому переїздить туди разом з дружиною Веді та сином Денні. Від попереднього наглядача залишилися хіба що сумні новини: він страждав від психологічного розладу під час роботи в готелі, убив свою родину і скоїв самогубство. Проте Джека ця історія не налякала. Раніше чоловік сильно пиячив і ця робота може стати початком нормального життя з родиною.

Вже зовсім скоро віддалена місцина справляє на Торрансів враження. Малий Денні ще до переїзду в готель спілкувався з уявним другом і страждав від видінь, а лікар стверджував, що це результати травми, яку колись завдав синові п’яний Джек. В готелі хлопчик знайомиться з кухарем, який, виявляється, має такий самий особливий дар і пояснює, що це «сяйво». Тим часом психологічний стан Джека на новій роботі гіршає, він бачить моторошні видіння, потроху сходить з розуму й ризикує закінчити життя так само, як і його попередник. Стенлі Кубрик майстерно створив атмосферу саспенсу, поступово перетворюючи драму між подружжям на психічний кошмар у проклятому місці. То невже готель поглине своїх мешканців чи комусь них вдасться вирватися за його межі?

«Мовчання ягнят» (1991)

Третій за рахунком фільм в історії кінематографу, що отримав «Оскар» у п’яти номінаціях — зразок першокласного психологічного горору — «Мовчання ягнят» (The Silence of the Lambs) режисера Джонатана Деммі. Першоджерелом стала однойменна книга Томаса Гарріса. Серійного вбивцю з блискучим інтелектом, доктора Ганнібала Лектера, зіграв Ентоні Гопкінс. А Кларіс, курсантку ФБР — Джоді Фостер.

Кларіс Старлінг отримує завдання від свого шефа: взяти інтерв’ю у серійного вбивці, психіатра та канібала Лектера. Та цей привід — лише прикриття. Їй потрібно вмовити Ганнібала допомогти слідству розшукати іншого маніяка, Буффало Білла, який викрадає жінок та знімає з них шкіру. «Співпраця» Лектера та Старлінг перетворюється на таку собі гру: вона приходить за відповідями, але натомість мусить відкривати ув’язненому деталі свого життя. Так, вона розповідає йому про свої дитячі травми, зокрема про життя на фермі у родичів. Маленька Кларіс бачила, як вбивають безпомічних ягнят, і не могла їх врятувати. У дорослому віці їхні крики досі переслідують її в кошмарах. Тож пристаючи на умови Лектера, Кларіс вчиться і отримує шанс розкрити справу. Можливо, це нарешті змусить ягнят у її голові замовкнути.

«Мисливець на людей» (1986)

Ще одна екранізація роману Томаса Гарріса про Ганнібала Лектора. «Мисливець на людей» (Manhunter) — стрічка, натхненна романом письменника «Червоний дракон», це перша книга серії, в якій йдеться про доктора-канібала.

Головний герой — слідчий ФБР Вілл Грем, який дістав нервовий зрив і вирішив піти у відставку після роботи над ув’язненням небезпечного психіатра-маніяка Ганнібала Лектера. Тепер колеги Грема просять його допомогти впіймати вбивцю на прізвисько Зубна Фея (на тілі жертв помічені укуси від зубів) і звернутися до засудженого ним раніше Ганнібала Лектера, щоб він пояснив хід думок злочинця. Та чи варто довіряти словам Лектера? Адже він маніпулятор, який тільки й чекає, щоб заманити у пастку.

«Плетений чоловік» (1973)

«Плетений чоловік» (The Wicker Man) — один з ранніх зразків фолк-горору, визнаний критиками та нагороджений низкою почесних премій. Стрічка знята режисером Робіном Гарді за мотивами роману «Ритуал» Девіда Піннера. 

Головним героєм є сержант поліції Ніл Гоуї, який вирушає до Шотландії на острів Саммерсілл шукати зниклу дівчину. На місці він з жахом виявляє, що жителі відреклися від християнства і звернулися до язичницьких релігій давніх кельтів. Місцеві всіляко намагаються перешкодити розслідуванню чоловіка, а їхні місцями огидні ритуали небезпідставно викликають у нього відчуття тривоги.

«Прокляте селище» (1995)

Прихильники космічного горору можуть переглянути «Прокляте селище» (Village of the Damned) режисера Джона Карпентера. Літературною основою стрічки став роман Джона Віндема «Зозулі Мідвіча» (The Midwich Cuckoos). Події відбуваються в американському селищі, жителі якого одного дня поринають у сон на 9 місяців. Прокинувшись після такої «сплячки», кілька місцевих жінок вагітніють та народжують дуже схожих дітей. Ті мають біляве волосся, бліді і дуже стримані. Крім того, перевершують ровесників у розумовому розвитку.

Дивні діти можуть принести чимало проблем своїм батькам і селищу загалом. А річ у тім, що на час того тривалого сну селище навідували іншопланетяни.

«Сонна лощина» (1999)

Поціновувачам готичного горору і творчості Тіма Бертона подобається «Сонна лощина» (Sleepy Hollow), знята на основі оповідання «Легенда про Сонну Балку» Вашингтона Ірвінга. За сюжетом, нью-йоркський констебль Ікабод Крейн вирушає до віддаленого села, щоб розслідувати серію жорстоких убивств, які місцеві приписують привиду вершника без голови.

Розслідування перетворюється на моторошне зіткнення з реальністю, темною магією та окультними явищами. Разом з тим, на героя чекає серйозне романтичне захоплення.

«Американський психопат» (2000)

У літературі й кінематографі справа не обходиться лише казковими монстрами і це яскраво показано в чорній комедії «Американський психопат» (American Psycho), знятої на основі однойменного роману Брета Істона Елліса. Режисеркою є Мері Геррон, яка зібрала до своєї стрічки зірковий каст: головну роль виконав Крістіан Бейл, серед тих, хто зіграв другорядних персонажів, були Джаред Лето, Різ Візерспун, Віллем Дефо та інші.

Головним героєм є інвестиційний банкір Патрік Бейтмен. Вдень він веде розкішне життя у Нью-Йорку, зациклений на демонстрації своїх переваг серед таких самих консюмеристів. Інший бік Бейтмена проявляється небаченим насиллям, спалахами агресії, садизмом і навіть проявами канібалізму. Здається, він живе лише заради викидів адреналіну.

«Дракула» (1992)

Для шанувальників містичного горору є чимало цікавих кінострічок, та згадаємо тут одну з найвдаліших адаптацій роману Брема Стокера про графа Дракулу. Режисував фільм «Дракула» (Bram Stoker’s Dracula) Френсис Коппола, а серед виконавців головних ролей були такі зірки, як Гарі Олдмен, Джонні Депп, Вайнона Райдер, Кіану Рівз та Ентоні Гопкінс. Вже заради них можна подивитися / передивитися цю стрічку.

Спочатку нам показують історію графа Дракули, котрий відрікся від церкви та долучився до вампірів через прикру смерть коханої жінки. Далі переносимось у часі до клерка Джонатана Гаркера, який після прибуття до Трансильванії виявляє, що його наречена Міна насправді є переродженою коханою вампіра. Дракула просто так її не відпустить від себе, тож їхній знайомий лікар рекомендує парі звернутися по допомогу до Ван Гелсінга. Можливо, він підкаже Джонатану, що робити, коли кохана жінка задурманена прокляттям?

«Геллбой Animated: Меч штормів» (2006)

Згадуючи мультфільми жахів, порекомендуємо супергеройський «Геллбой: Меч штормів» (Hellboy: Sword of Storms). Це американський анімаційний фільм 2006 року, знятий на основі коміксів Майка Міньоли.

Японський професор після дослідження давнього сувою стає одержимим японськими духами. Тоді центр Паранормальної Розвідки та Оборони (БПРО) відправляє свого детектива-демона Геллбоя та його колег провести розслідування. На вас чекають давні японські легенди, подорожі іншими вимірами, битви та прокляття.

«Колекція Джюнджі Іто» (2018)

Серед аніме жахів прихильників вражає «Колекція Джюнджі Іто» (伊藤潤二『コレクション』). Це антологія, створена за мотивами робіт легендарного манґаки Джюнджі Іто. Кожен епізод — окрема історія, що занурює у світ кошмару й абсурду, психологічної тривоги. Аніме зберегло химерну атмосферу манґи Джюнджі Іто і дозволило побачити на екрані культові образи — від дивакуватого Соїчі до жорстокої Томіе.

«Паразит» (2015)

У нашому списку ще одне аніме. «Паразит» (寄生獣) — вражаючий зразок боді-горору, створений на основі манґи Хітоші Іваакі. Тут йдеться про сімнадцятирічного юнака Шінічі Ідзумі з Токіо, який пережив нашестя прибульців-паразитів. Однієї ночі ті оселилися усередині звичайних жителів міста, поїдаючи їхні мізки. Героєві вдалося уникнути цієї жахливої долі: паразити пролазили в людські організми через вуха, а Ізумі якраз перебував у навушниках. Хоча паразит проліз йому в руку. З того часу і почалася боротьба хлопця та його нового «співмешканця» Правиці з нашестям прибульців.

«Літо, коли помер Хікару» (2025)

Ще одна аніме-жахачка — цьогорічний серіал «Літо, коли помер Хікару» (光が死んだ夏). Знято її на основі серії манґи за авторством Мокумокурен, яка носить таку саму назву.

У центрі сюжету двоє давніх друзів: школярі Йошікі та Хікару (тобто те, що каже, ніби воно Хікару). Хлопці живуть у гірському селі, поряд ліс, і от одного разу Хікару самотою йде прогулятися в лісі й зникає. Хлопця шукають всім селом і таки знаходять. Але вже через якийсь час його найближчий друг Йошікі починає підозрювати, що з лісу повернувся зовсім не Хікару, а моторошна, бездушна істота, що вдає з себе Хікару. Крім постійного саспенсу, від аніме та манґи слід очікувати глибоких тем — переживання втрати та тяжкого вибору між любовʼю та правдою.

«Країна Лавкрафт» (2020)

На екрани вийшов лише один сезон серіалу «Країна Лавкрафт» (Lovecraft Country) Міші Гріна, проте за цей час він отримав багато схвальних відгуків від глядачів. Основою стала однойменна книга Метта Раффа, натхненна класичними лавкрафтівськими жахами. 

Події відбуваються в Америці 50-х років, темношкірий чоловік Аттікус Фрімен подорожує країною у компанії своєї подруги Летиції та дядька Джорджа. Герой шукає зниклого батька та розгадує темні секрети місць, з яких Лавкрафт колись нібито черпав матеріали для своїх романів. Але на нього чекає не лише боротьба з надприродним і незбагненним, а й з такими приземленими «людськими» проблемами, як расизм, сексуальні домагання, насилля тощо.

«Касл-Рок» (2018)

Серед численних екранізацій творів Стівена Кінга пропонуємо переглянути «Касл-Рок» (Castle Rock), оскільки саме в цьому серіалі об’єдналося чимало покликань на різні романи письменника. Тут фанати Кінга зустрінуть знайомі локації і персонажів, об’єднаних одним моторошним, але по-своєму атмосферним містом у штаті Мен.

«Ключі Локів» (2020-2022)

«Замок і ключ» (Locke & Key) — екранізація серії мальописів авторства Джо Гілла та Ґабріеля Родріґеза. 

За сюжетом, дружина покійного Ренделла Лока разом з їхніми трьома дітьми переїздить у родинний маєток Локків. Невдовзі після переїзду з’ясовується, що численні таємні двері маєтку відкриваються особливими ключами. Ці ключі дарують своїм власникам особливі сили, але чи прийнятною буде ціна за магічні вміння? Особливо коли з’ясується, що за ключами полюють невідомі сили зла.

«Воно: Ласкаво просимо до Деррі» (2025)

Найновіший у нашому списку серіал жахів «Воно: Ласкаво просимо до Деррі» (It: Welcome to Derry) — для тих, хто вже скучив за Пеннівайзом і Біллом Скаршгордом. Його вже порівнюють за атмосферою із серіалом «Дивні дива», Стівен Кінг схвалює новинку і серед перших відгуків доволі багато позитивних. Це приквел серіалу «Воно», нам нарешті розкажуть більше про клоуна, що живиться страхом.

Якщо після прочитання книг здається, що страшніше вже не буде, зверніть увагу на культові кіножахи і розважтеся у цьогорічну Гелловінську ніч. Режисери знають, як зробити ще моторошніше, навіть якщо ви вже знайомі з безголовим вершником, Джеком Торрансом чи Пеннівайзом.